ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір'я", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просив вилучити у відповідача автомобіль DAF-ATI-430 (НОМЕР_1) та стягнути неустойку в сумі 9100,00 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.09.2007 у справі № 14/4738 позов задоволено. Вилучено у ТзОВ "Подвір'я" на користь ПП ОСОБА_1 автомобіль DAF-ATI-430 (НОМЕР_1), переданий на зберігання за договором відповідального зберігання від 10.01.2003 та актом прийому-передачі від 12.08.2003, вартістю 65000,00 грн. Стягнено з ТзОВ "Подвір'я" на користь ПП ОСОБА_1 9100,00 грн. неустойки.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.12.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.09.2007, постанову апеляційного суду від 18.12.2007 та припинити провадження у справі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 99, 101 ГПК України, ст.ст. 3, 180 ГК України.

          У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача -без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення заявленого позову, апеляційний суд виходив з того, що 10.01.2003 між сторонами був укладений договір відповідального зберігання автомобіля DAF-ATI-430 (НОМЕР_1), а відповідно до акту прийому-передачі від 12.08.2003 позивач передав відповідачу на збереження частково ушкоджений автомобіль DAF-ATI-430 (НОМЕР_1) з комплектацією, вказаною у акті. 15.05.2007 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому переданий на збереження автомобіль на протязі семи днів з моменту отримання вимоги, однак відповідач автомобіль не повернув. У цьому зв'язку, суди дійшли до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки останній дійшов до них без належного з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Зокрема, суд не звернув уваги та належним чином не перевірив обґрунтованість тих пояснень відповідача, згідно яких останній стверджував про те, що ні договір зберігання, ні акт прийому-передачі транспортного засобу ним не укладались і не підписувались.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, вказував на те, що вищезазначений автомобіль ще з жовтня 2003 року знаходився на території іншого підприємства. При цьому, сам позивач, як власник, розбирав його по запчастинах та продавав їх іншим особам. У цьому ж зв'язку, відповідач посилався на постанову Південно-Західного ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області від 28.10.2004, якою було відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою громадянина ОСОБА_1 по факту крадіжки передньої балки з автомобіля ДАФ в зв'язку з відсутністю складу злочину.

Вищенаведених пояснень відповідача суди не перевірили, а наявним у цьому ж зв'язку в матеріалах справи доказам не дали ніякої оцінки.

Наведене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення було прийнято судами на підставі неповно з'ясованих обставин справи, тобто з порушенням ст.ст. 4⁷, 43 ГПК України. Це дає підстави для скасування постановлених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, на підставі наданих, а при необхідності і додатково зібраних доказів повно встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подвір'я" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 та рішення господарського суду Хмельницької області від 03.09.2007 у справі № 14/4738 скасувати.

Справу направити до господарського суду Хмельницької області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Борденюк Є.М.