Справа - №22-А-492/2006 Головуючий у 1 інстанції Кулініченко г.В.
Доповідач у 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Дьоміної О.О.
Суддів: Мережко М.В4, Данілова О. М.
При секретарі: Чабанюк Т.Г.
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 2 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльність Київського обласного військового комісаріату щодо не врахування своєчасно до пенсійних розрахункових сум додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців (в період з 1996-2004 року), та зобов'язання Київського обласного військового комісаріату провести нарахування та виплату сум своєчасно недорахованої пенсії, -
заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він в 1991 р. був звільнений у запас з дійсної військової служби і у 1992 р. йому була призначена пенсія.
Вважає, що розмір його пенсійного забезпечення на сьогодні обчислений з урахуванням тільки окремих підвищень грошового забезпечення військовослужбовців і при нарахуванні йому пенсії не враховано в повній мірі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій
військовослужбовців, що відбулися в 1996-2003 p.p.
Оскільки відповідач відмовив йому в перерахуванні пенсії, то він звернувся в суд з даним позовом і просив зобов"язати відповідача провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії з урахуванням надбавок, що відбулися після його звільнення в запас, а саме:
З 01.09. 1999 р. до 31.12. 2002 р. щомісячної надбавки у розмірі 40 % посадового окладу згідно з Указом Президента України № 847\ 99 від 14 липня 1999 р. „Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" щомісячної надбавки в розмірі 100 % грошового забезпечення згідно Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 р. "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ";
щомісячної надбавки у розмірі 70 % за безперервну службу згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу";
щомісячної премії в розмірі 33,3 % згідно п.З Постанови KM України № 829 від 22 травня 2000 р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців " та п.1.1 наказу Міністра оборони України від 5 березня 2001 р. № 75, Указу Президента України № 923\96 „Про грошове забезпечення військовослужбовців".
Постановою суду від 02 березня 2006 р. в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, постановити нове рішення, яким задоволити позов.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Укази Президента України від 04.10. 1996 p., 14.07. 1999 p., 23.02.2002 p. № 173, від 05.05.2003 p. № 389, постанова KM України № 829 від 22 травня
2000 р. та наказ Міністра оборони України від 5.03.2001 р. № 75 та інші, на які посилався позивач в позовній заяві, видані після звільнення позивача зі служби, не мають зворотної дії в часі згідно ст.58 Конституції України і не поширюються на правовідносини, які мали місце до їх видання.
Тому позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення позивача зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за минулий час задоволенню не підлягають.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у 1991 р. був звільнений з військової служби у запас і йому була нарахована пенсія, в розмір якої ввійшли такі складові його щомісячного грошового забезпечення, яке він отримував на день звільнення: посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років.
Згідно ч.2 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців.
Згідно вимог ч.З ст. 63 Закону України " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХП та п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям та особам, котрі мають право на пенсію згідно із цим Законом, провадиться у зв"язку зі зміною (що сталася після звільнення їх зі служби) розмірів грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюються пенсії.
У зазначених в позові Указах Президента України від 23.02.2002 р. № 173 та від 05.05.2003 р. № 389 були передбачені щомісячні надбавки до посадових окладів, окладів грошового забезпечення та надбавки за безперервну військову службу. При цьому сам розмір грошового забезпечення даними Указами не змінювався.
З наведеного випливає, що щомісячні надбавки, запроваджені даними Указами, належать до додаткових видів грошового забезпечення і враховуються при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після їх запровадження.
Позивач під час проходження служби цих надбавок не отримував, був звільнений в запас у 1991 році, а тому дія вищезазначених Указів Президента України на нього не поширюється.
Відповідно до ч.З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб " № 2262-Х11 в редакції Закону від 15 червня 2004 р. " Про внесення змін до ст. 43 Закону України " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ", який набрав чинності з 01 січня 2005 p., особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХП, та членам їхніх сімей пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим ( спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Відповідно до п.2 розділу 11 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб " від 15 червня 2004 р. особи, яким раніше було призначено пенсії згідно із Законом № 2262-XI1, з 1 січня 2005 р. мають право на перерахунок цих пенсій та виплату їм 50 % від суми перерахованої пенсії, а з 1 січня 2006 р. - 100 % цієї суми.
Отже, вимоги про перерахунок раніше призначеної пенсії можуть бути задоволені, коли це безпосередньо передбачено чинним законодавством.
Позовні вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням преміювання військовослужбовців згідно п.З Постанови KM України "Про грошове забезпечення військовослужбовців" являються безпідставними, оскільки відповідно до п.8 зазначеної постанови KM України № 829 від 22 травня 2000 р. виплати, передбачені пунктами 2-7 цієї постанови, провадяться з 16 травня 2000 р.
Крім того, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям даною постановою не передбачений.
Також безпідставними являються і посилання позивача на Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України 05.03.2001 р. № 75, оскільки відповідно до п.1.1 зазначеного Положення грошове забезпечення військовослужбовців складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення.
За наведених обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що зазначені нормативно-правові акти, на які позивач посилався в своєму позові, не мають зворотної дії в часі, розмір грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія позивача, залишився незмінним, тому його право на перерахунок пенсії не порушено, оскільки відсутні підстави для перерахунку йому пенсії.
Доводи апеляційної скарги, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду, тому не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову Обухівського районного суду Київської області від 2 березня 2006 р. - року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.