Справа № 22-ц- 2 142 Головуючий у 1 інстанції Луценко М.О.
Категорія 41 Доповідач Лащенко В.Д.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф., Червінко К.С. при секретарі - Зозулі Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт" про відшкодування шкоди,
встановила:
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 березня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" про відшкодування шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали апеляційної скарги в межах заявлених вимог, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 мала здійснити переліт за маршрутам Калгарі-Торонто-Київ. Перевезення за маршрутом Калгарі-Торонто здійснила авіакомпанія Канади, рейс 122V. Перевезення за маршрутом Торонто-Київ мали здійснити "Авіакомпанія "Аеросвіт" -відповідач в справі, рейсом № 142VV.
З метою здійснення перельоту за маршрутом Торонто-Київ на рейсі авіакомпанії "Аеросвіт" для позивачки, третьою особою, громадянином ОСОБА_2 17.02.2005 року, в агентстві Марлін Томаскук Тревел був придбаний авіаквиток НОМЕР_1 за який було сплачено платіжною карткою VISA суму в розмірі 1918,45 канадських доларів.
Вказаний квиток, перед тим як був проданий агенством Марлін Томаскук Тревел, попередньо, цим же агентством, був викуплений у агентства Інтурс Корпорейшн, з яким у відповідача існують договірні ВІДНОСИНИ (договір від. 13.06.2003 року № 02-106 (а.с. 35-37, 156) за ціною 718 канадських доларів.
Таким чином, Компанія Марлін Томаскук Тревел здійснила перепродаж авіаквитка за сумою, що на 1200,45 канадських доларів перевищує офіційну вартість за якою продаються авіаквитки відповідача її уповноваженим агентом Інтурс Корпорейшн. Вказану різницю у вартості авіаквитка Компанія Марлін Томаскук Тревел залишила собі в якості доходу від продажу.
Прибувши до аеропорту м. Торонто 20.02.2005 року, позивачка з'ясувала, що відправлення рейсу Торонто-Київ №-142VV затримується. Остаточно відповідач виконав вказаний рейс тільки 22.02.2005 року, о 6:23 годині.
В зв'язку з тим, що у позивачки була необхідність терміново вилетіти до м. Києва вона прийняла рішення відмовитись від послуг з перевезення відповідача та 21.02.2005 року скористалась послугами іншої авіакомпанії, вилетівши до м. Києва.
Як встановлено судом, затримка рейсу відповідачем була викликана технічними неполадками в системах літака та складними метеорологічними умовами на маршруті польоту.
В зв'язку з тим, що позивачка відмовилась від послуг відповідача, цим самим вона розірвала договір перевезення з ним. В аеропорту м. Торонто представником відповідача позивачці був повернутий невикористаний нею авіаквиток та рекомендовано після прибуття в м. Київ звернутись до авіакомпанії з відповідною заявою про повернення їй суми вартості квитка.
Крім того, позивачка додатково направила відповідачу лист від 28.03.2005 року в якому вона зазначала реквізити платіжної картки громадянина ОСОБА_2 та своє прохання повідомити її у випадку, якщо сума за невикористаний квиток буде повернута на його картковий рахунок, оскільки за квиток розрахувався саме громадянин ОСОБА_2, а не позивачка ОСОБА_1.
Відповідач задовольнив вимоги позивачки та повернув їй за невикористаний нею авіаквиток 2647,39 гривень (652,05 канадських доларів згідно курсу НБУ) що відповідає дійсній вартості квитка реалізованого відповідачем (а.с. 32-34, 41-46).
При цьому позивачці було рекомендовано за залишком сплаченої суми за квиток звернутися за місцем придбання квитка - в компанію Марлін Томаскук Тревел в Канаді.
Встановлено, що залишок суми за невикористаний квиток, який позивачка просить стягнути з відповідача 8412,69 гривень (1961,25 канадських доларів) повернуті на картковий рахунок власника цих коштів-громадянина ОСОБА_2 компанією Марлін Томаскук Тревел .
Згідно ст. 922 ЦК за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення, перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або зборов"ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника. У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути пасажиру провізну плату.
Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.
При таких обставинах суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач виконав свої обов'язки перед позивачкою по виконанню умов договору перевезення, повернувши їй вартість невикористаного авіаквитка, керуючись нормами ЦК України, Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003 року №568.
Стосовно вимог позивачки щодо відшкодування за проживання в готелі та витрат на харчування на загальну суму 1072,5 гривень (250 канадських доларів), то позивачка не довела їх в ході розгляду справи. Позивачка не надала суду жодного доказу своїх затрат на вищевказану суму, пов'язаних з проживанням та харчуванням протягом 20-21 лютого 2005 року, які вона вимушена була нібито здійснити у зв'язку з затримкою рейсу.
Стосовно вимог позивачки щодо відшкодування моральної шкоди на загальну суму 20 000 гривень, то суд ввaжfв що вони безпідставні і задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції виходив з положень чинного законодавства. Так пунктом 13.1 Правил повітряних перевезень передбачено, що перевізник має право без повідомлення пасажира анулювати чи затримати рейс у разі дії форс-мажорних обставин (у тому числі несприятливих метеорологічних умов, технічних проблем, які фактично загрожують або унеможливлюють безпечне виконання польоту).
Перевізник звільняється від відповідальності за затримку рейсу, якщо затримка у перевезенні пасажира була спричинена форс-мажорними обставинами, (п.22.7.4. Правил повітряних перевезень).
Судом встановлено, що затримка рейсу №142VV "Авіакомпанії "Аеросвіт" 20.02.2005 року виникла з технічних причин (неполадки в системах літака) та складними метеорологічними умовами на маршруті польоту (а.с. 30) які відносяться до категорії форс-мажорних.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути враховані, оскільки не підтверджуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам чинного законодавства. Положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року не регулюють правовідносини зі здійснення міжнародних авіаперевезень, тому вона не може бути застосована судом при розгляді даного спору. Інші доводи скарги не спростовують правильних висновків суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2006 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.