Справа №11-938 2006р. Головуючий у 1 інстанції - Кулініченко Г.В.
Категорія - ст.289 ч.2 КК Доповідач -Шевченко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006р. Апеляційний суд Київської області в складі:
головуючого - Коротких О.А.
суддів- Шевченка О.В., Ігнатюка О.В.
з участю прокурора-Чупринської Є.М.
потерпілого - ОСОБА_1
захисника-ОСОБА_2 , ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 17 липня 2006 року, яким
ОСОБА_4, уродженця м.Обухів, Обухівського району, Київської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, прож. АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- засуджено за ст. 186 ч. 1 КК України - один рік позбавлення волі;
за ст.289 ч.2 КК України - п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст.70 КК України йому остаточно призначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75 ч.1, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він на протязі 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
ОСОБА_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, прож. АДРЕСА_2, раніше не судимого,
- засуджено за ст.289 ч.2 КК України, із застосуванням ст.69 КК
України, - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75 ч.1, 104 КК України його звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він на протязі одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
ОСОБА_6, уродженця м. Обухів, Обухівського району, Київської області, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_3, раніше судимого Обухівським районним судом Київської області за ч.2 ст.185 , ч.2 ст.289 КК України на п'ять років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України він був звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком два роки,
- засуджено за ст.289 ч.2 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України йому частково приєднано до покарання призначеного за даним вироком суду, частину не відбутого покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 29 грудня 2005 року і остаточно призначено покарання - 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.
Згідно вироку, 15 серпня 2005 року, біля 22 год. 30 хв., знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_4, відкрито викрав, а саме вихопивши, у неповнолітнього ОСОБА_7, мобільний телефон „Філіпс-120", вартістю 600 грн., зі стартовим пакетом оператора „Київстар" вартістю 50 грн., та грошима на рахунку в сумі 30 грн., яким частково покористувався і продав невстановленій слідством особі , а отримані кошти витратив на власні потреби.
12 лютого 2006 року близько 18 годин ОСОБА_4, маючи злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та разом з останніми, шляхом відгинання кутів хвірточки воріт гаражу проникли всередину гаража НОМЕР_1 гаражного кооперативу "Біохімік", що поблизу КПП м. Обухів Київської області, де, відкривши ліві передні двері водія, проникли в середину салону автомобіля марки "ВАЗ-2103" д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_8, завівши автомобіль ключем, який знаходився у замку запалення, вони незаконно заволоділи даним транспортним засобом. Після чого, на вказаному автомобілі вони каталися по м. Обухів та Обухівському району.
Близько 20 год., цього ж дня, повертаючись з поїздки по Обухівському району, вони зупинилися біля бару ІНФОРМАЦІЯ_3, де ОСОБА_4 був затриманий громадянином ОСОБА_9, а ОСОБА_6 з ОСОБА_5 під час затримання ОСОБА_4 пішли до себе додому.
В апеляції захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, провадження по справі закрити із-за відсутності в діях останнього складу злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України. Вважає вирок незаконним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, а також стверджує, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.
В запереченнях потерпілий вказує, що вирок суду є законним і обгрунтованим та таким, що постановлений з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства.
Обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах кримінальної справи, показах свідків та речових доказах, а тому просить вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Вирок щодо засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, прокурора, потерпілого та його захисника, які вважали, що апеляцію захисника ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, думку ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, обговоривши доводи апеляції та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Викладені у вироку висновки про винність засудженого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, а саме: показами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що вони разом з ОСОБА_6 незаконно за попередньою змовою заволоділи автомобілем ВАЗ-2103, який належав ОСОБА_8
Покази ОСОБА_4 і ОСОБА_5 взаємоузгоджуються та взаємостверджуються з показами потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших, об»єктивними доказами : даними протоколу огляду місця події та фото таблицями від 12.02.2006р., протоколами допитів віч-на-віч між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що за кермом викраденого автомобіля знаходився саме ОСОБА_6, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені докази по справі, суд обгрунтовано прийшов до висновку стосовно доведеність вини засудженого ОСОБА_6 в тому, що він будучи раніше судимим, незаконно за попередньою змовою з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заволоділи транспортним засобом та вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 289 КК України.
Суд ретельно перевірив у судовому засіданні всі доводи засудженого і у вироку мотивовано прийняв по них відповідні рішення, які грутнуються на матеріалах справи.
Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що висновки суду, викладені у вироку, не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають фактичним її обставинам спростовуються вищенаведеними доказами.
Посилання ним в апеляції стосовно деяких неточностей у показах на допитах віч-на-віч ОСОБА_4, ОСОБА_5 з ОСОБА_6 відносно часу заволодіння автомобілем та часу, коли ОСОБА_6 прийшов додому не є суттєвими і не можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку, оскільки досудовим та судовим слідством достовірно встановлено місце, час та спосіб скоєння злочину.
Підстав для закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України, не вбається, а тому апеляція захисника і в цій частині підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України, в якій зазначається, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів справи, суд при призначенні покарання ОСОБА_6 в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу винного, обставини що пом"якшують та обтяжують покарання.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку по справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,
Ухвалив :
апеляцію захисника ОСОБА_2- залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 17 липня 2006 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.