ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 квітня 2008 р.

№ 7/457

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому за участю представника позивача: касаційну скаргу

судовому засіданні у м. Києві Кукушкіна К.М., представника відповідача – Кальтагейсера М.Г. та представника третьої особи –Комісара С.П. Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення

від 29.11.2007

господарського суду

міста Києва

у справі

№ 7/457

за позовом

ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до	Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перший будинок"

третя особа:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

про	стягнення 27366,64 грн.

В судовому засіданні 03.04.2008 оголошувалась перерва до 10.04.2008.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перший будинок" про стягнення з відповідача 25485,45 грн. основного боргу та 1881,19 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2007 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго".

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2007 у справі № 7/457 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29.11.2007 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, ст.ст. 67, 144 ГК України, ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та вимоги Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

У поясненнях на касаційну скаргу АЕК "Київенерго" також просить задовольнити касаційну скаргу позивача, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судом, 12.07.2000 між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8283/4-14, згідно умов якого позивач зобов’язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а відповідач зобов’язався оплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

У цьому ж зв’язку, позивачем було присвоєно відповідачу абонентський номер (код абонента) - 2-782, за яким був зареєстрований прилад обліку води, що знаходиться в будинку № 5 по вул. Б.Гмирі в місті Києві.

Судом також встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач надав помісячний розрахунок позовних вимог до боржника за період з вересня 2005 року по квітень 2007 року в якому позивачем зазначені заборгованість відповідача за вказаний період за постачання та споживання холодної води та холодної води для виготовлення гарячої води.

Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог, господарський суд виходив з того, що останній, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав доказів, відповідно до яких на відповідача покладався обов’язок сплачувати за постачання холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснювався приладом обліку за абонентським номером - 2-50782 саме на підставі договору № 8283/4-14 від 12.07.2000 року та відповідно до його умов. Крім того, позивачем також не було надано переконливих доказів, які б свідчили про наявність боргу відповідача перед позивачем внаслідок порушення зобов’язання із здійснення розрахунку за надані послуги за постачання холодної питної води та прийняття каналізаційних стоків.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, і це було встановлено судом першої інстанції, причина спору, який виник між сторонами, полягає в тому, що кількість питної гарячої води, яка була надана позивачем, відповідач споживав з вересня 2005 року по квітень 2007 року, але, всупереч умовам того ж договору, не сплатив позивачу за ці послуги.

З тих же матеріалів справи випливає, що предметом договірних стосунків сторін є забезпечення постачання питної води та прийом каналізаційних стоків за тих умов, де особою, що надає ці послуги –є позивач, а особою, що їх споживає – відповідач.

Відповідно до умов того ж договору, сторони домовились про те, що кількість питної води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників з цих водолічильників здійснюється щомісячно безпосередньо представниками як постачальника так і споживача. При цьому, за послуги водопостачання та водовідведення споживач має розраховуватись у порядку, встановленому чинним законодавством, у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", питною водою є вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству, а споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до цієї ж правової норми, поняття нормативів питного водопостачання включає в себе розрахункову кількість питної води, яка необхідна для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб однієї людини протягом доби у конкретному населеному пункті, на окремому об’єкті або транспортному засобі при нормальному функціонуванні систем питного водопостачання, при їх порушенні та при надзвичайних ситуаціях техногенного або природного характеру, а поняття питного водопостачання - діяльність, пов’язану з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Таким чином діюче законодавство визначає, що поняття про постачання питної води споживачам є поняттям широкого змісту, яке включає в себе розуміння того, що споживач, отримуючи послуги з постачання питної води, використовує її для задоволення цілого ряду потреб, а саме потреб фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських.

Враховуючи, що за встановленими судом обставинами справи, до предмету договірних стосунків сторін відноситься саме постачання питної води, висновок суду про безпідставність заявленого позову з огляду на те, що умовами укладеного договору сторони не передбачили постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, не може вважатись правильним.

Крім того. В ході розгляду справи суд, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України, допустив неповноту у з’ясуванні її обставин. Зокрема, залучивши до участі у справі в якості третьої особи акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго", суд не з’ясував чи знаходиться зазначена особа у договірних стосунках з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Перший будинок" з приводу надання послуг з підігріву води та чи включає в себе тариф на оплату цих послуг, як складову частину, вартість поставленої у цьому ж зв’язку питної води.

Сукупність наведеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржуване рішення по справі було поставновлено судом за неповно дослідженими обставинами. Це, в свою чергу, дає підстави для його скасування з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати зазначені недоліки, на підставі наданих, а при необхідності і додатково зібраних доказів встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2007 у справі № 7/457 скасувати.

Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Борденюк Є.М.