апеляційний суд київської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Левчука О.Д.
судців Ігнатюка О.В., Давидової Н.І.
з участю: прокурора Надієнка М.П.
засудженої ОСОБА_1
захисника адвоката ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
представника потерпілої адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями: засудженої ОСОБА_1 та її захисника адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Баришівського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженку м. Перевальськ Луганської області, українку, громадянку України, із повною загальною середньою освітою, не одружену, яка має на утриманні малолітню дитину, не працюючу, яка мешкає АДРЕСА_1, раніше не судиму
засуджено за ст. 124 КК України до 2-х років обмеження волі;
на підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання із випробуванням, встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки та покладенням на неї обов"язків у вигляді заборони виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодичної явки до даних органів для реєстрації;
стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 640 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди;
вирішене питання про речові докази,
встановила:
Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнана виною та засуджена за умисне заподіяння громадянину ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони. Згідно із вироком злочин було вчинено за наступних обставин.
02 квітня 2006 року ОСОБА_5, знаходячись за місце свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_2, після розпиття спиртних напоїв розпочав сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_1. Цього ж дня, близько 20-ї години ОСОБА_5, перебуваючи за місцем свого проживання, продовжуючи сварку із ОСОБА_1.. схватив її за волосся, витягнув у коридор, де почав наносити ОСОБА_1 удари в область голови, завдавши їй легких
Справа Ns 11-909/2006 Головуючий в 1-й інстанції Литвиненко О.Л.
Категорія: cm. 124 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
тілесних ушкоджень. Вийшовши на кухню та взявши там ножа ОСОБА_5 повернувся у коридор де, тримаючи ножа у руці, став висловлювати погрози вбивством в сторону ОСОБА_1 ОСОБА_1, скориставшись моментом, вибила ніж із рук ОСОБА_5, підняла його із підлоги та мала намір втекти із місця події, однак не змогла цього зробити, оскільки останній схватив її за одежу і став тріпати. Уникаючи нападу ОСОБА_5, перевищивши межі необхідної оборони, ОСОБА_1 умисно нанесла ОСОБА_5 ножем удар в лівий бік, завдавши йому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани на поясниці зліва, проникаючої в черевну порожнину з пошкодженням вени лівої нирки, яке, згідно із висновком судово-медичної експертизи відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
В апеляціях засудженої та її захисника, потерпілої, прокурора та в доповненні до апеляції прокурора вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування.
В обгрунтування своєї апеляції засуджена та її захисник посилались на те, що висновки суду про наявність в діях засудженої складу злочину, передбаченого ст. 124 КК України не грунтуються на матеріалах справи. Вважали, що дії ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_1 були суспільно-небезпечним посяганням, яке носило дійсний та реальний характер. Вважали, що в даній ситуації ОСОБА_1 перебувала у стані необхідної оборони, меж необхідної оборони не перевищила, заподіяна ОСОБА_5 шкода була єдино необхідною і достатньою для необхідної оборони. Суд же першої інстанції у мотивувальній частині вироку не навів обставин та мотивів із яких він дійшов до висновку про перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони. На думку апелянтів суд безпідставно прийняв до розгляду цивільний позов потерпілої, оскільки він, в порушення вимог ч.З ст.28 КПК України був заявлений під час судового слідства та не обгрунтовано задовольнив позов в частині відшкодування моральної шкоди. Просили вирок щодо ОСОБА_1 скасувати. Із змісту апеляції вбачається, що апелянти просили закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу злочину.
В обгрунтування своєї апеляції потерпіла посилалась на те, що дії ОСОБА_1 безпідставно були перекваліфіковані із ч.І ст. 121 КК України на ст. 124 КК України. Просила вирок щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 121 КК України та призначити їй покарання в межах санкції даної статті.
В обгрунтування своєї апеляції прокурор посилався на те, що висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженої за ст. 124 КК України є не обгрунтованими. Вважав, що зібраними по справі доказами ОСОБА_1 повністю викрита у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Посилався і на те, що всі показання ОСОБА_1 щодо застосування у відношенні неї насильства із сторони ОСОБА_5 повністю спростовуються зібраними по справі доказами. Просив вирок щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 121 КК України та призначити їй покарання за цією статтею у вигляді 6 років і б місяців позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який частково підтримав апеляції прокурора та потерпілої, вважав їх обгрунтованими, просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, апеляцію засудженої та її захисника вважав не обгрунтованою і просив залишити її без задоволення;
потерпілої та її представника, які апеляції прокурора та потерпілої підтримали і просили їх задовольнити, вирок в частині кваліфікації дій засудженої та призначеного їй покарання скасувати та постановити в цій частині новий вирок згідно із вимогами, заявленими в апеляціях, апеляцію засудженої та її захисника не визнали, вважали її не обгрунтованою, доводи даної апеляції про знаходження засудженої у стані необхідної оборони вважали надуманими і просили залишити вказану апеляцію без задоволення;
засудженої та її захисника, які свою апеляцію підтримали, підтвердили доводи даної апеляції про те, що засуджена знаходилась у стані необхідної оборони і її межі не перевищила, просили дану апеляцію задовольнити, вирок скасувати, а кримінальну справу закрити, апеляції прокурора та потерпілої не визнали, вважали їх не обгрунтованими і просили залишити їх без задоволення;
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що всі подані апеляції: прокурора, потерпілої, засудженої та її захисника підлягають до часткового задоволення, а саме в частині необхідності скасування вироку.
У відповідності до п.п.1, 2 ч.І ст. 367 КПК України підставами для скасування судових рішень, серед інших, є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що під час розслідування та розгляду даної справи у суді була допущена неповнота слідства, внаслідок якої залишились недослідженими обставини, що можуть мати істотне значення для правильного вирішення справи, а висновки суду, які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи № 221 від 19 травня 2006 року (а.с.55) колото-різана рана, яка була виявлена на трупі ОСОБА_5, характерна для дії плоского колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа, ширина якого не перевищує на глибині занурення 8 см, а товщина обушка не більше 0,3 см. Із протоколу огляду місця події від 03 квітня 2006 року (а.с.6) вбачається, що під час огляду місця події був вилучений ніж, який був приєднаний до матеріалів справи у якості речового доказу (а.с.94). Із протоколу огляду речових доказів (а.с.93), вбачається, що оглядом ножа було встановлено, що він є кухонним ножем, довжиною леза 20 см, шириною леза із сторони руків"я 2,5 см та звуженням леза у вигляді клинка на протилежній стороні. Однак ні під час досудового, ні під час судового слідства не було з"ясовані питання про те, яка ширина леза даного ножа на глибині занурення 8 см та чи могло тілесне ушкодження, виявлене на трупі ОСОБА_5 бути заподіяне даним ножем. Як під час досудового, так і під час судового слідства у засудженої ОСОБА_1 не було з"ясоване питання чи саме тим ножем, який був вилучений із місця події та приєднаний до справи у якості речового доказу були завдані тілесні ушкодження ОСОБА_5, оскільки вказаний ніж під час досудового слідства ОСОБА_1 для впізнання не пред"являвся, а під час судового слідства суд речові докази не оглядав, обмежившись лише дослідженням протоколу огляду речових доказів та постанови про приєднання до справи речових доказів (а.с. 199).
Із матеріалів справи вбачається, що засуджена ОСОБА_1 під час відтворення обстановки та обставин події показала на місці за яких обставин було нанесене тілесне ушкодження ОСОБА_5 (а.с.67-73). Між тим, ні під час досудового слідства, ні під час судового слідства не було з"ясоване питання про те, чи могли тілесні ушкодження, які були виявлені на трупі ОСОБА_5, бути завдані у спосіб та за обставин на які вказала ОСОБА_1 під час відтворення обстановки та обставин події.
Згідно із матеріалами справи ОСОБА_1 неодноразово була допитана під час досудового слідства, зокрема: в якості підозрюваної, обвинуваченої, під час відтворення обстановки та обставин події, а також вона дала показання під час судового слідства. Показання, які дані засудженою під час судового слідства частково відрізняються від тих, які були дані нею під час досудового слідства. Так, будучи допитаною в якості підозрюваної (а.с.30-31), обвинуваченої (а.с. 98-99) та під час відтворення обстановки та обставин події (а.с.67-73) показала, що після того, як вона вибила ножа із рук ОСОБА_5, підняла його і намагалась втекти, а останній схватив її і почав „тріпати", вона, побоюючись за її життя та здоров"я, а також за життя та здоров"я сина, ножем нанесла ОСОБА_5 поранення. Під час судового слідства засуджена пояснила, що вона не пам"ятає те, що відбувалося після того, як вона схватила ножа і намагалась втекти, а прийшла до тями лише тоді, коли побачила у ОСОБА_5 поранення (а.с. 179). Не дивлячись на часткову зміну своїх показань засудженою, суд показань, які засуджена дала під час досудового слідства належним чином не дослідив, причини зміни показань у засудженої ОСОБА_1 не з"ясував, а, поклавши в основу вироку показання, які засуджена дала під час судового слідства, в порушення вимог ст. 334 КПК України, не навів мотивів із яких він взяв до уваги ці показання і відхилив ті, які засуджена давала під час досудового слідства.
Окрім того, суд при постановленні вироку не у повній мірі врахував роз"яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п.5 постанови Пленуму від 26 квітня 2002 року № 1 „Про судову практику у справах про необхідну оборону", зокрема: визнавши те, що в діях засудженої ОСОБА_1 мало місце перевищення меж необхідної оборони, у вироку не зазначив в чому саме воно полягало.
Таким чином, за наявності зазначеної вище неповноти досудового та судового слідства внаслідок чого залишилися не з'ясованими істотні для справи обставини, а також за наявності невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, що могло вплинути на вирішення питання про винність засудженої у вчиненні злочину, вирок Баришівського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнаний законним та обгрунтованим, а тому він підлягає скасуванню.
В зв"язку із тим, що неповнота досудового слідства може бути усунута у судовому засіданні шляхом проведення допиту експертів, проведення відповідних експертиз, огляду речових доказів та виконання інших дій, направлених на всебічний та повний розгляд справи, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи була допущена в процесі постановлення вироку, то зазначена справа, у відповідності до вимог ч.5 ст.374 КПК України, підлягає направленню на новий судовий розгляд, в процесі якого необхідно врахувати наведене, дослідити зібрані по справі докази, вживши заходів для усунення зазначеної вище неповноти досудового слідства, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку та прийняти щодо ОСОБА_1 законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцію потерпілої ОСОБА_3 та апеляцію засудженої ОСОБА_1 і її захисника адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Баришівського районного суду Київської області від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 121 КК України направити на новий судовий розгляд до Баришівського районного суду Київської області іншим суддею.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без змін - підписку про невиїзд.