Справа № 11-900 2006р. Головуючий у 1 інстанції- Лисенко В. В.
Категорія-ст.115 ч.1 і ін. КК Доповідач- Шевченко О.В.
УХВАЛА Іменем України
20 вересня 2006 р. апеляційний суд Київської області в складі:
Головуючого- Левчука О.Д.
суддів- Шевченка О.В., Ігнатюка О.В.
з участю прокурора - Надієнка М.П.
захисника - ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляцією держобвинувача на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2006р., якою кримінальна справа за обвинуваченням
ОСОБА_2, українця, громадянина України, уродженця м. Києва, освіта середня, одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, -ОСОБА_3, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня -спеціальна, одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_2, раніше судимого
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.396 ч.І, 309 ч. 2 КК України направлена прокурору Святошинського району м.Києва для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 14 січня 1997 року перебуваючи в нетверезому стані, разом зі своїми знайомими ОСОБА_3 і ОСОБА_4, знаходились у квартирі АДРЕСА_3, де на протязі дня розпивали спиртні напої. Коли спиртне закінчилось, ОСОБА_3 в цей же день, близько 19 години 00 хвилин, вийшов із вище вказаної квартири і направився до магазину для придбання горілки. В цей час між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, котрі залишились у вказаній квартирі, виникла сварка, яка переросла в бійку між ними. При цьому, у ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з ОСОБА_4, виник злочинний намір, направлений на умисне вбивство останнього.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4, 14 січня 1997 року, приблизно в 19 годин 15 хвилин, ОСОБА_2, діючи умисно, схопив розламаний стілець, яким наніс ОСОБА_4 численні удари по всіх частинах тіла останнього, в тому числі у життєво важливі органи - голову і грудну клітину. В результаті отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 на місці вчинення злочину помер.
ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що після того як 14 січня 1997 року ОСОБА_2, вчинив умисне вбивство ОСОБА_4, та повідомив про це ОСОБА_3, останній, діючи умисно, раніше не обіцявши ОСОБА_2 приховування вчиненого ним особливо тяжкого злочину, усвідомлюючи при цьому фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 особливо тяжкого злочину, не бажаючи повідомляти правоохоронні органи про особу, котра його вчинила, домовились між собою приховати вчинений злочин.
Після чого, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 перенесли труп ОСОБА_4 з підлоги у ванну і залишились переночувати у цій же квартирі.
Наступного дня, 15 січня 1997 року, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та приїхавшим братом ОСОБА_2, ОСОБА_5, поїхали до фунікулера, розташованого в районі житлового масиву Поділ в м. Києві, де обговоривши можливості приховування умисного вбивства ОСОБА_4 домовились труп ОСОБА_4 винести із квартири та сховати.
ОСОБА_2 розчленував тіло потерпілого ОСОБА_4,, про що повідомив ОСОБА_3, з котрим домовились його винести із квартири.
16 січня 1997 року, приблизно в 21 год., ОСОБА_3 разом ОСОБА_2 винесли розчленовані частини тіла потерпілого ОСОБА_4 в район 129 дільниці Києво-Святошинського лісництва, де їх і сховали, прикидавши землею.
17 січня 1997 року ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2, замивши у вказаній квартирі сліди, зібрали одяг потерпілого і поламаний стілець, які розкидали по сміттєзбірниках в різних районах міста Києва.
Крім того, ОСОБА_3, 26 грудня 2002 року, близько 14 год. 00 хв., заходячись по вул. Іскрівській в м. Києві, поряд із кінотеатром "Супутник", у невстановленої особи, для особистого вживання, без мети збуту, незаконно придбав наркотичний засіб - опій ацетильований., який знаходився в одному медичному шприці і зберігав при собі. Після чого, він був затриманий працівниками Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд у постанові зазначив, що допущена неправильність досудового слідства не може бути усунута в ході судового розгляду справи та запропонував слідчим органам виконати наступне:
-превірити версію підсудного ОСОБА_2 і покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що 15, 16 січня 1997 року підсудний перебував вдома в м. Києві і не міг знаходитись в квартирі АДРЕСА_3;
-чи дійсно ОСОБА_4 тимчасово проживав в кв. АДРЕСА_3 та переховувався від невідомих осіб, що його розшукували у зв"язку з заборгованнітю великої суми грошей;
-чи дійсно саме ці особи скоїли вбивство потерпілого;
-оперативно-слідчим шляхом встановити та розширити коло свідків, які могли б підтвердити чи спростувати дані обставини;
- перевірити психічний стан свідка ОСОБА_8. Чи насправді вона лікувалась в психіатричній лікарні і чи могла усвідомлювати свої дії, керуватись ними на час дачі показів на досудовому слідстві та в суді, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_8 давала незрозумілі покази, то підтримувала покази на досудовому слідстві то відмовлялась від них; - -крім того, пред'являючи обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органи досудового слідства в постанові про притягнення в якості обвинувачених вказали, що ОСОБА_2 наніс численні удари ОСОБА_4 розламаним стільцем. Однак, відповідно до акту судово-медичного дослідження трупа № 89 МК від 27 січня 1997 року видно, що пошкодження на шматочку шкіри з грудей невідомого чоловіка (ОСОБА_4) причинене колючо-ріжучим предметом типу клинка ножа. Органи досудового слідства не встановили хто та чим наніс ці тілесні ушкодження потерпілому.
В апеляції держобинувач вказує, що наведені в постанові недоліки суд має змогу самостійно усунути в судовому засіданні шляхом допиту свідків, виклику й допиту нових свідків, витребувати необхідні документи.. Суперечності між висновками судово-медичних експертиз та інші суд може усунути шляхом допиту експерта, який дав висновок, і в разі необхідності призначити повторну судову-медичну експертизу, а також шляхом надання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України може усунути і інші недоліки по справі.
В запереченнях захисник підсудного ОСОБА_2 просить апеляцію держобвинувача відхилити, мотивуючи тим, що під час досудового слідства систематично порушувались права підсудних; що до справи необхідно долучити речовий доказ - сокиру, яку зі слів потерпілого, йому демонстрував слідчий прокуратури та розповідав, що саме нею було вбито його сина; допитати в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про обставини справи, які їм відомі, а також виконати інші слідчі дії.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та просив постанову скасувати, захисника ОСОБА_1 який вважав постанову обгрунтованою та законною, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеліції, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, прокурор та органи досудовго слідства зобов"язані вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного і об"єктивного дослідження обставин справи.
Проте по даній справі ці вимоги закону органами досудового слідства не були виконані належним чином. Обставини, що мали важливе значення для справи з достатньою повнотою не з»ясовані, тому суд обгрунтовано прийняв рішення про направлення справи на додаткове розслідування.
При додатковому розслідуванні справи органи досудового слідства зобов»язані прийняти додаткові заходи для встановлення особи потерпілого, його місця постійного та тимчасового перебування чи про живання, з тим, щоб з»ясувати можливі зв»язки, як з підсудними так і іншими особами, встановити засоби його існування та матеріальне становище.
У зв»язку з тим, що підсудний ОСОБА_2 на свій захист висунув алібі про своє місцезнаходження, що 15, 16 січня 1997 року він перебував вдома в м. Києві і не міг знаходитись в квартирі АДРЕСА_3, і те, що потерпілого вбили невідомі особи, то воно теж підлягає ретельній перевірці. Оскільки це має важливе значення для встановлення події злочину, причетності чи непричетності до його вчинення ОСОБА_2 чи інших осіб, а також спростування доводів захисту про необ»єктивність досудового слідства.
Органи досудового слідства мають дати правову оцінку показанням свідка ОСОБА_8, перевірити її психічний стан і чи насправді вона лікувалась в психіатричній лікарні.
З наявних у матеріалах справи висновків слідчого видно,що ОСОБА_2 наніс численні удари ОСОБА_4 розламаним стільцем. Такий висновок слідства не співпадає з висновком судово-медичного дослідження трупа № 89 МК від 27 січня 1997 року з якого видно, що пошкодження на шматочку шкіри з грудей невідомого чоловіка (ОСОБА_4) причинене колючо-ріжучим предметом типу клинка ножа. Органи досудового слідства не встановили, хто та чим наніс ці тілесні ушкодження потерпілому, де взялося і куди ділося знаряддя злочину.
З урахуванням того, що наведені недоліки не можуть бути усунуті в ході судового слідства, а для цього необхідно провести слідчі та оперативно-розшукові дії, то справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, під час якого органам слідства необхідно виконати зазначені в постанові місцевого суду та в ухвалі апеляційного суду вказівки, виконати й інші слідчі дії, потреба в яких може виникнути, оскільки для з'ясування всього комплексу зазначених питань, забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності встановлення обставин справи, суд позбавлений такої можливості усунути ці прогалини засобами судового слідства чи шляхом надання доручень, предбачених ст. 315-1 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.281, 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ: апеляцію держобвинувача - залишити без задовлення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2006р., якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 115 ч.1 КК України та ОСОБА_3 за ст.ст.396 ч.2, 309 ч.2 КК України, направлена прокурору Святошинського району м. Києва для додаткового розслідування - без зміни.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити попередню-утримання під вартою, а ОСОБА_3 - підписку про невиїзд.