У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  19 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2004 року, яким

ОСОБА_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 1 березня 2005 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 31.05.2003 року біля під'їзду будинку АДРЕСА_1 умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 удар саморобними спицями в живіт, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження.

           У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає, що злочин він не вчиняв. Посилається на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи. На його думку, висновки суду щодо його винності у вчиненому злочині не відповідають фактичним обставинам справи.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах. Доводи ж у касаційній скарзі  про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходилися біля під'їзду будинку, де проживала ОСОБА_3 і почув голос ОСОБА_1 чи немає в них проблем. Коли він розвернувся до засудженого, то одразу отримав удар в живіт і упав.

Свідок ОСОБА_3 показала, що бачила як ОСОБА_1 ударив спицями в живіт потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_2, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 показали, що між потерпілим та засудженим ніякого конфлікту з боку потерпілого не було. Ніяких протиправних дій потерпілий ОСОБА_2 щодо засудженого не вчиняв.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Як видно їз висновку судово-психіатричною експертизи, ОСОБА_1 усвідомлював свої дії і міг керувати ними.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчими органами й судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи, тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту досудового й судового слідства у справі необгрунтовані.

         Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

         Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

         Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1  відмовити.

Судді:

         В.Г. Жук                             В.В. Заголдний                 О.В. Кривенда