ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
УХВАЛА
"22" червня 2006 р. Справа № 6/162-НА
за позовом Закритого акціонерного товариства агрофірми "Авіс" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції м. Кам'янець-Подільський
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001162341/0 , № 0001152341/0 від 06.05.2006р. ; зобов’язання Кам’янець-Подільську ОДПІ виконати невиконані дії згідно загальної податкової декларації по ПДВ за лютий 2006р. щодо виконання вимог п.п.7.7.2,7.7.5, п.7.7. ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” та п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість від 02.07.97р. №209/72 –надати висновок територіальному відділенню Держказначейства на відшкодування ПДВ.
Суддя Танасюк О.Є.
Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.
Представники :
від позивача – Госедло Р.І. –представник за довіреністю 14.11.2006р.
Від відповідача: Лічман Л.В. –представник за довіреністю № 4521/10/10-017 від 15.03.2006р., Водільнікова І.В. –представник за довіреністю № 2479/10/10-017 від 14.02.2006р.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001162341/0 , № 0001152341/0 від 06.05.2006р. та зобов’язати Кам’янець-Подільську ОДПІ виконати невиконані дії згідно загальної податкової декларації по ПДВ за лютий 2006р. щодо виконання вимог п.п.7.7.2,7.7.5, п.7.7. ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” та п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість від 02.07.97р. №209/72 –надати висновок територіальному відділенню Держказначейства на відшкодування ПДВ.
При цьому посилається на те , що податковим органом в акті перевірки невірно застосовано норми діючого законодавства , що стало підставою для прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень. Позивач не погоджується з висновком перевірки , що податок на додану вартість в сумі 4281180грн. сплачений при придбанні товарно-матеріальних цінностей має бути включений до податкового кредиту спеціальної декларації та виключений з податкового кредиту загальної декларації за лютий 2006р. , оскільки зазначене не відповідає Порядку акумуляції та використання коштів , які нараховуються сільськогосподарським товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва , включаючи продукцію ( крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271. Позивач стверджує , що зазначений порядок розроблений та затверджений з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України „ Про податок на додану вартість” і виключно щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва. Розмежування податкового кредиту в різні декларації з ПДВ не передбачено даним Порядком , як і жодним іншим нормативним актом. Позивач вважає , що в даних правовідносинах він правомірно керувався загальними нормами Закону України „ Про податок на додану вартість” і правомірно відображав податковий кредит в загальній декларації. Враховуючи зазначене позивач наполягає , що дії податкового органу є неправомірними , такими , що позбавляють підприємства законного права на відшкодування ПДВ. Крім того позивач просить суд прийняти до уваги , що податковим органом зроблено висновок , що сума ПДВ має бути включена до податкового кредиту спеціальної декларації , однак не враховано , що наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054 передбачені спеціальні режими оподаткування переробного підприємства ( п.11.21 Закону „Про ПДВ”), сільськогосподарського підприємства ( п.11.21 Закону „ Про ПДВ”) , сільськогосподарського товаровиробника ( п.11.29 Закону „ Про ПДВ”) , а до якого саме спеціального режиму і в якій частині слід відносити податковий кредит не пояснено. Податковим органом не спростовано сам факт існування податкового кредиту в обсягах задекларованих позивачем за лютий 2006р.
Також , позивач стверджує , що дії податкового органу по невідшкодуванню ПДВ є неправомірними , такими , що вчиненні в порушення пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість”. Оскільки згідно платіжних документів № 158 від 01.12.2005р. та № 201 від 26.12.2005р. ЗАТ агрофірма „ Авіс” було сплачено ПДВ в сумі 4281180грн., відповідно підприємством правомірно задекларовано суму ПДВ до відшкодування. Враховуючи зазначену обставину , податковий орган зобов’язаний був діяти у відповідності до ч.2 пп.7.7.5 Закону України „ Про податок на додану вартість” , тобто в п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми , що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідач в письмових запереченнях на адміністративний позов та представники відповідача в попередньому судовому засіданні проти адміністративного позову заперечують повністю , мотивуючи тим, що їх дії ґрунтуються на діючому законодавству. В обґрунтування своїх заперечень стверджують , що за результатами перевірки не підтверджена сума заявленого ЗАТ „ Авіс” бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2006р. в розмірі 4 281 180грн. , у зв’язку з порушенням вимог пп..7.7.1 ,пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 , пунктів 11.21, 11.29 ст.11 Закону України „ Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР , п.1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.07.1997р. № 166 ( у редакції наказу від 15.06.2005р. № 213) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982 ; п.4 Постанови Кабінету Міністрів України „ Про Порядок акумулювання та використання коштів , які нараховуються сільськогосподарським товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва , продукцію ( крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” № 271 від 26.02.1999р. із змінами та доповненнями , п.15 Постанови Кабінету Міністрів України „ Про порядок нарахування, виплат і використання коштів , спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі” № 805 від 12.05.1999р.
Відповідач звертає увагу суду , що згідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 311 від 07.02.2002р. , ЗАТ „ Агрофірма „ Авіс” , крім іншої діяльності , займається розведенням птиці ( КВЕД 01.24.0), вирощуванням зернових культур ( 01.11.0), переробленням свійської птиці і кролів ( КВЕД 15.12.0), є сільськогосподарським товаровиробником ( переробним підприємством), а отже, перебуває на спеціальному режимі обкладання ПДВ , встановленому п.п.11.21 та п.п. 11.29 статті 11 Закону України „ Про податок на додану вартість”. При перевірці встановлено , що підприємством не вірно віднесено суми податкового кредиту до загальної декларації по ПДВ , оскільки формування податкового кредиту по придбаних основних фондах та матеріалах здійснюється відповідно до тієї діяльності , в якій використовуються такі товарно-матеріальні цінності. Відображення сплачених сум ПДВ за видами декларацій ( у спеціальній ( скороченій) або загальній ( бюджетній)), залежить від призначення та безпосереднього використання придбаних матеріально-технічних ресурсів. Оскільки , обладнання комбікормового заводу та будівельні матеріали , придбані з метою використання для реконструкції пташників , призначені для потреб власного сільськогосподарського виробника, тому така операція повинна відображатися у спеціальній ( скороченій) декларації № 2 з ПДВ. Порядок відображення сум ПДВ , належних до сплати чи відшкодування , визначений вищезгаданим не містить виключень для операцій , по яких проведено перевірку. Безпідставним вважає посилки позивача на пп..5.3.2 ст. 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” , оскільки ЗАТ „ Агрофірма „ Авіс” є платником фіксованого сільськогосподарського податку , а не перебуває на загальній системі оподаткування.
На день розгляду справи в попередньому судовому засіданні представники відповідача звертають увагу суду , що суми заявлені до відшкодування не підтвердженні в зв’язку з неможливістю перевірки постачальників позивача , зокрема ТОВ „ Луцькметалопостачсервіс” та ПП „ Промбуддеталь” , оскільки не відоме їх місцезнаходження, а матеріали по них передані до органів податкової міліції. При цьому просять суд надати додатковий час для подання додаткових доказів , які підтверджують чи не підтверджують сплату ПДВ постачальниками ТОВ „ Луцькметалопостачсервіс” та ПП „ Промбуддеталь”.
Представник позивача проти зазначеного клопотання не заперечує , в свою чергу зобов’язується додатково підтвердити заявлені до відшкодування суми ПДВ.
Відповідно до пункту 4 ч.2 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі з інших причин , ніж визначено зазначеною статтею за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи , - до терміну , встановленого судом.
Враховуючи , що для подання додаткових доказів необхідний час , так як вони отримуються шляхом додаткових перевірок , суд вважає , що необхідне зупинити провадження у справі № 6 / 162-нА до 11.09.2006р.
Керуючись п.п. 6 та 7 Розділу VII „ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ”, п.4 ч.2 156 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД
У Х В А Л И В :
Провадження у СПРАВІ № 6 \ 162 -нА зупинити до 11.092006р.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 5 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 10 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ ухвала, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Танасюк О.Є.
Віддруковано 3примірники:
1. в справу
2. позивачу
3. відповідачу