ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2008 р. | № 2-23/10623.1-2007 (2-19/3285-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Феодосійського казенного оптичного заводу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “КРИМЕНЕРГО” до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У січні 2005р. ВАТ "Крименерго" пред’явило в господарському суді позов до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення заборгованості у сумі 85975,43 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2005р. (суддя Мокрушин В.І.), позов було задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007р. (судді Плут В.М. –головуючий, Горошко Н.П., Гонтар В.І.) дане рішення господарського суду (зазначено у постанові помилково за датою від 27.03.2005р.) залишено без змін.
У касаційній скарзі Феодосійський казенний оптичний завод просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити позов ВАТ "Крименерго" без розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ "Крименерго" (постачальник) та Феодосійським казенним оптичним заводом (споживач) 27.06.2002р. був укладений договір №58 на постачання електричної енергії, відповідно до якого постачальник постачає споживачу електроенергію в обсягах, визначених у щорічно поновлюваному додатку №1 до вказаного договору (далі –Договір).
03.12.2003р. між сторонами було підписано Додаток №1 до Договору, яким сторони визначили обсяги постачання електроенергії на 2004 рік.
Укладаючи Договір сторони обумовили, що крім Договору їх відносини регулюються чинним законодавством України.
(а.с. 7 т. 1 )
Таким законодавством, яке регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії є Закон України "Про електроенергетику", Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою КМ України від 24.03.1999р. №441 (далі –Порядок), Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. №417/442 (зі змінами і доповненнями) (далі –Правила).
Предметом спору є застосування санкцій за споживання електричної енергії понад договірну величину (по фактичній оплаті за розрахунковий період) у травні та жовтні 2004 року.
Відповідно до абз. 1,2 пункту 11 Порядку (в редакції на час виникнення спору) передбачалось за підсумками місяця граничну величину споживання електричної енергії для споживачів коригувати до рівня фактичного сплаченої за цей місяць величини її споживання, яка відповідно до пункту 5.3 Правил вважається договірною ( в редакції на час виникнення спору).
За приписом пункту 13 Порядку споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п’ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (далі –Закон).
Відповідно до ч. 5 ст. 26 наведеного Закону (в редакції на час виникнення спору передбачалась відповідальність споживачів за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період у вигляді п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно ст. 7, абз. 2 ч. 2 ст. 193 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписом ч.ч. 2, 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність.
На час же вирішення спору по суті абз. 2 пункту 11 Порядку було виключено, а в частині 5 ст. 26 Закону відповідальність, у вигляді п’ятикратної вартості, зменшено до двократної вартості, це з одного боку.
З іншого, споживання електричної енергії понад граничні величини в редакції ч. 1 ст. 27 Закону на час виникнення спору, вважалось правопорушенням і тягло за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Суд на зазначене належної уваги не звернув , як і на те, чи не була передбачена ч. 5 ст. 26 Закону санкція, про яку йшлося і у статті 27 цього Закону (до внесення наведених змін), цивільною відповідальністю за правопорушення у спірних правовідносинах.
Водночас, з огляду згадуваних змін до Закону і Порядку, слід суду з’ясувати і те, зменшувалась чи скасовувалась відповідальність споживачів електроенергії за її використання понад договірну величину.
Суд як першої, так і другої інстанції при вирішенні спору по суті зазначеного не врахував, а тому постановлені судові рішення визнати законними і обґрунтованими не можна
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Феодосійського казенного оптичного заводу задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук