ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
23.10.06 Справа № 2/496-25/962
Львівський апеляційний господарський суд у м. Львові в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
при секретарі: Попко Р.
розглянувши апеляційну скаргу Львівської митниці від 7.07.06р. №30/20-7582
на постанову господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року
у справі №2/496-25/96
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, с. Зубра Львівської області
до відповідача Львівської митниці, м. Львів
про визнання нечинними податкових повідомлень НОМЕР_1.
За участю:
Від позивача не з'явився;
Від відповідача Братичак У.В.
В ході судового засідання представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено, заперечення щодо складу суду не поступило.
Встановив: постановою господарського суду Львівської області (суддя Пазичев В.М.) від 15.06.2006р. у справі №2/496-25/96 задоволено позовні вимоги.
Відповідач з постановою не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Законом України «Про Єдиний митний тариф»визначено, що всі товари та інші предмети, які ввозяться на митну територію України підлягають обкладенню митом згідно УКТ ЗЕД. Стеттею 206 МК України визначено виключний перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування. Згідно Конвенції про тимчасове ввезення товарів, правом на звільнення від оподаткування при ввезенні користуються товари, які ввозять виключно для освітніх, наукових чи культурних цілей. Вважає, що в даному випадку атракціони та луна-парки ввозилися позивачем для здійснення підприємницької діяльності, а тому позивач повинен сплатити ввізне мито та ПДВ на загальних підставах.
Позивач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час слухання справи, запереченнь на апеляційну скаргу не надіслав, тому колегія дійшла висновку про можливість слухати справу за наявними у ній доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 15.06.06р. без змін.
При цьому колегія виходила з наступного:
У 2004 - 2005 роках приватний підприємець ОСОБА_1 тимчасово ввозила на митну територію України майно під зобов'язання про зворотне вивезення (пересувні атракціони, які кла сифікуються за кодом згідно з УКТЗЕД 9508000000). Всього позивачем оформлено ВМД Із застосуван ням преференційних режимів оподаткування з ввізного мита на суму 41150,89 грн. та податку на додану вартість - 49381,07 грн. Всього - 90531,96 грн.
З матеріалів справи встановлено, що начальником Західної регіональної митниці було надано дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) товарів шляхом накладення резолюції на заяву про надання дозволу на переміщення через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) товарів, а саме атракціонів, ввезених по зивачем на митну територію України з метою проведення культурно-масової та благодійної діяльності, що підтверджується ввізними митними деклараціями.
13.03.06р. ПП ОСОБА_1 отримала податкові по відомлення форми "Ф" НОМЕР_1., у яких здійснено розрахунок податкових зо бов'язань за платежами: податку на додану вартість - 49 381,07 грн. та ввізного мита - 41 150,89 грн. Розрахунок здійснено відповідно до підпункту "г" п.4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок пога шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 4.3 ст. 4, п. 6,1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про митний тариф України". Відповідач вважає, що ввезення атракціонів на митну територію України та їх експлуата ція мало на меті одержання прибутку, то позивач не може бути звільнений від сплати митних платежів.
Законом України „Про Єдиний митний тариф" визначено, що всі товари та інші предмети, які ввозяться на митну територію України підлягають обкладенню митом згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (статті 3 та 4).
Згідно ст. 209 Митного кодексу України звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.
Статтею 206 Митного кодексу України визначено виключний перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 206 МК України, дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а та кож будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності.
Відповідно до ст. 2 Конвенції про тимчасове ввезення, дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування надається у відношенні товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції. Статтею 2 Додатку В.5 до зазначеної Конвенції встановлено, що правом на тимчасове ввезення користуються товари, які ввозяться виключно для освітніх, наукових чи культурних цілей. При цьому, цією ж статтею встановлено, що зазначені товари не повинні використовуватися у комерційних цілях.
Як роз'яснено в листі Державної митної служби України НОМЕР_2 діяльність атракціонів та луна-парків, згідно з класифікацією видів економічної діяльності, затвердженої Державним класифікатором України ДК 009-96 віднесено до групи "Інша розважальна діяльність" розділу "Діяльність у сфері відпочинку і розваг, культури та спорту". При визначенні підстав звільнення від оподаткування рекомендується Державною митною службою України виходити з мети ввезення атракціонів: комерційної чи благодійної.
З матеріалів справи встановлено, що діяльність здійснювалася ПП ОСОБА_1. без мети одержання прибутку, виходячи з предмету угод НОМЕР_3 та НОМЕР_4 підприємцем запрошено консуль танта з комплексом атракціонів "Луна-Парк" на умовах тимчасового ввезення майна без права переходу власності для виконання та проведення спільними зусиллями культурно-освітньої та благодійної діяльності на території України. Про те, що комплекс атракціонів "Луна-Парк" використовувався з культурно-освітньою та благо дійною метою посвідчують також листи, листи-прохання, звернення, списки дітей на безкоштовне відвідування лунапарку, листи-подяки.
Згідно ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Посилання скаржника на фінансові звіти СПДФО платника єдиного податку в яких зазначено обсяги виручки за звітні періоди чим підтверджується комерційна діяльність позивача, спростовується поданими відповідачем деклараціями про доходи за відповідні періоди згідно яких позивач жодних прибутків не одержував.
А тому, зважаючи на вимоги ст.ст. 206, 252 МК України, п. 5.17 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно яких під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення вони звільняються від сплати податків та мита, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та визнання нечинними податкових повідомлень Львівської митниці НОМЕР_1.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 86, 89, 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1.Постанову господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року по справі №2/496-25/96 залишити без змін.
2.У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
3.Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
4.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Судді Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.