ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"26" жовтня 2006 р. | Справа № 6/268/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: В.Б. Туренко
Суддів: Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій
за участю представників сторін
від позивача: Євтєєва Т.В.
від відповідача: Баришніков А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 26.07.2006р.
у справі № 6/268/06
за позовом ТОВ Зовнішньоекономічної фірми „Маріо” м. Миколаїв
до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Центральною МДПІ у м. Миколаєві проведена планова виїзна перевірка ТОВ ЗЕФ „Маріо” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., за наслідками якої складено акт № 1/23-050/20878911 від 10.01.2006р., де зазначено, зокрема, про встановлення порушення п.п. 7.2.4. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 302720,31грн. за період з 01.04.2004р. по 31.07.2004р., внаслідок неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбанні у ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” обладнання каркасного (розібраного), яке було у користуванні, оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2005р. у справі № 2-1-2903 2005 рік визнані недійсними Статут ТОВ „Сфінкс-Миколаїв”, його державна реєстрація; а з 31.01.2001р. –свідоцтво платника ПДВ (а.с. 36-41).
На підставі вказаного акту перевірки Центральною МДПІ у м. Миколаєві 19.01.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892300/0 про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 302720,31грн. та штрафної санкції в сумі 151360,15грн., нарахованої відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с. 6).
За наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (яка є правонаступником Центральної МДПІ у м. Миколаєві) 10.03.2006р. та 27.04.2006р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000892300/1, №0000892300/2 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 302720,31грн. та штрафної санкції в сумі 151360,15грн. (а.с. 7-8).
В травні 2006р. ТОВ ЗЕФ „Маріо” звернулось з адміністративним позовом про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, як таких, що суперечать чинному законодавству.
Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва послалась на необґрунтованість заявлених вимог, у зв’язку з чим просила відмовити у їх задоволення (а.с. 83-84, 91).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.07.06 р. (суддя Ткаченко О.В.), яка складена у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України 15.08.2006р., позов задоволено з мотивів правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми податку по операціях з ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” і у податкової служби не було підстав для визначення цих сум податковими зобов’язаннями та нарахування штрафних санкцій, оскільки рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.04.2006р. зі справи №11/63/06, яке не оскаржено у встановленому порядку, визнано, що угоди з ТОВ „Сфінкс-Миколаїв”, на підставі яких позивачем включено до податкового кредиту спірні суми податку на додану вартість, укладені без мети ухилення від сплати податку і відповідають чинному законодавству.
Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 23.08.2006р. звернулась із заявою про апеляційне оскарження, а 12.09.2006р. із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального права.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив про її необґрунтованість, у зв’язку з чим просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
ТОВ ЗЕФ „Маріо” як юридична особа зареєстровано Реєстраційно-ліцензійною палатою виконкому Миколаївської міської ради 17.05.1994р., перереєстровано 21.05.2003р., нова редакція статуту від 21.05.2005р., на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва знаходиться з 21.09.2001р., свідоцтво платника ПДВ видано 29.07.1997р. за № 19914621.
Зазначені відомості відображені у розділі 2 акту перевірки.
Як вказано в рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2005р. у справі № 2-1-2903, ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” як суб’єкт підприємницької діяльності зареєстровано Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 28.11.2001р. (а.с.85).
30.01.2002р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було видано ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” свідоцтво платника ПДВ за № 19752134 (а.с.22).
01.04.2004р. між ТОВ ЗЕФ „Маріо” та ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” укладено договір № 01/04 купівлі-продажу списаного обладнання та металоконструкцій (а.с.9-10).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.04.2006р. у справі № 11/63/06, встановлено, що на виконання умов зазначеного договору ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” поставило ТОВ ЗЕФ „Маріо” обладнання та металоконструкції на загальну суму 1816357,00грн. (у т.ч. ПДВ –302720,00грн.), що підтверджено видатковими накладними № 175 від 28.04.2004р., № 214 від 08.05.2004р., № 215 від 11.05.2004р., № 216 від 20.05.2004р., № 309 від 09.07.2004р., № 217 від 28.05.2004р., № 266 від 01.06.2004р., № 267 від 11.06.2004р., № 268 від 14.06.2004р., № 269 від 14.06.2004р., № 308 від 06.07.2004р. та відповідними податковими накладними. ТОВ ЗЕФ „Маріо” в рахунок оплати вартості отриманих товарів перерахувало ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” грошові кошти в сумі 1816357,00грн., що підтверджено доданими до позовної заяви банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 63-63зв.).
Тобто факт виконання сторонами умов договору встановлений при розгляді вищевказаної справи.
Як вбачається з акту перевірки та підтверджено представником ДПІ у судовому засіданні апеляційної інстанції, вищезазначені операції відображені ТОВ ЗЕФ „Маріо” у бухгалтерському та податковому обліку.
Єдиною підставою з якої податкова інспекція вважає, що останнім неправомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ „Сфінкс-Миколаїв”, є рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2005р., яким визнані недійсними Статут та державна реєстрація ТОВ „Сфінкс-Миколаїв”, а також з 31.01.2001р. –його свідоцтво платника ПДВ.
Однак, по-перше, згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Даного факту при перевірці встановлено не було. В акті перевірки перелічені номера податкових накладних та дати їх виписування, які залучені до матеріалів справи. У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник ДПІ підтвердив, що ці податкові накладні містять всі обов’язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (а.с.11-21).
По-друге, Статут та державна реєстрація ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” визнані у судовому порядку недійсними не з моменту реєстрації і не у зв’язку із реєстрацією на підставну особу за грошову винагороду, як це зазначив скаржник у апеляційній скарзі. Щодо визнання судом загальної юрисдикції недійсним свідоцтва платника ПДВ - ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” № 19752134 з 31.01.2001р., то слід зазначити, що вказане свідоцтво було видано лише 31.01.2002р. Крім того, пунктом 9.6. ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається лише у двох випадках, у т.ч. якщо зареєстрована в якості платника особа, припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Відповідно до п.25.2 Положення про Реєстр платників ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. № 208/4429, виключення платника ПДВ з Реєстру та анулювання свідоцтва відбувається, зокрема, у випадку прийняттям судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності і датою виключення з Реєстру у цьому випадку є день прийняття рішення.
Отже, на дату укладення договору купівлі-продажу від 01.04.2004р. та виписування податкових накладних в квітні-липні 2004р. підприємство-продавець (ТОВ „Сфінкс-Миколаїв”) було зареєстровано як юридична особа та як платник ПДВ, перебувало на податковому обліку і , відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, мало право виписувати податкові накладні.
По-третє, матеріали справи містять рішення господарського суду Миколаївської області від 13.04.2006р. яке набрало законної сили, зі справи №11/63/06, про відмову у позові ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до ТОВ ЗЕФ „Маріо”, ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” про визнання недійсним договору купівлі-продажу №01/04 від 01.04.2004р. як такого, що укладений з метою суперечною інтересам держави (а.с. 78-82, 114).
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ „Сфінкс-Миколаїв” і у податкової служби не було підстав визначення цих сум податковими зобов’язаннями і відповідно доля визначення штрафних санкцій.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 26.07.2006р. зі справи № 6/268/06 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л. І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук