УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Бойчука І.В., Шалаути Г.І.
секретаря Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину будинковолодіння у порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за законом. Ухвалою Тисменицького районного суду від 19.02.2009 року до участі у справі в якості відповідачів залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідач ОСОБА_3 16 червня 2009 року звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину будинковолодіння у порядку спадкування за законом.
Рішенням Тисменицького районного суду від 27 грудня 2011 р. позов ОСОБА_1 задоволено . Встановлено факт, що ОСОБА_1 є племінницею померлої 27 жовтня 2007 року ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 17799,00 грн. у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
На дане рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про недоведеність ним позовних вимог . При цьому не взяв до уваги, що він та ОСОБА_1 за правом представлення є спадкоємцями другої черги. Ця обставина підтверджена рішенням Тисменицького районного суду від 30.06.2010 року по справі за його позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яке набрало законної сили. Також, встановлено, що він до виїзду за кордон проживав разом із спадкодавцем, за його кошти проведено похорон та встановлено пам’ятник на могилі покійної. А тому ці обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України мають преюдиційну силу і не потребують додаткового доказування.
Крім того вказує, що він має право на спадкування і з підстав, передбачених ч.2 ст. 1259 ЦК України, оскільки протягом тривалого часу опікувався померлою, матеріально забезпечував її. З представлених ним доказів вбачається, що спадкодавець на протязі тривалого часу хворіла тяжкими хворобами, а тому потребувала сторонньої допомоги. Саме в зв’язку з цим і було заявлено клопотання про призначення судово-медичної експертизи для встановлення факту перебування спадкодавця у безпорадному стані. Однак суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання, чим позбавив його права на доведення позовних вимог.
З цих підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Представник апелянта та інші учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з’явилися з невідомих причин, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Задовольняючи основний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем другої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 є спадкоємцем п’ятої черги, та що підстави для визнання його спадкоємцем другої черги і зміни черговості одержання права на спадкування відсутні.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення відповідає вказаним вимогам виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, внаслідок чого відкрилась спадщина на будинковолодіня АДРЕСА_1.
Заповітного розпорядження щодо спадкового майна померла не зробила.
За правилами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Відповідно до статті 1262, частини першої статті 1265 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Статтею 1266 ЦК України визначені правила спадкування за правом представлення й згідно норм зазначеної статті спадкоємцями за правом представлення можуть бути: внуки, правнуки спадкодавця, прабаба, прадід спадкодавця, племінники спадкодавця і двоюрідні брати та сестри спадкодавця, а не їх нащадки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_6 і являється спадкоємцем другої черги за законом за правом представлення. У визначеному законом порядку позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлої. Наведених обставин сторони не заперечили.
В судовому засіданні з’ясовано, що ОСОБА_3 є спадкоємцем п’ятої черги за законом. Уточнюючи позовні вимоги останній просив визнати за ним право власності на ? частину спадкового майна з підстав зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Перевіряючи доводи ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно вважав, що підставами для задоволення зустрічного позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
На обґрунтування цих позовних вимог позивачем та його представником не представлено належних та допустимих доказів і, отже, не доведено, що ОСОБА_3 особисто протягом тривалого часу здійснював опіку над спадкодавцем, надавав матеріальну або іншу допомогу, а також перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані. Тобто необхідної сукупності юридичних фактів, за наявності яких можлива зміна черговості одержання права на спадкування.
Доводи апелянта щодо наявності доказів цих обставин не заслуговують на увагу. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 тривалий час знаходиться за кордоном, що унеможливлює здійснення ним особисто опіки над спадкодавцем. Аналогічно не підтверджуються представленими доказами (а.с.61) надання ним матеріальної допомоги померлій та перебування ї у безпорадному стані через тяжку хворобу (а.с. 57-60).
З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстави для визнання ОСОБА_3 спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та зміни черговості одержання права на спадкування були відсутні.
А тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовив в задоволенні зустрічного позову.
Посилання апелянта щодо встановлення рішенням Тисменицького районного суду від 30.06.2010 року того факту, що він є спадкоємцем другої черги за законом за правом представлення не заслуговує на увагу.
Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,, які беруть участь в справі.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2011 року ОСОБА_3 в порядку ст. 31 ЦПК України уточнив свої позовні вимоги і як спадкоємець п’ятої черги просив визнати за ним право власності на ? частину спірного будинковолодіння з підстав, передбачених у частині другій статті 1259 ЦК (а.с.132) .
Крім того, надуманими є також і твердження апелянта щодо преюдиційності рішення Тисменицького районного суду від 30.06.2010 року, яким встановлено, що він до виїзду за кордон проживав разом із спадкодавцем, за його кошти проведено похорон та встановлено пам’ятник на могилі покійної, а тому має право спадкувати нарівні із ОСОБА_1
Згідно ст. 61 ЦПК України доказування не потребують ті обставини, встановлені рішенням суду, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду, тобто ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір і які зазначені у резолютивній частині рішення. В той же час не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних правовідносин.
Як вбачається зі змісту рішення від 30.06.2010 року предметом спору і предметом судового розгляду було лише питання пропуску ОСОБА_3 з поважної причини строку прийняття спадщини та визначення додаткового строку на прийняття такої.
Що стосується доводів апелянта про необґрунтовану відмову в призначенні судово-медичної експертизи, то такі не можуть бути прийняті до уваги. За змістом ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта не є обов’язковим і оцінюється за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення та переваги над іншими джерелами доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, призначення експертизи є правом, а не обов’язком суду.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
Г.І. Шалаута
____________________________________________________________________________________________________________________
Справа №2/0915/17/2011 Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Провадження №22ц/0990/289/2012р. Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 67