ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2006 р. Справа № 11/5379
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Гулової А.Г.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: П'ятницької О.І. - представника за довіреністю від 17.07.2006р.;
від відповідача: Лучковського В.В. - представника за довіреністю від 02.10.2006р.,
Гудеєвої О.О. - представника за довіреністю від 02.10.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Автокард", м. Київ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "23" січня 2006 р. у справі № 11/5379 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Автокард", м. Київ
до Закритого акціонерного товариства "Ера", м.Хмельницький
про стягнення 9921,90 грн. заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.01.2006р.у справі №11/5379 позов Закритого акціонерного товариства "Автокард" (м.Київ) до Закритого акціонерного товариства "Ера" (м.Хмельницький) про стягнення 9921,90грн. заборгованості задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 568,83грн. заборгованості, 5,60грн. витрат по оплаті державного мита, 6,48грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач вказує на неповне з'ясування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення обставин, що мають значення для справи, недоведеність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, зокрема:
- висновок суду першої інстанції щодо того, що 07.07.1999р. між сторонами було укладено договір доручення №АК1221 є хибним, оскільки згідно п.п.2.1 та 2.2 договору №АК1221 позивач від свого імені за дорученням та за рахунок відповідача за винагороду набуває нафтопродукти, інші товари та послуги з метою забезпечення автотранспортних засобів відповідача як на території України так і за її межами, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати послуги. Тобто, на думку позивача, названий договір є договором комісії, а не договором доручення;
- судом не надано належної оцінки тій обставині, що представлений відповідачем в обґрунтування своїх доводів акт від 19.11.2003р. складений станом на 01.08.2003р., а тому не може в повній мірі відображати інформацію щодо отримання ним нафтопродуктів та інших послуг, оскільки дата вводу інформації в інформаційну базу, на підставі якої формується звіт комісіонера та акт звірки, частково була здійснена позивачем 31.10.2003р., тобто існує певний проміжок часу між датою отримання відповідачем послуг (березень, квітень, травень 2003р.) та датою вводу інформації в базу (31.10.03р.);
- місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що відповідно до умов договору позивач надіслав відповідачу виписку з реєстру операцій, яка є звітом комісіонера, а згідно ст.1022 ЦК України комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту; крім того господарський суд не врахував як докази інвойси, отримані позивачем, які підтверджують факт отримання відповідачем послуг, а також те, що факт використання карточки має пріоритет в спірних питаннях (п.7.5 договору).
Представник позивача в засіданні суду підтримала доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області прийняте з неповним з’ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№02-01/2978/06 від 27.04.2006р.) проти доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, заперечив, зокрема, вказуючи на те, що компанією "Shell" позивачу було виставлено інвойси та додаткові інвойси від 27.06.2003р. №2200491 та №2200493, від 08.07.2003р. №1800504, №1800514, №1800518 та №1800504, акти прийому-передачі від 12.07.2003р. та від 26.07.2003р., які не могли бути ним не враховані при складанні акту від 19.11.2003р., в якому зафіксовано заборгованість відповідача станом на 01.08.2003р. в сумі 63014,04грн.; з вересня 2003р. ЗАТ "Ера" нафтопродукти та інші послуги в схемі euroShell не отримувало, зворотнього ж позивач належними та допустимими доказами, якими, в даному випадку, є сліпи, не довів а відповідно до платіжного доручення №362 від 21.04.2004р.відповідач сплатив позивачу 67667,51грн.; ті папери, які направив позивач ЗАТ "Ера" не можна вважати звітом, оскільки в них відсутня інформація про отримання інвойсів, переліку наданих послуг на спірну суму тощо, що виключало, за таких обставин, й надання відповіді чи заперечень.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали позицію, наведену у відзиві, та вважають, що позов задоволенню не підлягає.
Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Звертаючись до суду з позовом, ЗАТ "Автокард", вимагаючи стягнення з відповідача 9921,90 грн. заборгованості на підставі умов укладеного договору №АК 1221 від 07.07.99р. (п.2.1, п.2.2), посилався, як на докази, що свідчать про отримання останнім послуг, на інвойси (INVOICE), що надійшли від контрагента позивача - компанії Shell, які, зокрема, містять відомості про номер карточки, яка була використана, й вартість отриманої послуги, та на особовий рахунок з датою складення - 06.11.03р. (а.с.17-19, 21-37, 1 том).
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, зокрема, вказав на те, що позивачем не надано суду всупереч ст.33 ГПК України належних доказів на обгрунтування надання послуг, але, взявши до уваги акти звірки від 06.06.03р. та від 19.11.03р., згідно яких заборгованість значилась відповідно 62445,21 грн. та 63014,04 грн., прийшов до висновку про наявність боргу у відповідача перед позивачем в сумі 568,83 грн. (63014,04 грн. - 62445,21 грн.), яку й стягнув з останнього.
Проте, колегія суддів зазначає таке.
07.07.1999р. між Закритим акціонерним товариством "Автокард" (Компанія) та Закритим акціонерним товариством "Ера" (Клієнт) було укладено договір №АК 1221 (а.с.38-43, 1 том).
Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору Компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок Клієнта, за винагороду отримує в торгівельних точках нафтопродукти, інші товари й послуги для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів Клієнта на території України та за межами таможеної території України по міжнародних карткам, отриманим від компанії.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що картки видаються Клієнту по акту приймання-передачі.
Згідно з п.4.1 договору Клієнт перераховує на р/рахунок Компанії грошові кошти у розмірі та на умовах, погоджених сторонами в додатку №2 до договору (а.с.45, 1 том).
Умовами пунктів 4.2, 4.7 договору сторони погодили, що при проведенні розрахунків вони керуються цінами, вказаними на сліпах (чеках), на кожного Клієнта заводиться особовий рахунок, в якому фіксуються обсяги отриманих товарів та послуг, надбавки за інформаційно-технічні послуги, рівень тижневого споживання товарів та послуг і розрахункової планової попередньої оплати у вартісному виразі. Компанія несе відповідальність за інформацію, вказану в особовому рахунку Клієнта. Стан особового рахунку змінюється на дату надходження інформації (у т.ч. сліпів, чеків, блокованих сум) Компанії. Показники особового рахунку є підставою для визначення і проведення фінансових розрахунків між Клієнтом і Компанією.
Згідно п.6.1 договору Компанія надає Клієнту виписку з особового рахунку. Оригінал особового рахунку та інші необхідні документи Клієнт має право отримати в офісі Компанії самостійно. Стан особового рахунку формується на підставі фактично отриманої з торгівельних точок первинної інформації про отримані Клієнтом товари й послуги (у т.ч. чеків, сліпів, блокованих сум), а також платежів Клієнта.
Відповідно до п.5 договору Клієнт, зокрема, зобов'язаний вести облік та контроль первинної документації (чеки, сліпи й т.і.), отримуваємої ним в торгівельних точках.
Термін дії договору встановлений до строку, вказаного в останній виданій (додатково отриманій або заміненій) ПК, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п.10.1 договору).
Згідно акту приймання-передачі карток VIAcard від 20.01.03р. (а.с.51,1 том) позивач передав, а відповідач отримав в користування (на строк дії) 10 карток VIAcard.
Як вказали представник сторін в засіданні строк дії переданих карток закінчився в вересні 2003р.
Однак, оскільки відповідач не провів в повному обсязі розрахунків з позивачем, останній звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення суми боргу, яка, на його думку, є обгрунтованою.
Але проаналізував умови укладеного сторонами договору, інші зібрані докази в сукупності з нормами чинного законодавства, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Договір №АК 1221 було укладено у 2003 році, а саме 07.07.99р. й, враховуючи приписи ст.395 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) його слід віднести до договору комісії.
Як вже зазначалось, договір містить умови про те, що особовий рахунок, який ведеться на Клієнта - ЗАТ "Ера" формується за рахунок сліпів, чеків тощо і показники особового рахунку є підставою для проведення взаєморозрахунків.
Відповідач, заперечуючи як позов, так і апеляційну скаргу, вказував на те, що по його бухгалтерському обліку відсутні відомості про отримання за кордоном у спірні дні, вказані в інвойсах, водіями автомобілів, яким було видано картки, послуг згідно укладеного з позивачем договору та зазначав про непредставлення позивачем в підтвердження своїх вимог первинних документів (сліпів, чеків), які просив згідно клопотання витребувати від останнього (а.с.102, 1 том).
Крім того, звертав увагу на те, що згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 11.08.03р. у справі №2/3931, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.03р., з ЗАТ "Ера" вже було стягнуто 62445,21 грн. боргу (яка вже сплачена за пл. дорученням №362 від 21.04.04р. (а.с.109, т.1) й підставою для цього, зокрема, слугував акт звірки, складений про заборгованість станом на 01.06.03р. (а.с.64-68, 71, том 2), а тому позов у даній справі №11/5379, де позивач вказує про неоплату наданих послуг за період до 01.06.03р., не є таким, що підлягає задоволенню, адже при складенні акту звірки станом на 01.06.03р. були враховані всі надані послуги.
Позивач заперечив проти цього, вказуючи, що інвойси у цій справі були передані йому - компанією "Shell East Company Ltd" (договір з останньою долучено до матеріалів справи судом апеляційної інстанції) пізніше 01.06.03р. і введені в інформацію по особовому рахунку в жовтні 2003р.
Проте, на вимогу судів позивач не представив первинних документів (сліпів, чеків) в обгрунтування стягуваної суми.
Отже, за відсутності первинних документів суд був позбавлений можливості перевірити відомості, вказані в інвойсах.
Інвойси по своїй суті є лише рахунками-фактурами й без належного підтвердження відповідними документами не можуть вважатися доказом, який би міг слугувати підставою для стягнення боргу.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Згідно з пунктом 2 .1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р., господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливає на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.
Первинних же документів (сліпів, чеків) по спірним випадкам відповідач не надав, вказуючи на їх відсутність в нього, а позивач не надав, посилаючись на відмову передавати їх йому Компанією "Shell East Company LTD".
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позову.
Акт приймання-передачі товарів та послуг та звірки розрахунків від 19.11.2003р. (а.с. 103, 1 том), на суму 63014,04 грн., на який є посилання в оскарженому рішенні, за наведеного вище не приймається судом апеляційної інстанції. Крім того, він є одностороннім, що не узгоджується з умовами п. 4.5 договору, де вказано, що Компанія і Клієнт щомісячно проводять звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту.
Не може врахувати суд й вказівки скаржника на те, що визначальним є факт використання карток, адже за відсутності первинних документів в підтвердження цього факту, останній не є встановленим.
Що ж до доводів скаржника відносно прийняття відповідачем його звіту, то акт від 06.11.03р., направлений останньому 20.11.03р. (а.с. 14-16, т. 1) як звіт комісіонера, таким вважатися не може.
Звіт же, що міститься у справі на аркушах 58-59, 1 том, вже був направлений відповідачу під час розгляду справи (а.с. 60-61, 1 том).
Колегія суддів також враховує, відмовляючи в позові, подані відповідачем подорожні листи, виписки з книги наказів про відрядження (а.с. 120-145, т. 1, а.с. 9-41, т. 2), які також були прийняті до уваги судом першої інстанції.
Одночасно слід вказати, що чеки та сліпи, що подавались відповідачем як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, не стосуються спірної суми у даній справі, а були приєднані до матеріалів справи як зразок таких документів.
Підсумовуючи наведене, позов задоволенню не підлягає, а тому оскаржуване рішення слід скасувати в частині його задоволення.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23 січня 2006 року у справі №11/5379 скасувати в частині задоволення позову в сумі 568 грн. 83 коп.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 23 січня 2006 року залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Автокард", м. Київ залишити без задоволення.
3. Матеріали справи №11/5379 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя: Пасічник С.С.
судді:
Гулова А.Г.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 4 примірника:
1- в справу,
2,3- сторонам,
4- в наряд