ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р. Справа № 12/1041
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Гулової А.Г.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бородіна Д.В. - представника за довіреністю від 16.03.2006р.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Ніко", м. Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "24" травня 2006 р. у справі № 12/1041 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Ніко",
м. Житомир
до Підприємця ОСОБА_1, м. Житомир
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 травня 2006р. у справі №12/1041 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1" (м. Житомир) до підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме повернення вартості одержаного останнім приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" та складу на території ринку "ІНФОРМАЦІЯ_1" відмовлено, а також стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 300,00 грн. штрафу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, зазначає, що:
- висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування двосторонньої реституції, а також щодо того, що кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" та склад належать відповідачу на праві власності, не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 182, 210 ЦК України та ст. ст. 4, 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень";
- місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення невірно застосовано норму ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування, адже остання не містить застережень щодо обмеження права на реституцію виключно на підставі того, що предмет договору належить стороні на підставі права власності.
Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, про причини свої неявки апеляційний господарський суд не повідомив.
Враховуючи, що про час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином (ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження і призначення судового засідання від 29.06.2006р. було надіслано на адреси сторін рекомендованими листами 11.07.2006р. згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції), а також положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що нез'явлення відповідача в засідання суду не перешкоджає розглядові апеляційної скарги за наявними в матеріалах даної справи документами.
Вислухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
01.09.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Лізингодавцем) та підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувачем) був укладений договір НОМЕР_1 оперативного лізингу (оренди) і надання послуг.
Згідно пункту 1.1. вказаного договору Лізингодавець зобов'язався передати в тимчасове користування Лізингоодержувачу торговельне місце згідно з Додатком 1, розташоване на території ринку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, для організації торгівлі продтоварами згідно з асортиментним переліком, затвердженим міською СЕС.
З акту прийому-передачі об'єкта лізингу (додатку №1 до договору НОМЕР_1) вбачається, що позивач передав у тимчасове платне користування відповідачу не торговельні місця, а кафе НОМЕР_2 та склад НОМЕР_3.
Як вбачається з свідоцтва про право власності від 22.07.99р. та інвентаризаційної справи №16342 на будівлю (кафе) по АДРЕСА_1, будівля кафе складається з основного приміщення та підсобних приміщень, в т.ч. і складу та є власністю підприємця ОСОБА_1. Ці факти встановлені постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. по справі №5/17 "Д", якою визнано недійсним договір оперативного лізингу (оренди) і надання послуг НОМЕР_1 від 01.09.2001 року, що укладений ТОВ Ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с. 9-10). Вказану постанову було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2005р. (а.с.11).
29.03.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1" (м.Житомир) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир) про зобов'язання підприємця ОСОБА_1 повернути ТОВ "Ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1" вартість одержаного ним приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" та складу на території ринку "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 за укладеним між сторонами договором оперативного лізингу (оренди) і надання послуг НОМЕР_1, посилаючись на положення ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.
Як вказувалось вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 24.05.2006р. зазначену позовну заяву залишено без задоволення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Проте, згідно ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
З огляду на викладене, Ринок "ІНФОРМАЦІЯ_1" позбавлений права вимагати повернення вартості майна, що є власністю відповідача.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову.
Крім того, слід зазначити, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 300,00 грн. штрафу, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Житомирської області від 30.03.2006р. (а.с.1) та від 04.05.2006р. (а.с.26) відповідача було зобов'язано надати письмовий відзив на позовну заяву та свідоцтво про державну реєстрацію, а явка повноважного представника відповідача в судове засідання була визнана обов'язковою.
Однак, відповідачем вимоги вказаних ухвал суду виконано не було.
Отже, апеляційний господарський суд згідний з висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що відповідач без поважних причин ухилився від вчинення дій, покладених на нього судом ухвалами від 30.03.2006р. та 04.05.2006р., а тому стягнув в доход Державного бюджету України з відповідача штраф у розмірі 300,00грн.
Одночасно колегія суддів вказує, що нею було витребувано й оглянуто в судовому засіданні справу №5/17"Д" й долучено до матеріалів справи №12/1041 копії свідоцтва про право власності на павільон-кафе від 22.07.99р., матеріалів інвентаризаційної справи №16342, договору оперативного лізингу (оренди) і надання послуг НОМЕР_1 від 01.09.01р. з додатками, рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.05р., постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 15.06.05р., постанови ВГСУ від 01.11.05р., а також листа Житомирської РДА НОМЕР_4, надісланого на запит суду, про те, що ОСОБА_1 зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності та включено до реєстру СПД.
Що ж до доводів апеляційної скарги, то останні спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2006р.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24 травня 2006 року у справі №12/1041 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Ніко", м. Житомир - без задоволення.
2. Матеріали справи №12/1041 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Пасічник С.С.
судді:
Гулова А.Г.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 4 примірника:
1- в справу,
2,3- сторонам,
4- в наряд