№ 2- 42 2007 рік

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2007 року                                                                                       м.  Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі:        головуючого судці Хорунжого І.Д. при секретарі Дятловій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 доОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої здоров'ю,

встановив:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі вказаним вище позовом.

Позивач зазначила,  що 1 жовтня 2004 року Зміївським районним судом Харківської області постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди в зв'язку з пошкодження її здоров'я від злочину передбаченого ч.2  ст.  286 КК України,  19639 грн. на користь її матері ОСОБА_3 в зв'язку з тим,  що позивач була неповнолітня.

На час подання позову до суду позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття,  але є непрацездатною,  кваліфікації не має,  тому вважає,  що виходячи з мінімальної заробітної плати в 2004 році,  що складала 262 грн. з 20 січня 2004 року (по досягненню нею повноліття) і по 1 лютого 2005 року,  відповідач повинен відшкодувати їй заробітну плату в сумі 3245 грн.

За період з 1 лютого 2005 року по 1 квітня 2006 року стягнути з відповідача по 322 грн. щомісячно,  виходячи з прожиткового мінімуму загальну суму 4648 грн.

Також за період з 1 квітня 2004 року по 1 квітня 2006 року позивач просить стягнути 3460 грн. витрат понесених на придбання ліків.

В зв'язку з тим,  що позивач з 20 січня 2004 року по 1 лютого 2005 року була інвалідом 1-ї групи і їй було необхідне посилене харчування,  то виходячи з 30грн. в день за вказаний період просила стягнути 9360 грн.

Крім цього для поїздки в лікарняні заклади вона витратила 66 грн. на придбання квитків в автобусі,  а також витрачено 800 грн. на послуги адвоката,  ці суми позивач також просить стягнути з відповідача на її користь,  а всього 21579 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково,  за придбання ліків на суму 2243 грн. 50 коп.,  послуги транспорту,  поїздки до лікарняних закладів 66 грн.,  відшкодування заробітної плати 1947 грн. та 800 грн. за послуги адвоката.

Заслухавши показання сторін,  вивчивши матеріали справи,  суд дійшов висновку,  що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні ї правовідносини.

Судом встановлено,  що відповідач ОСОБА_2 вироком суду визнаний винним у скоєні ДТП 6.09.2003 року і ушкодженні здоров'я малолітньої на той час ОСОБА_1

Рішенням суду від 1 жовтня 2004 року з відповідача стягнута сума за відшкодування шкоди завданої каліцтвом.

Відповідно до ч.1  ст.  1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи,  фізична або юридична особа,  яка завдала цієї шкоди зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування,  протезування,  постійний догляд,  посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим 14 років ( учня - 18 років) юридична або фізична особа,  яка завдала шкоди,  зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду,  пов'язану із втратою або зменшення його працездатності,  виходячи з розміру встановленої мінімальної заробітної плати.

Згідно копії довідок Харківської обласної клінічної лікарні та чеків на лікування ОСОБА_1 і придбання рентген плівки,  використано ліків на суму 2899 грн. (а.с.  7, 11, 14, 18, 22).

Вартість ліків підтверджується копіями розрахункових чеків,  що надані по справі,  тому стягненню підлягає 2899 грн.,  а не 3460 грн.,  як вказано у позовній заяві.

Згідно довідки міжрайонної травматологічної медико - соціальної експертної комісії від 27.06.2006 року в зв'язку з отримання пошкоджень при ДТП ОСОБА_1,  31 січня 2004 року була встановлена 1 група інвалідності строком на 1 рік,  а 1.02.2005 року вона визнана інвалідом 2-ї групи строком на 2 роки. (а. с.  60).

Згідно Законів України " Про державний бюджет на 2004 - 206 роки" мінімальна заробітна плата в 2004 році по 1 квітня 2005 року складала 262 грн.

Тому за період з 20 січня 2004 року по 1 лютого 2005 року втрата позивача у заробітній платі складає 3245 грн.

З 1 лютого 2005 року позивачу встановлена 2 група інвалідності,  згідно висновку судово -медичної експертизи № 217 від 24 квітня 2007 року у ОСОБА_1 має місце стійка втрата загальної працездатності 60%. (а. с.  108-117)

Тому при розрахунку втрати заробітної плати за період з 1 лютого 2005 року по 1 квітня 2006 року судом враховується відсоток втрати загальної працездатності.

За період з 1 лютого по 1 квітня 2005 року мінімальна заробітна плата складала 262 грн.,  що за вказаний період складає 524 грн.

За період з 1 квітня 2005 року по 1 липня 2005 року мінімальна заробітна плата складала 290 грн.,  що за вказаний період складає 870 грн.

За період з 1 липня 2005 року по 1 вересня 2005 року мінімальна заробітна плата складала 310 грн.,  що за вказаний період складає 620 грн.

За період з 1 вересня 2005 року по 1 січня 2006 року мінімальна заробітна плата складала 332 грн.,  що за вказаний період складає 1328 грн.

За період з 1 січня 2006 року по 1 квітня 2006 року мінімальна заробітна плата складала 350 грн.,  що за вказаний період складає 1050 грн. За весь період з 1 лютого 2005 року по 1 квітня 2006 року мінімальна заробітна плата складала 3386 грн. і виходячи із втрати 60% загальної працездатності позивачкою стягненню підлягає 2031 грн. 60 коп. виходячи з мінімальної заробітної плати,  а не з прожиткового мінімуму,  як вказано у позовній заяві.

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 217 від 24 квітня ОСОБА_1 мала потребу в додатковому полі вітамінізованому харчуванні протягом шести місяців з дня отримання пошкодження,  а також в період її знаходження на стаціонарному лікуванні. ( а.с.  109-117).

Згідно висновків вказаної вище експертизи ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в період з 14.12.2004 по 25.12.2004 року,  з 4.01.2005 року по 14.01.2005 року,  з 4.01.2005 року по 29.04.2005 року,  з 13.05.2005 року по 3.06.2005 року,  з 27.07. 2005 року по 12.08.2005 року,  з 12.09.2005 року по 30.09.2005 року,  а всього 136 днів.

Як вбачається з рішення Зміївського районного суду Харківської області від 1 жовтня 2004 року на додаткове полівітамінізоване харчування на користь ОСОБА_1 стягувалось по 30грн. на день,  тому на користь позивача за додаткове полівітамінізоване харчування підлягає стягненню 4080 грн. ( 136*30),  а не 9360 грн.,  як вказано в позовній заяві.

Згідно наданих по справі копій квитків при поїздках автобусом до лікарських закладів позивач затратила 66 грн.,  тому ця сума підлягає стягненню ( а.с. 27).

Відповідно до  ст.  84 ЦПК України на користь позивача стягується також 800 грн. за правову допомогу адвоката,  так як ця сума підтверджується копією квитанції № 3947 від. 3.04.2006 року (а.с.  3).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  10, 1, 84, 209, 212, 214-215 ПК України,  ч.1  ст.  1199 ЦК України,  суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2899 грн. - вартість ліків; 5276 грн. 60 коп. - мінімальної заробітної плати; 4080 грн. - додаткове полівітамінізоване харчування; 66 грн. - транспортні витрати; 800 грн. - правова допомога,  а всього 13121 (тринадцять тисяч сто двадцять одну) грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.