Справа №2-108/07р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2007 року                                                  Фрунзівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді  - Гончар І.В. при секретарі Корой І.М. з участю позивача ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Фрунзівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення боргу, збитків та процентів -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2007 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він з відповідачкою 5 червня 2005 року у письмовій формі уклав договір позики, за яким передав їй у власність грошові кошти в сумі 3500 грн., а відповідачка зобов'язалась повернути позику не пізніше 5 серпня 2005 року.

Позивач вказує у своїй заяві, що відповідачка у грудні 2005 року частково повернула борг у сумі 500 грн. і просить стягнути з відповідачки залишок боргу 3000 грн., проценти за позикою 527,01 грн., інфляційні збитки 505,30 грн., 3% річних від простроченої суми 157,98 грн., судові витрати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачка у судове засідання не з'явивилась і не повідомила суд про причини своєї неявки. Вона своєчасно отримала копію позовної заяви та доданих до неї документів, заперечень проти позову не надала, була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, про що свідчить оголошення в газеті „ІНФОРМАЦІЯ_1" від 14 червня 2007 року НОМЕР_1

За згодою позивача та на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

згідно розписки від 5 червня 2005 року відповідачка позичає у позивача 3500 грн. і зобов'язується повернути борг 3500 грн. 5 серпня 2005 року;

Виходячи із встановлених обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами 5 червня 2005 року відповідно до положень ст. 1046 ЦК України був укладений договір позики, за яким позивач передав відповідачці у власність грошові кошти, а відповідачка зобов'язалась повернути позивачу таку ж суму грошових коштів 5 серпня 2005 року.

Оскільки відбулось часткове погашення боргу у сумі 500 грн., то залишок непогашеної відповідачкою частини позики становить 3000 грн. (3500 - 500).

Згідно положень ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки, договором позики не був встановлений розмір процентів, то відповідачка повиненна сплатити на користь позивача проценти на рівні облікової ставки Національного

банку України, яка була встановлена з 9 листопада 2004 року - 9%, з 10 серпня 2005 року -9,5%, з 10 червня 2006 року - 8,5%.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За час прострочення був встановлений наступний індекс інфляції: у 2005 році - вересні 100,4%, жовтні - 100,9%, листопаді - 101,2%, грудні - 100,9%; у 2006 році-111,6%;

у 2007 році за період січень-березень - 101,3% (газета „ІНФОРМАЦІЯ_1, 11.04.2007р., № 64, стор. 5).

Відповідно до наведених положень законодавства та обставин справи, а також розрахунку позивача не оспореного відповідачкою, суд вважає, що з відповідачки належить стягнути на користь позивача відповідно до залишку непогашеної частини позики проценти від суми позики 527,01 грн., інфляційні збитки 505,3 грн., 3% річних з простроченої суми 157,98 грн..

З відповідачки на користь позивача належить стягнути також понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати на оплату держмита 51 грн, інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., витрати на правову допомогу 200 грн..

Керуючись ст.ст. 625, 1046,1047, 1048,1049,1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 81 ч. З, 84, 88,209,212,214,215,224,225,226 ЩІК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг 3000 грн., проценти 527 грн. 01 коп., інфляційні збитки 505 грн. ЗО коп., 3% річних 157 грн. 98 коп., витрати з оплати держмита 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., витрати на правову допомогу 200 грн., а всього стягнути  4471 грн. 29 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Фрунзівський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.