ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

16.10.06                                                                                           Справа  № 11/233

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу  релігійної громади православної церкви с. Великі Лази

на рішення господарського  суду Закарпатської області від 10.08.2006 року.    

у справі №11/233

за позовом : релігійної громади православної церкви с. Великі Лази

до 1: релігійної громади греко-католицької церкви с. Великі Лази

до 2: Великолазівської сільської ради

про: визнання недійсним договору почергового користування Свято-Вознесенським храмом с. Великі Лази від 02.11.2000р.

за участю представників:

від позивача  - не з’явився.

від відповідача 1 –Шип Г.В. –представник (довіреність №37 від 20.09.2006р.)

Ференцик Ю.М. - представник (довіреність №37 від 20.09.2006р.)

від відповідача 2 –не з’явилися.

                                                                    ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.08.2006р., суддя Л.М. Якимчук, було відмовлено у позові повністю. Судові витрати покладено на позивача.

          З даним рішенням не погодився позивач - релігійна громада православної церкви с. Великі Лази, який оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що судом безпідставно відхилено доводи позивача та невірно застосовані норми матеріального права.

          Сторони по справі були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників відповідача-1, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 10.08.2006р., у справі № 11/233 - без змін, враховуючи наступне.

          Як встановлено судом першої інстанції, 02.11.2000р. між Великолазівською сільською радою в особі голови села гр.. Салая А.Б. та греко-католицькою громадою в особі голови громади гр.. Галича М.П. укладено договір про передачу в безоплатне почергове, з православною громадою села В.Лази, користування Свято-Вознесенським храмом. Позивач просить визнати недійсним даний договір з підстав підписання його сільським головою одноособово.

          Правова оцінка оспорюваного договору вже надана господарським судом Закарпатської області у рішенні від 11.06.2002р. у справі №3/89, у рішенні від 08.09.2005р. справа №3/101, апеляційним судом Закарпатської області у рішенні від 28.04.2004р. у справі №2-21/04, Львівським апеляційним господарським судом в ухвалі від 13.12.2005р. (справа №3/101), Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.04.2006р.

          Вказаними рішеннями підтверджено право греко-католицької релігійної громади на почергове користування культовою спорудою Свято-Вознесенською церквою на підставі договору від 02.11.2000р. та відхилено заперечення релігійною громадою православної церкви стосовно повноважень сільського голови на укладення договору про передачу храму в безоплатне почергове користування греко-католицькій громаді з посиланням на п. 16 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

                    Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Зазначені рішення набрали законної сили і з огляду на ст.. 35 ГПК України мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

          Згідно ст.. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення питань про укладення договорів від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету не відноситься до виключної компетенції сільської ради, а згідно п. 16 ст. 42 цього Закону належить до повноважень сільського голови.

         Тому відповідно до п. 16 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільський голова с. В. Лази вправі був від імені територіальної громади укласти з головою греко-католицької релігійної громади договір від 2.11.2000 р. почергового користування культовою спорудою.

          Отже, позовні вимоги позивача-апелянта щодо невідповідності вказаної угоди вимогам закону з огляду на її підписання сільським головою, а відтак і визнання її недійсною відповідно до норми ст..48 ЦК УРСР, є безпідставними та відповідно задоволенню не підлягають.

          Апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності, встановлений ст.. 71 ЦК УРСР (ст.. 257 ЦК України), в межах якого особа може звертатись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу, який в даному випадку сплив 03.11.2003р.

          Статтею 80 ЦК УРСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. З заявою про поновлення пропущеного строку, позивач до суду не звертався.

          Посилання апелянта на незастосування судом норми ст..83 ЦК УРСР щодо вимог, на які позовна давність не поширювалась, апеляційним судом також відхиляється, оскільки перелік вимог, зазначений у вказаній правовій нормі є вичерпним та не стосується предмету даного спору. Спір про порушення особистих немайнових прав кожного члена релігійної общини, як це вважає представник апелянта, не підсудний взагалі господарському суду, відповідно до розділу 3 ГПК України.

           Відповідно до вимог чинної в період до 1.01.2004 р. норми ст..75 ЦК УРСР суди зобов’язані застосовувати позовну давність незалежно від заяви сторін.

           Керуючись вказаною нормою Закону суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.08.2006р. по справі №11/233 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

      Апеляційну скаргу релігійної громади православної церкви с. Великі Лази залишити без задоволення, а рішення господарського  суду Закарпатської області від 10.08.2006 року по даній справі -  без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий - суддя                                                                    О.Л. Мирутенко

Судді                                                                                              Г.М. Гнатюк

         Н.М. Кравчук