ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
24.10.06 Справа № 19/185
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Г.Гнатюк
суддів Н.Кравчук
О.Мирутенко
розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми „Теплодар” №27/31-06 від 03.08.06р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2006р.
у справі № 19/185
за позовом Приватного підприємства фірми „Теплодар”, м.Коломия
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Варто” м.Снятин
про стягнення 21400, 00 грн.
за участю представників:
від позивача: Приймак Т.М. –представник (дов. від 01.06.2006р.)
від відповідача: Сторожук А.В. –представник (дов.№24/05-01 від 24.05.06р.)
Учасникам процесу роз”яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22,28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотання про фіксацію процесу технічними засобами не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2006р. (Суддя Максимів Т.В.) по даній справі за позовом Приватного підприємства фірми „Теплодар”, м.Коломия до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Варто” м.Снятин про стягнення заборгованості у сумі 21400 грн. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач - не погоджуючись з вищевказаним рішенням, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалі.
В судовому засіданні 10.10.2006р. оголошувалась перерва до 24.10.2006р.
Скаржник в судових засіданнях повністю підтримує вимоги апеляційної скарги і наполягає на їх задоволенні. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення при неповному з”ясуванні всіх обставин по справі.
Відповідач вимоги апелянта заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним і підстав для його скасування нема. Подав відзив на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, поданий відзив, наявні в ній докази, заслухавши доводи і заперечення представників сторін колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:
Між сторонами по справі укладено договір №014 від 29.12.2004р. згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов”яується виконати роботи, а саме проектно-кошторисну документацію на будівництво котельні на території підприємства „Варто” і з наступною експертизою в Експортно-технічному центрі Держнаглядохоронпраці.
Пунктом 2 договору визначено його термін дії, тобто початок дії договору 29.12.2004р і до 30.03.2005р.
Згідно п.3.1 договору за виконану роботу згідно з договором замовник перераховує виконавцю 20000,00 грн. без ПДВ. Оплата здійснюється за виконану роботу.
Факт виконаної роботи підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт, який передає виконавець замовнику разом із комплектом документації, визначеної договором .
Укладенню вищеназваного договору передувало звернення відповідача до позивача з листом-офертою від 15.12.2004р. з проханням виготовити проектно-кошторисну документацію на котельню з наступними експертизами в органах Держнаглядохоронпраці. Позивач прийняв пропозицію та погодився провести роботи і у зв”язку з чим було розроблено Завдання на проектування котельні забійного цеху птахофабрики в м.Снятин.
Станом на момент укладення договору 29.12.2004р. позивач повідомив відповідача що роботи по виготовленню документації вже проведенні і йому необхідні кошти для проведення експертизи документації та її погодження.
Однак, п.4.1 укладеного між сторонами договору не визначено такої умови як авансовий платіж лише зазначено, що розрахунки проводяться за виконану роботу і на підставі акту здачі-приймання роботи.
На виконання договору від 29.12.2004р. позивач уклав договір субпідряду №09-05-02 на проведення проектно вишукувальних робіт з ТзОВ „Відділ капітального будівництва”, і на його виконання позивач сплатив 5000 грн., хоча договір підписаний без дати.
Оскільки сторони перебували у договірних відносинах, то згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).
Як вбачається із зібраних судом першої інстанції доказів та з тверджень сторін на адресу позивача було надіслано пакет документів, який підтверджує виконання робіт за договором по проведенню проектно-кошторисної документації лише через п”ять місяців, тобто 09.09.2005року.
Однак, оцінивши як доказ подану на розгляд документацію суд прийшов до висновку, що її не можна прирівнювати до проектно-кошторисної документації, оскільки вона не відповідає технічним умовам на газифікацію приміщення, жоден із розділів проектно-кошторисної документації не погоджений у відповідних інстанціях згідно до вимог законодавства, тобто хоч і вона надіслана на адресу замовника, проте належним чином не виконана, як це передбачили сторони у договорі.
Посилання апелянта, що відповідно до укладеного між сторонами договору строк виконання зобов”язання відповідачем був визначений моментом пред”явлення вимоги згідно ч.2 ст.530 ЦК України безпідставне, так як п.3.2 договору передбачено, що оплата здійснюється за виконану роботу, а поняття виконання роботи згідно договору це здача замовнику комплекту документації з проведеною експертизою. Згідно зібраних судом першої інстанції документів і доказів та в ході з”ясування колегією суддів апеляційного суду місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що у відповідача не виникло зобов”язання по оплаті за виконанні роботи, так як позивачем визначені договором роботи не були виконанні і факт виконання робіт за договором нічим не доведено.
Зазначенні у апеляційній скарзі твердження апелянта колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду до уваги не приймаються, так як скаржник свої вимог жодними належними і допустимим доказами і доводами не довів, викладене у рішенні суду першої інстанції нічим не спростував.
Згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вище викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, обставинам та матеріалам справи, а тому його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2006р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи №19/185 повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Г. Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко