ПОСТАНОВА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/15717/11

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О.  

при секретарі судового засіданняТроценко О.О.  

за участю представників сторін:

Від позивача:

Від відповідача: Сірооченко О.О.

Семенова І.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-ЮГ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньвід 03.11.2011р., від 17.08.2011р.,-  

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамін-ЮГ» звернулося з адміністративним позовом до Лівобережної  міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська та просить:

-  визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0102712301 від 03.11.2011р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0102012301 від 17.08.2011р.

Позовні вимоги  позивач обґрунтовує тим, що 17.08.2011р. на підставі акту перевірки від 15.06.2011р. відносно позивача податковою інспекцією були винесені податкові повідомлення-рішення № 0102002301 про донарахування податку на прибуток в сумі 278 594 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69 649 грн. за допущені порушення вимог п.5.1,п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також податкове повідомлення-рішення № 0102012301 від 17.08.2011р. яким донараховано позивачеві податок на додану вартість в сумі 170 347 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42 587 грн. за допущення порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість. 25.08.2011р. позивачем були подані скарги до ДПА у Дніпропетровській області в порядку адміністративного оскарження та за результатами їх розгляду 21.10.2011р. податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011р. № 0102002301 було частково скасовано. 03.11.2011р. податковою інспекцією було прийнято замість вказаного скасованого рішення податкове повідомлення-рішення №0102712301 про донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 278 594 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56 890 грн. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними з підстав того, що позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції із ТОВ «Промбудтехнологія» та ТОВ «Репрос». На думку позивача, відповідач неправомірно зробив висновки у акті перевірки  відносно того, що господарські операції з вказаними контрагентами є нікчемними, оскільки перевіряючими не було враховано, що судом не визнано недійсними правочини між позивачем та ТОВ «Промбудтехнологія» та між позивачем і ТОВ «Репрос». На момент перевірки позивач мав та надав перевіряючим усі відповідні документи, які підтверджують законність віднесення сум витрат, які були віднесені до складу валових витрат  та законність формування податкового кредиту  у зв’язку з підготовкою та продажем товару з боку позивача за період, який перевірявся (з 01.04.2008р. по 31.03.2011р.), а тому, на думку позивача, очевидним є факт неправомірності та незаконності складання відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 17.08.2011р. та від 03.11.2011р.

Представник  позивача в судовому засіданні  вищезазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що позивачем у ході перевірки не доведено факт здійснення господарської діяльності  у відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України підприємствами ТОВ «Репрос» та ТОВ «Промбудтехнологія» за договорами, укладеними з позивачем,  оскільки зазначені контрагенти позивача не мали матеріальних та технічних ресурсів для виконання укладених договорів з позивачем, а надані первинні бухгалтерські документи не можуть бути визнані як первинні, оскільки при їх складанні позивачем не дотримано приписів Положення № 88, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині обов’язкового фіксування змісту, виміру, обсягу операції та відповідальних  посадових осіб, тощо. За викладеного, відповідач зазначає, що контрагенти позивача не мали можливості здійснювати діяльність шляхом виконання договорів укладених з позивачем, додаткових документів для документального підтвердження здійснення операцій з боку позивача не було надано, а тому  відповідач вважає, що неможливо встановити факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами позивача, у зв’язку з  чим вказує на те, що  оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення  відповідають вимогам законодавства та є правомірними.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.02.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, які брали участь у судовому засіданні, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про  необхідність   часткового задоволення позовних вимог в частині  нарахування   штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині позовних  вимог -  щодо донарахування податковою інспекцією  позивачеві грошового зобов’язання з податку на додану вартість та  з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежам  слід  відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що  у період з 18.05.2011р. по 08.06.2011р. Лівобережною  міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська на підставі направлень від 18.05.2011р. № 288, 29, 289, 290, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання та згідно із п.75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України  було проведено документальну планову виїзну перевірку  Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМІН-ЮГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р.

За результатами зазначеної перевірки  податковою інспекцією було складено акт №2405/23/34734135 від 15.06.2011р., яким встановлено порушення позивачем :

- п.п.5.3.9 п.5.3,п.5.1,п.5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 278 594 грн., в т.ч. заниження у 4 кварталі 2010р. у сумі 196 931 грн. та у 1 кварталі 2009р. в сумі 81663 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2,п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 170 347 грн., в тому числі за лютий 2009 року у сумі 24 899 грн., за березень 2009 року у сумі 40431 грн., за серпень 2009 року у сумі 105 017 грн. (а.с.16-57).

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, 17.08.2011р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0102002301 про донарахування позивачеві податку на прибуток у сумі 278 594 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69 649 грн.;

- № 0102012301 про донарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 170347 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42587 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не погодився з  вище прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та подав скарги до ДПА у Дніпропетровській області скориставшись  порядком адміністративного оскарження.

21.10.2011р. ДПА у Дніпропетровській області прийняла рішення за результатами розгляду скарги позивача у відповідності до якого скасувала  частково податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про нарахування суми грошового зобов’язання з податку на прибуток  від 17.08.2011р. № 0102002301 у сумі 64 795 грн., в іншій частині 284 448 (основний платіж – 227 558 грн., штрафні (фінансові) санкції – 56 890 грн.) залишила без змін, крім того,  цим же рішенням було залишено без змін  податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011р. № 0102012301 (а.с.83-91).

Надалі, податковою інспекцією у відповідності до вимог Податкового кодексу України та за результатами розгляду скарги позивача, замість податкового повідомлення-рішення від 17.08.2011р. № 0102002301, яке було частково скасовано рішенням ДПА у Дніпропетровській області,   03.11.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0102712301 про донарахування позивачеві грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем – 227 558 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56890 грн. (а.с.45).

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Виходячи з  того, що податковим органом перевірка позивача здійснювалася за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., до правовідносин, які виникли між сторонами  в  2009-2010р.р. слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а  до правовідносин, які були вчинені позивачем з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., а також з урахуванням того, що відповідачем проведено  перевірку позивача  у травні-червні 2011р. та складено акт перевірки від 15.06.2011р. – до зазначених правовідносин слід застосовувати  норми Податкового Кодексу України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції  податкових органів, а саме: державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу,  районах  у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні  податкові  інспекції  виконують  такі  функції:  здійснюють   контроль  за  своєчасністю,  достовірністю, повнотою  нарахування  та  сплати  податків  та  зборів; забезпечують  облік  платників  податків,  інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів,  а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання  платниками  податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,  пов'язаних  з  обчисленням податків,  інших платежів,  а також перевіряють достовірність  цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових   санкцій,   передбачених   цим   Законом та іншими законодавчими    актами    України    за   порушення   податкового законодавства, а  також  стягнення  адміністративних  штрафів   за порушення  податкового законодавства,  допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують  причини  і  оцінюють  дані  про факти порушень податкового законодавства;  проводять  перевірки  фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;  за   дорученням  спеціальних  підрозділів  по  боротьбі  з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та  достовірності  документів,  пов'язаних з обчисленням і сплатою податків,   інших   платежів  в  порядку,  встановленому  законом; подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна;  звертаються  до  суду в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічні повноваження  податкових органів визначені і статтею 20 Податкового кодексу України.

З аналізу  вищенаведених норм  чинного законодавства  України, вбачається, що відповідачу відповідно до  покладених на нього функцій та  повноважень   надано право та повноваження  щодо   проведення  документальних планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання з питань  дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом  прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення  податковим органом заниження чи завищення податкових зобов’язань платника податків.

Таким чином, здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкові повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошового зобов’язання за результатами перевірки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

Щодо правомірності та законності складання відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 17.08.2011р. та від 03.11.2011р. на підставі акту перевірки від 15.06.2011р., суд приходить до висновку про те, що дані податкові повідомлення-рішення є законними та правомірними в частині визначення позивачеві грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 227 558 грн.  та в частині визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість  за основним платежем в сумі 170 347 грн., виходячи з наступного.

З  наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 02.02.2009р. між ТОВ «Керамін-ЮГ» та ТОВ «Промбудтехнологія» був укладений договір № 0202/09 на надання послуг (а.с.120-122).

За умовами даного договору ТОВ «Промбудтехнологія» взяло на себе зобов’язання по наданню послуг  ТОВ «Керамін-ЮГ» з передпродажної підготовки товару зазначеного у Додатку №1, у тому числі: перевірка товару при отриманні, формування партії під відвантаження, послуги клінінгу, сортування товару та інше.

За фактом виконання послуг між підприємствами були оформлені акти прийому-передачі послуг на загальну суму 327 153 грн., у т,ч. від 27.09.2009р. № 000364 на суму 124 999 грн. (без ПДВ), від 31.03.2009р. № 000481 на суму 202 154 грн. (без ПДВ), також були виписані податкові накладні № 270239 від 27.02.2009р. та № 310341 від 31.03.2009р., а також  позивачем здійснено оплату на користь ТОВ «Промбудтехнологія» згідно наявних копій виписок банку (а.с.123-136).

Згідно даних бухгалтерського обліку,  ТОВ «Промбудтехнологія» надало послуги за зазначеним договором ТОВ «Керамін-ЮГ» на суму у розмірі 326 653 грн., яку  позивачем було віднесено до складу валових витрат у 1 кварталі 2009р., суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за лютий, березень 2009р.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промбудтехнологія» знаходиться на обліку у Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська та згідно проведеної перевірки до  податкової інспекції останнім звіти по формі 1-ДФ за 1-3 квартали 2009 року не надано, подано звіт за 4 квартал 2009 року, в якому задекларовано кількість працюючих – 1 особа. Згідно наданих декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009  та 2010 роки не подано додатку до декларації к1/1 (а.с.167-174).

Отже, суд приходить до висновку про те, що   наявність у ТОВ «Промбудтехнологія»  1 працівника свідчить про  відсутність можливості  реального (фактичного) виконання   ним робіт (надання послуг) за вищевказаним договором з урахуванням  часу та кількості виконаних робіт, які зазначені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Таким чином, відсутність трудових, матеріальних та технічних ресурсів унеможливлює здійснення ТОВ «Промбудтехнологія» господарської діяльності та реального (фактичного) виконання  договору на надання послуг ТОВ «Керамін-ЮГ»,  а дослідженими вище первинними документами, які долучені до справи, встановлено невідповідність фінансово-господарської операції зафіксованими даними документами до реального часу настання подій та фактичної можливості здійснення діяльності.

Також,  01.08.2009р. ТОВ «Керамін-ЮГ» було укладено договір № 0108 з ТОВ «Репрос» на надання послуг (а.с.101-103).

За умовами договору  ТОВ «Репрос» взяв на себе зобов’язання  щодо надання послуг ТОВ «Керамін-ЮГ» з передпродажної підготовки товару згідно з Додатком № 1 до вказаного договору, у тому числі: ручна переробка плитки обліцовочної та напольної і інше.

За результатами виконання вказаного договору підприємствами оформлені акти прийому-передачі послуг на загальну суму 525 085,01 грн. (без ПДВ), у т.ч. акти від 03.08.2009р. № оу-0000021 на  суму 105012,77 грн., від 04.08.2009р. № оу-0000023 на суму 105012,77 грн., від 05.08.2009р. № оу-0000024 на суму 105012,77 грн., від 06.08.09р. № оу-0000025 на суму 105012,77 грн., від 07.08.09р. № оу-0000026 на суму 105012,77 грн., також сторонами були підписані податкові накладні № 72 від 03.08.2009р., № 73 від 04.08.2009р., № 74 від 05.08.2009р., № 75 від 06.08.2009р., № 76 від 07.08.2009р., а також позивачем здійснено оплату за вказані послуги у сумі 630102 грн. за векселем, виданим 10.08.2009р. з датою погашення 10.08.2016р., який переданий ТОВ «Репрос» за актом передачі векселя від 10.08.2009р.  (а.с.105-114, 118-119).

Згідно бухгалтерських  документів ТОВ «Керамін-ЮГ» за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р. не відносив до складу валових витрат за 3 квартал 2009р. суму за результатами вищевказаних операцій. Сума ПДВ від зазначених операцій у загальній сумі 105017 грн. була включена платником податків до складу податкового кредиту за серпень 2009р.

Проте, з матеріалів справи та доданих відповідачем доказів вбачається, що ТОВ «Репрос» знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області. Згідно бази даних ДПІ встановлено, що до вказаної ДПІ ТОВ «Репрос» були подані розрахунки по сплаті комунального податку на протязі 2009 року, які свідчать про кількісні показники працюючих – 0 осіб. Згідно наданої декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року задекларовано у додатку до декларації к1/1 балансову вартість основних засобів 3 групи на суму 4296 грн. (а.с.153-166).

Отже, суд приходить до висновку про те, що   відсутність у ТОВ «Репрос» працюючих працівників (за даними звіту – 0 працюючих) свідчить про  відсутність можливості  реального (фактичного) виконання   ним робіт (надання послуг) за вищевказаним договором з урахуванням  часу, віддаленості  підприємства (м. Кременчук Полтавської області)  та кількості виконаних робіт, які зазначені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Таким чином, відсутність трудових, матеріальних та технічних ресурсів унеможливлює здійснення ТОВ «Репрос» господарської діяльності та реального (фактичного) виконання  договору щодо надання послуг ТОВ «Керамін-ЮГ», а дослідженими вище первинними документами, які долучені до справи, встановлено невідповідність фінансово-господарської операції зафіксованими даними документами до реального часу настання подій та фактичної можливості здійснення діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  визначено, що первинній  документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону  визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідної  правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі  № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи  не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, при дослідженні обставин реальності здійснення господарської операції платника податку, суду належить приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні  документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового засідання позивачем не доведено факту реальності здійснення господарської операції за договорами, укладеними з його контрагентами ТОВ «Промбудтехнологія» та ТОВ «Репрос» з урахуванням відсутності у останніх працівників, об’ємів виконаних робіт та віддаленості  ТОВ «Репрос».

Суд критично відноситься до складених первинних  бухгалтерських документів, а також наданих суду копій листів, які ні би то свідчать про здійснення господарської операції працівниками вказаних підприємств на складах ТОВ «Керамін-ЮГ»,  оскільки складені первинні документи не підтверджують реальності вчинення  вищевказаних господарських операцій, а зазначені листи не можуть бути доказами виконання  будь-яких послуг та робіт, крім того, вони не містять і посилань на прізвища та посади осіб контрагентів, які працювали на складі позивача  та не дають змоги встановити суду  те, що саме працівники ТОВ «Промбудтехнологія» та ТОВ «Репрос» здійснювали відповідні роботи з урахуванням поданих ними звітів про відсутність трудових ресурсів на їх підприємствах(а.с.201-206).

За таких обставин, суд  приходить до висновку про недоведеність позивачем факту реальності здійснення господарських операцій за договорами з  вищевказаними контрагентами, які наведені в акті перевірки від 15.06.2011р., а тому висновки  податкової інспекції в акті перевірки щодо  встановлення відсутності реальності (фактичного виконання)  здійснення господарської операції  є правомірними.

П.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  передбачено, що до  складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надані та досліджені судом первинні бухгалтерські документи не є первинними у розумінні ст.ст. 1,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не підтверджують  факту реальності  здійснення господарських операцій за вказаними договорами .

Оскільки позивачем не доведено факту реальності здійснення господарських операцій за вказаними господарськими договорами з ТОВ «Промбудтехнологія» та ТОВ «Репрос», то є безпідставним і формування позивачем податкового кредиту у відповідності до вимог  п.п.7.2.1, п.7.2,п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин).

З урахуванням викладеного, податковим органом у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність та законність викладених в акті перевірки висновків щодо завищення ТОВ «Керамін-ЮГ» валових витрат у першому кварталі 2009 року на загальну суму 326 653 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 170347 грн.

За таких обставин, визначення податковим органом позивачеві податкових  зобов’язань з податку на  прибуток в сумі  227 558 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2011р. № 0102712301  та  податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 170 347 грн. за податковим повідомленням-рішенням  від 17.08.2011р. № 0102012301 є законним та правомірним.

В той же час,  за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями   відповідачем безпідставно були застосовані до позивача штрафні  (фінансові) санкції  за вказані вище порушення на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками штрафних санкцій,  оскільки  норми  Податкового кодексу України набрали законної сили з 01.01.2011р. та можуть бути застосовані до порушень, встановлених лише з 01.01.2011р., тоді як  відповідачем  в акті перевірки встановлено порушення, вчинені відповідачем  у І кварталі 2009р., 4 кварталі 2010р., в лютому, березні та серпні 2009р.

Крім того,  суд виходить із того, що відповідно до ч.5, ч. 7  підрозділу 10 Інших Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що у  зв'язку  з  набранням  чинності  цим  Кодексом  штрафні  санкції,  які можуть  бути  накладені  на  платників  податків  за порушення    нормативних   актів   Кабінету   Міністрів   України, центрального податкового органу,  положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Штрафні  санкції за порушення податкового законодавства за  період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються  у  розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують  відповідальність особи.

Отже, податковий орган повинен був застосувати до позивача штрафні (фінансові) санкції, які пом’якшують відповідальність з урахуванням ч.5 ч. 7 підрозділу 10 Інший Перехідних положень Податкового кодексу України.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення  від 17.08.2011р. та від 03.11.2011р. підлягають скасуванню в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки вони застосовані відповідачем у порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України за порушення вчинені позивачем у 2009-2010р.р.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 71 КАС України  встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а  ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином,  позивач у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції, в той час, як відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки від 15.06.2011р.  лише в частині  заниження податку на прибуток  та заниження податку на додану вартість позивачем у 2009-2010р.р.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено  частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що позивачем  понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп., що підтверджується квитанцією № ПН1144 від 22.11.2011р.(а.с.12) та з урахуванням  часткового задоволення позову підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 грн. 11 коп.

 Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 91, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-ЮГ» до Лівобережної міжрайонної  державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011р., від 17.08.2011р.– задовольнити частково.

Визнати  протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0102712301 від 03.11.2011р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56 890 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0102012301 від 17.08.2011р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42 587 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-ЮГ» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Киснева, буд. 3-а, код ЄДРПОУ 34734135) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 грн. 11 коп. (чотирнадцять грн. 11 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд  шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені  статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений   27.02.2012р.

Суддя                  

С.О. Конєва