ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/3143/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засідання:Троценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача:
Від відповідача: Залуський Р.В.
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області до Громадянки Узбекистану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення за межі України,-
ВСТАНОВИВ:
02.03.2012р. Дніпропетровське міське управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області звернулося з позовною заявою до Громадянки Узбекистану ОСОБА_5 та просить примусово видворити за межі України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 посилаючись на те, що відповідачка перебуває на території України без реєстрації, не має постійного місця проживання та роботи, близьких родичів на Україні не має, документів, які б підтверджували законні джерела існування відсутні, підстав для оформлення документів на імміграцію в Україну не надала. 21.10.2011р. за порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України відносно відповідачки Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про видворення з території України в адміністративному порядку із забороною вїзду на територію держави терміном на 6 місяців, перебування відповідачки обмежено до 26.10.2011р., але громадянка Узбекистану ОСОБА_5 від виїзду з території України ухилилась, перейшовши на нелегальне становище. Крім того, у відповідачки відсутні і кошти для повернення на батьківщину, а тому позивач зазначає, що добровільно вона територію України не покине.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідачка у судовому засіданні проти примусового видворення її за межі України заперечує, просить не видворяти з України, так як хворіє дитина та потребує лікування, пояснила, що ніде не працює у зв’язку з хворобою дитини, коштів для повернення на батьківщину не має.
У відповідності до вимог ст. 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства і затримання їх у зв’язку з таким видворенням подаються до окружного адміністративного суду за місцем відповідного органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України. Адміністративні справи про затримання з метою забезпечення можливості подальшого видворення, розглядаються судом невідкладно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що громадянка Узбекистану Холмуродова Дільдора Суюнбоєвна, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Узбекистану прибула в Україну 11.10.2009р. через КПП «Тополі» разом з дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 по національному паспорту СЕ НОМЕР_1 виданий 01.11.2005р. МЗС Узбекистану, який дійсний до 13.06.2005р. з метою працевлаштування.
Громадянка Узбекистану ОСОБА_5 постійного місця проживання та законного джерела існування в Україні не має, коштів для проживання на території України, а також повернення на батьківщину не має, живе за рахунок випадкових заробітків чоловіка. Близьких родичів, що проживають в Україні на законних підставах також не має. З питань продовження строку перебування в Україні до органів внутрішніх справ не звертався.
21.10.2011р. за порушення міграційного законодавства, СГІРФО Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про примусове видворення з території України громадянки Узбекистану ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з забороною вїзду на території України терміном на шість місяців, перебування обмежено до 26.10.2011р..(а.с.7).
Відповідачка у вказаний строк, наданий їй для залишення території України в добровільному порядку межі України не залишила та продовжує незаконно перебувати в Україні, на даний час мешкає у м. Дніпропетровську на нелегальному становищі, постійного місця проживання та роботи не має.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.44 Постанови Кабінету Міністрів України «Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію» № 1074 від 29.12.1995р., іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України в строк, зазначений у рішенні про видворення.
Частиною 5 ст. 32 наведеного вище Закону передбачено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Отже, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин справи, враховуючи відсутність на території України законних джерел існування громадянки Узбекистану ОСОБА_5, суд вважає, що відповідачка самостійно територію України не залишить через брак коштів, від виїзду з України після прийняття рішення про видворення відмовляється, а тому слід задовольнити позовні вимоги позивача та видворити за межі України в примусовому порядку громадянку Узбекистану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
При цьому, вирішуючи позовні вимоги про видворення за межі України неповнолітніх дітей – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд виходить з наступного.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1998р.,що ратифікована Україною, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними судами чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, враховуючи відсутність на території України законних джерел існування родини громадянки ОСОБА_5 та в інтересах неповнолітніх дітей, які повинні проживати разом з батьками, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і в цій частині та видворити за межі України в примусовому порядку громадянку Узбекистану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її неповнолітніми дітьми - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3
Також, ч. 4 ст. 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення в частині затримання іноземців та осіб без громадянства підлягають негайному виконанню.
Виходячи з наведеного, слід допустити негайне виконання зазначеного рішення суду на підставі ч. 4 ст. 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2 - 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167, 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області до Громадянки Узбекистану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення за межі України – задовольнити повністю.
Видворити за межі України у примусовому порядку громадянку Узбекистану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження разом з її неповнолітніми дітьми - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3
У відповідності до вимог ч.4 ст. 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п’яти днів з дня проголошення постанови відповідно до вимог ч. 5 ст. 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження – з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення (постанови, ухвали) першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені в касаційному порядку згідно до ч.7,8 ст. 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
С.О. Конєва