Судове рішення #216347
44/176

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

01.11.2006 р.                                                                                       справа №44/176


Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:



головуючого:

Запорощенка  М.Д.

суддів

Москальової  І.В., Старовойтової  Г.Я.,



при секретареві судового засідання

Коломієць С.О.





за участю представників сторін:


від позивача:

Дитинко О.В., дов. б/н, від 25.07.06р.,

від відповідачів:


від прокуратури:



Пермінов О.О., дов. № 23/347, від 14.08.06р.

Саєнко Л.В., дов. №2, від 05.01.06р.,

Лисенко С.І., посвідчення № 1348

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Донецької митниці м.Донецьк



на постанову  господарського суду


Донецької області



від

07.09.2006 року



по справі

№44/176



за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс"  м.Макіївка

до



за участю

Донецької митниці м.Донецьк

Управління державного казначейства України в Донецькій області

Прокуратури Донецької області

про

захист порушеного права та застосування гарантій захисту іноземних інвестицій



В С Т А Н О В И В:


Постановою господарського суду Донецької області від 07.09.2006р. у справі № 44/176  задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс” до Донецької митниці та до управління Державного казначейства в Донецькій області про:

-          зобов’язання управління Державного казначейства в Донецькій області повернути з державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю „Фенікс” надміру сплачене ввізне мито та податок на додану вартість на загальну суму 2092663,62 грн.;

-          визнання права товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс” здійснювати митне оформлення сировини, що ввозиться з-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку міста Макіївки Донецької області відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення контракту на реалізацію інвестиційного проекту від 09.04.02 року, тобто з застосуванням пільг, передбачених статтею 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” в редакції до 31.03.05 року;

-          зобов’язання Донецької митниці здійснювати митне оформлення сировини, що ввозиться з-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку міста Макіївки Донецької області товариством з обмеженою відповідальністю „Фенікс” відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення контракту на реалізацію інвестиційного проекту від 09.04.02 року, тобто з застосуванням пільг, передбачених статтею 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” в редакції до 31.03.05 року та підзаконних нормативно-правових актів, які діяли до 31.03.06 року.


Зобов’язано управління Державного казначейства в Донецькій області повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю „Фенікс” надміру сплачене ввізне мито та податок на додану вартість на загальну суму 2092663,62 грн.                     

          Визнано право товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс” здійснювати митне оформлення сировини, що ввозиться з-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку міста Макіївки Донецької області відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення контракту на реалізацію інвестиційного проекту від 09.04.02 року, тобто з застосуванням пільг, передбачених статтею 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” в редакції до 31.03.05 року.

          

Зобов’язано Донецьку митницю здійснювати митне оформлення сировини, що ввозиться з-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку міста Макіївки Донецької області товариством з обмеженою відповідальністю „Фенікс” відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення контракту на реалізацію інвестиційного проекту від 09.04.02 року, тобто з застосуванням пільг, передбачених статтею 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” в редакції до 31.03.05 року та підзаконних нормативно-правових актів, які діяли до 31.03.05 року.

                    

Постанова господарського суду мотивована тим , що  митний орган протиправно, без достатніх правових підстав, не прийняв рішення про звільнення Товариства від обкладення ввізним митом та ПДВ (тарифні преференції) та не прийняв рішення щодо повернення надміру сплаченої суми податків та зборів у розмірі 2092663,62 грн., в порядку статті 264 МК України.

Сума надміру сплачених Товариством податків та мита 2092663,62 грн. за своєю правовою природою є безпідставно придбаним державою майном і в порядку статей 1212-1213 ЦК України та статті 264 МК України зазначена сума підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

Управління має повернути Товариству надміру сплачені суми ввізного мита та податку на додану вартість в сумі 2092663,62 грн. – однак не внаслідок порушення Управлінням норм закону, а в силу визначеної нормативним документами компетенції Управління.



Відповідач, Донецька митниця , м. Донецьк, не погоджуючись з постановою господарського суду , звернулась з апеляційною скаргою про скасування постанови суду, так як вважає, що висновок суду першої інстанції  не відповідає обставинам справи, не прийняті до уваги заперечення митниці, а рішення суду є таким , що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.


В обґрунтування заявлених вимог, відповідач посилається  на те , що судом при розгляді справи були порушені ст.ст. 111,121, 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилається на те , що  з дня набрання чинності Законом України від 25.03.05р.  „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” оподаткування суб‘єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні  проекти  в спеціальних (вільних) економічних зонах  та на територіях пріоритетного розвитку , здійснюється на загальних підставах, визначених відповідними законами України з питань оподаткування. Вважає , що з 31.03.05р. пільгові податкові та митні умови здійснення господарської діяльності ТОВ „ Фенікс” скасовані.

Крім того , посилається на те , що в порушення норм процесуального права , у своєму рішенні суд першої інстанції посилається на норми матеріального права, що втратили чинність , зокрема, статті 11-14 Закону України „  Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” , статтю 11 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63р. № 1540-IV.

Вважає , що безпідставним є посилання суду першої інстанції  на статтю 58 Конституції України, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99, положення частини першої ст. 58 Конституції України стосуються людини і громадянина ( фізичної особи) , а рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України , остаточним і не може бути оскарженим.

Також  , посилається на те , що судом не враховано , що нормою статті 19 Закону України „ Про інвестиційну діяльність” передбачено , що державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм , які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників  інвестиційної діяльності та сплати  ними податків , зборів (обов‘язкових платежів) , про що також зазначається у інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 12.05.05р. № 01-8/783.


Відповідач , Управління державного казначейства України в Донецькій області,  у поясненнях  № 14-14/071 від 24.10.06р. зазначив , що суд першої інстанції безпідставно посилається в постанові на положення ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України , оскільки згідно ст. 1 Цивільного кодексу України до бюджетних правовідносин цивільне законодавство не застосовується.

Крім того , посилається на те , що при здійсненні повернення коштів , помилково або надмірно зарахованих до бюджету, Казначейство керується ст. 50 Бюджетного кодексу України , а саме: повернення з бюджету коштів здійснюється  при наявності  у органу державного казначейства подання органу стягнення. На теперішній час  подання Донецької митниці на повернення суми , зазначеної в Постанові до Управління державного казначейства в Донецькій області не надходило.

До того ж , вважає , що за приписами ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову  саме про стягнення коштів з відповідача. Повноважень суду на винесення постанови про повернення грошових коштів норми ст. 162 КАС України не містять.

Просить змінити постанову суду в частині вимог про повернення з бюджету грошових коштів.


Прокурор повністю підтримав доводи апеляційної скарги.


Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ Фенікс” м. Макіївка,  у запереченнях  на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні  зазначив , що не погоджується з доводами апеляційної скарги , вважає постанову господарського суду Донецької області від 07.09.06р. у справі № 44/176 законною та обґрунтованою. При цьому посилається на те , що  судом вживалися всі передбачені процесуальним законом засоби для розгляду справи протягом розумного строку та особи , які беруть участь у справі , завчасно повідомлялися про дату та час судового розгляду, а тому порушення вимог ст.ст. 111,121,122 КАС України, на які посилається апелянт, під час розгляду справи відсутні. Вважає обґрунтованим висновок суду , що з моменту укладання Контракту ( 09.04.02р.) до моменту закінчення  строку дії його умов (01.12.2010р.) Товариство має безумовне , передбачене пунктом 1.2 Контракту та гарантоване національним і міжнародним законодавством, право на Пільги як на засіб державної гарантії захисту інвестицій , причому забезпечення чіткого та неухильного дотримання усіма суб‘єктами  господарювання та державними органами  цього права Товариства на пільги –є безпосереднім договірним обов‘язком держави , представленої Комітетом в силу умов Контракту , а також визначеним законом обов‘язком держави в особі державних органів управління територією приоритетного розвитку міста Макіївки.


Розпорядженням від 01.11.06р. відповідно до ст.ст.28,29 Закону України “Про судоустрій” №3018-ІІІ від 07.02.2002 року була призначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги  Донецької митниці , м. Донецьк.


Відповідно  до положень  ст.ст. 41, 196 Кодексу адміністративного судочинства України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.


Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд  апеляційної  інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції  в  межах  апеляційної  скарги.


Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судова колегія встановила наступне.


Відповідно до п.п.1.2, 3.4 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс” м. Макіївка є підприємством з іноземними інвестиціями, частка резидента республіки Угорщина товариства з обмеженою відповідальністю по торгівлі та послугах „V plus K” у статутному фонді Товариства складає 67% або у грошовому вираженні 5’774’921,65 грн. Зазначена частка товариства з обмеженою відповідальністю по торгівлі та послугах „V plus K” у статутному фонді Товариства є іноземною інвестицією .


Протокольним рішенням № 2 від 29.01.02 року засідання Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області , який поряд з виконавчим комітетом Макіївської міської ради, є органом управління територією пріоритетного розвитку міста Макіївки,   в межах повноважень, визначених статтею 7 Закону України „  Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”, вирішено схвалити інвестиційний проект Товариства „Організація виробництва консервних виробів»на суму 1,7 млн. доларів США, надати завдання Товариству створити структурний підрозділ в місті Макіївці, а голові Комітету –укласти з Товариством Контракт ( т. 1 а. с. 18).


29.01.02 року Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області видано Товариству з обмеженою відповідальністю „ Фенікс” свідоцтво № 4/14-2002 про схвалення інвестиційного проекту, за змістом якого за Товариством визнається право на пільговий умовах ввозити з-за кордону на протязі п’яти років обладнання, устаткування, сировину, матеріали, предмети для здійснення проекту, а також не сплачувати податок на прибуток, отриманий від інвестиційної діяльності перші три роки, та сплачувати його за ставкою 50% від діючої ставки наступні три роки. Інвестором при цьому визначено “V plus K” KFT, Угорщина (а.с. 17 т. 1).


Означене свідоцтво згідно статті 9 Закону 356 є правовою підставою для укладення Контракту та інших необхідних для здійснення інвестиційної діяльності правочинів.


09.04.02р.  між Товариством з обмеженою відповідальністю „ Фенікс” м. Макіївка та Виконавчим комітетом Макіївської міської Ради м. Макіївка  був укладений договір(контракт) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Макіївка ( т.1 а. с. 228). До даного Контракту були підписані  Додаткові угоди якими уточнені    строки реалізації інвестиційного проекту, перелік товарів, що ввозяться тощо.


01.03.04року  між Товариством з обмеженою відповідальністю „ Фенікс” та компанією “Breslau GMBH” США  був укладений зовнішньоекономічний контракт № 12/2004 купівлі-продажу сировини для виробництва м’ясної продукції ( т. 1 а. с. 19).


На виконання зазначеного правочину, резидент США поставив, а ТОВ „Фенікс”  з період з 13.04.05 року до 31.05.05 року прийняло сировину для виробництва м’ясної продукції вартістю 3237041,11 грн., що підтверджується матеріалами  справи.


Згідно платіжних доручень № 3983 від 21.03.05 року, № 3996 від 22.03.05 року, № 4022 від 24.03.05 року та № 4032 від 25.03.05 року позивач сплатив до державного бюджету суму ввізного мита та податку на додану вартість у розмірі 2092663,62 грн. Оплата провадилась згідно договору № 2б-163 від 01.07.04 року через декларанта товариство з обмеженою відповідальністю „ЕТАС”( договір № 2б-163 від 01.07.04р. т. 1 а. с. 250).


Постановою господарського суду Донецької області від 07.09.2006р. у справі № 44/176  задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс” до Донецької митниці та до управління Державного казначейства в Донецькій області.


Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.


Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про  спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності  в Донецькій області”  спеціальна економічна зона "Донецьк" та спеціальна економічна зона "Азов" були створені на строк 60 років.  Спеціальний режим інвестиційної діяльності був запроваджений на територіях  пріоритетного  розвитку  на  строк  30  років  і діє у пріоритетних видах економічної діяльності,  перелік яких  визначає Кабінет Міністрів України.


Відповідно до положень ст. 6 вищевказаного Закону органом  місцевого самоврядування , в межах наданих йому повноважень , та позивачем 09.04.02р. був укладений контракт , який  регулює зустрічні відносини сторін в галузі створення виробництва консервів, освоєння нових напрямків виробництва, імпортування та експортування товарів, робіт та послуг, створення нових робочих місць, а також специфічної процедури оподаткування, з метою реалізації затвердженого інвестиційного проекту. Як вбачається зі змісту даного контракту , він містить  всі істотні  умови для угод  даного роду, визначені Законом України „ Про  спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності  в Донецькій області”  та  Типовим договором (контрактом) , форма якого  затверджена постановою Кабінету міністрів  України від 05.07.99р. № 1199.


Положеннями статті 9 Конституції України, статті 9 Кодексу адміністративного судочинства  України та статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України” встановлено загальнообов’язкове правило стосовно того, що міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, причому у разі наявності колізії між нормами міжнародного договору та нормами національного законодавства правовий пріоритет мають правила міжнародних договорів.


Як це вірно відображено місцевим господарським судом, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основних свобод людини від 04.11.50 року, яка набрала чинності для України 17.07.97 року право особи мирно володіти майном є непорушним.


Внаслідок цього, врахувавши приписи ч. 2 ст. 172 КАС України, та з оглядом на встановлені в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.01.2005 р. „Полтораченко проти України” факти, суд першої інстанції правомірно визнав наміри позивача щодо подальшого користування грошовими коштами, які мають бути заощаджені через отримання пільг при реалізації інвестиційного проекту, намірами майнового характеру, а використання таких заощаджень –формою реалізації прав власника на заощаджене майно.


Судова колегія вважає необхідним також зауважити, що контракт на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Макіївка від 09.04.2002 р., є  угодою, однією з сторін якої виступає держава   в особі уповноваженого органу.

В даному контракті досягнуті домовленості по всіх істотних умовах, визначених такими Законом України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області”, контракт відповідає також вимогам, встановленим для  Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.99 року № 1199.


Тобто, за приписами ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України держава в особі вказаного вище органу виступає в даному випадку учасником цивільних відносин з здійснення інвестиційного проекту.


Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги відносно неправомірного застосування господарським судом положень Цивільного кодексу України до спірних відносин, не відповідають положенням діючого закону.


Також, з оглядом на приписи Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України ( п.4 ), не взяті до уваги доводи апеляційної скарги про невірне  застосування судом першої інстанції положень Цивільного кодексу УРСР (  в редакції 1963 р. ).


Як про це вірно зазначено судом першої інстанції , положення статті 397 Господарського кодексу України, статті 13 Закону України „Про загальні засади створення і  функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” та ст.ст.18, 19 Закону України „Про інвестиційну діяльність” з  метою  забезпечення   стабільності   правового   режиму іноземного інвестування встановлюють державні гарантії захисту іноземних інвестицій у разі зміни національного законодавства, які (гарантії) виражаються у непорушності та незмінності об’єму цих державних гарантій, не зважаючи на можливі зміни у законодавстві, а також у праві інвестора вимагати від держави застосування державних гарантій, у тому числі й Пільг, які визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій.


Державні гарантії захисту інвестиції, у тому числі шляхом сталості та незмінності пільг, відображені також і в ст. ст.  2 , 5 Угоди між Україною і республікою Угорщина про сприяння та взаємний захист інвестицій, яка набрала чинності для України 20.12.96 р.


Цією угодою закріплено, що взаємні інвестиції України та Угорщини користуються на території іншої договірної сторони повним захистом і безпекою, а їх експропріація, націоналізація, вилучення або інші ідентичні за характером наслідки (у тому числі скасування Пільг) –є можливими лише в суспільних інтересах і з виплатою компенсації.


В якості одного з доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те , що  з дня набрання чинності Законом України від 25.03.05р.  „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” оподаткування суб‘єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні  проекти  в спеціальних (вільних) економічних зонах  та на територіях пріоритетного розвитку , здійснюється на загальних підставах, визначених відповідними законами України з питань оподаткування. Вважає , що з 31.03.05р. пільгові податкові та митні умови здійснення господарської діяльності ТОВ „Фенікс” скасовані.


З цього приводу судова колегія вважає необхідним зазначити , що нормами вище значеного Закону, який набрав чинності 31.03.05 року внесено зміни у текст Закону України „ Про  спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності  в Донецькій області”  , відповідно до яких виключено статті 11-14, які здійснювали правове регулювання наступних правовідносин:

-          плати за використання природних ресурсів на територіях спеціальних економічних зон,

-          порядку ввезення товарів та інших предметів на території , зокрема, спеціальних економічних зон "Донецьк" та "Азов" та вивезення товарів та інших предметів з цих територій;

-          особливості оподаткування та валютного регулювання, зокрема, в спеціальних економічних зонах "Донецьк" та "Азов";

-          спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.


Але при цьому, як про це вірно зазначено судом першої інстанції , чинні норми вищезазначених Законів  не містять жодних посилань на те, що з внесенням змін до Закону України „ Про  спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності  в Донецькій області”  позивач  втрачає право на визначені пунктом 1.2 Контракту Пільги, гарантовані цьому суб’єкту господарювання державою в порядку захисту іноземних інвестицій. Крім того , положеннями статті 401 Господарського кодексу України встановлено , що на території пріоритетного розвитку встановлюється спеціальний режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України, причому в межах його можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів, у тому числі і надання Пільг в силу закону або в силу договору, яким є Контракт.


Відповідно до ст. 404 Господарського кодексу України на всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиції у  спеціальній  (вільній)  економічній зоні,  поширюється  система державних  гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством про  інвестиційну  діяльність та про іноземні інвестиції.


Положеннями ст. 405 Господарського кодексу України передбачено , що на  території  спеціальної  (вільної) економічної зони діє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом,  законом  про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон , а також законом про  створення  конкретної спеціальної (вільної) економічної зони, прийнятим відповідно до цього Кодексу.


Заявник апеляційної скарги посилається на те, що за приписами ст. 19 Закону України „Про інвестиційну діяльність” передбачено , що державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм , які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників  інвестиційної діяльності та сплати  ними податків , зборів (обов‘язкових платежів) , про що також зазначається у інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 12.05.05р. № 01-8/783.


З цього приводу, слід зауважити, що сплата податків та зборів  в даному випадку в менших, ніж встановлено законодавством в загальному порядку, розмірах, є основною наданою державою у відношенні позивача преференцією з метою реалізації інвестиційного проекту, в зв’язку з чим  пільги з цього приводу не можуть розглядатись лише з точки зору ст. 19 Закону України „Про інвестиційну діяльність”.


Відносно посилань апелянта про безпідставність посилань суду першої інстанції  на статтю 58 Конституції України, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99, положення частини першої ст. 58 Конституції України стосуються людини і громадянина ( фізичної особи) , а рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України , остаточним і не може бути оскарженим, необхідно зауважити наступне.


Офіційне тлумачення  ст.  58 Конституції України  з спірного питання викладене в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99.

При цьому, в частині 4 пункту 3 рішення зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, за відсутності прямих  вказівок в законі, дія даного нормативно-правового акту в часі поширюється не тільки на фізичних, а й на юридичних осіб.  


Окрім викладеного, необхідно відзначити також , що відповідно до приписів п. 2 ст. 394 ГК відносини   щодо  оподаткування  іноземних  інвесторів  та підприємств  з  іноземними  інвестиціями  регулюються   податковим законодавством України.


Закони про Державний бюджет України на відповідний  рік (або про внесення змін до таких законів) , не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору , оскільки вони  не є законами про оподаткування.


З оглядом на викладене вище,  висновок  місцевого господарського суду про те, що з моменту укладення контракту від 09.04.02 р. на весь строк його дії, тобто до 01.12.10р. позивач має безумовне, передбачене пунктом 1.2 контракту та гарантоване правилами національного та міжнародного законодавства, право на пільги, як на засіб державної гарантії захисту інвестицій, причому забезпечення чіткого та неухильного дотримання усіма суб’єктами господарювання та державними органами цього права позивача на Пільги є безпосереднім договірним обов’язком держави в особі уповноваженого органу,  а також визначеним законом обов’язком держави в особі державних органів управління територією пріоритетного розвитку міста Макіївки.


Згідно приписів ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову, зокрема, про стягнення з відповідача коштів.

Крім того, дана стаття закріплює, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб’єктів у сфері публічно-правових відносин  від порушення з боку суб’єкта владних повноважень.


Тобто, право суду на задоволення позову шляхом зобов’язання повернути кошти з бюджету, даною нормою не обмежується.


В зв’язку з цим, відповідні  ствердження УДК в Донецькій області з  посиланням на ст. 50 Бюджетного кодексу України, не можуть бути визнані такими, що ґрунтуються на законі.


Крім того, слід зазначити, що даний довід взагалі не зачіпає прав заявника апеляційної скарги та стосується виключно Управління державного казначейства України в Донецькій області, яке відповідно до закону в змозі самостійно захищати свої інтереси в суді. Таке право УДК в Донецькій області не було реалізоване, так як, незважаючи на подання заяви про апеляційне оскарження судового акту, що розглядається, апеляційна скарга даним органом не подавалась.


З оглядом на обставини справи та надані сторонами докази, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що причиною виникнення спору стало  протиправне невизнання Донецькою митницею права позивача на пільги, а також порушення відповідачами норм Конституції України, норм міжнародних договорів, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших норм, якими регулюється режим інвестиційної діяльності, захисту іноземних інвестицій та права власності.


Що стосується посилань заявника апеляційної скарги про припущені судом першої інстанції процесуальних порушень, то дані доводи не можуть бути визнані обґрунтованими, так як  факту процесуальних порушень не підтверджено матеріалами справи.


Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.


Керуючись п.п.1,3 ст. 160, п.2 ч.2 ст. 162, п.4 ст. 167, ст.ст. 195-196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ст. 205 , ст.ст. 206, 254 , п.п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд  


УХВАЛИВ:


Апеляційну скаргу Донецької  митниці , м.Донецьк на постанову  господарського суду Донецької області від 07.09.2006р. у справі № 44/176 залишити без задоволення.


Постанову господарського суду Донецької області від  07.09.2006р. у справі № 44/176  залишити без змін.

Ухвала  суду  апеляційної  інстанції  за  наслідками  перегляду,  набирає законної сили з моменту проголошення.


Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.


Текст ухвали в повному обсязі складений та підписаний  03.11.06р.



Головуючий:          М.Д.  Запорощенко


Судді:           І.В.  Москальова


          Г.Я.  Старовойтова


          








                                                                                                                                               




































































                                                                                                                                                   Вик.Резніченко Н.О.          

                                                                                                                                                   Надруковано:  8 примір.

               1 –позивачу

               2 –відповідачам

                                                                                                                                                    1 –до справи

               1 –ДАГС

                                                                                                                                                     1- ГСДО

                                                                                                                                                     2-прокуратурі


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація