ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/954/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Воронько М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1278,72 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
11.01.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулося з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та просить стягнути з останньої на користь позивача загальну суму боргу у розмірі 1278 грн. 72 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрована в Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Згідно звіту від 28.03.2011р. відповідачем повинно було бути перераховано 2296 грн. 80 коп. з терміном сплати до 01.04.2011р. Однак відповідачем було сплачено лише 1018 грн. 08 коп. Згідно довідки – розрахунку заборгованість відповідача станом на 10.08.2011р. становить 1278 грн. 72 коп., яка залишається не сплаченою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити посилаючись на те, що відносно відповідача позивачем була сформована вимога про сплату боргу у розмірі 1278 грн. 72 коп. від 01.08.2011р., яка є предметом даного спору та яка направлена до органу державної виконавчої служби для примусового виконання і постановою від 27.10.2011р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо стягнення з відповідача 1278 грн. 72 коп.
Відповідач в судове засідання не з’явилася, причину неявки не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за її відсутності не звернулася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 08.02.2012р., від 22.02.2012р. (а.с.23-24).
Згідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача відповідно до вимог ч.4 ст. 128 КАС України за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд не находить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів ПФУ з 23.02.2007р. за реєстраційним номером НОМЕР_1, а з 01.01.2011р. у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску за реєстраційним номером 04010323061, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 01.02.2012р. № 132/06 (а.с.18).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-УІ (чинної в редакції на 2010 рік) передбачено, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.
Базовим звітним періодом для страхувальників - фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності є квартал згідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-УІ ( чинної у редакції на 2010 рік).
У відповідності до п.2.2 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України затвердженого постановою ПФУ № 26-1 від 05.11.2009р. (чинного станом на 2010 рік) було встановлено, що фізичні особи-підприємці – суб’єкти підприємницької діяльності самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 цього Порядку.
Аналогічні строки подання звіту встановлені і у п.3.2 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затвердженого постановою ПФУ № 22-2 від 08.10.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011р.
У відповідності до п.п.5.3.3 п.5розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою ПФУ № 21-1 від 19.12.2003р. страхові внески платниками, визначеними підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції сплачуються до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 28.03.2011р. відповідачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно було визначено загальну суму страхових внесків з січня по грудень 2010р. у розмірі 2296 грн. 80 коп. (а.с.7).
Відповідач у встановлені законодавством строки – до 01.04.2011р. суму обчислених та нарахованих страхових внесків за 2010р. у розмірі 2296 грн. 80 коп. у повному обсязі не сплатив, із зазначеної суми відповідачем було сплачено лише 1018 грн. 08 коп. про що свідчить довідка-розрахунок боргу станом на 10.08.2011р.(а.с.5).
Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків за 2010 рік перед позивачем становить 1278 грн. 72 коп. (а.с. 5).
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-УІ від 09.07.2003р. (чинної в редакції на 2010р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованість із сплати страхових внесків ( далі – недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
З 01.01.2011р. набрав чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-УІ.
Відповідно до п.4, 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р. територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Отже, з аналізу ст. 25 вказаного Закону вбачається, що державною виконавчою службою виконується вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки.
Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на виконання вимог ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р. у зв’язку з несплатою відповідачем вказаної вище суми страхових внесків, позивачем була направлена на адресу відповідача вимога № Ф-4883 від 01.08.2011р. про сплату боргу у розмірі 1278 грн. 72 коп., яка отримана була відповідачем 05.08.2011р., що підтверджується копією поштового повідомлення від 06.08.2011р. (а.с.10).
При цьому, представником позивача надано суду письмові пояснення та докази того, що позивачем зазначена вище вимога про сплату боргу пред’явлена до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та державним виконавцем 27.10.2011р. постановою ВП № 29569243 відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача 1278 грн. 72 коп. боргу (а.с.26-28).
Приймаючи до уваги те, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом, суд приходить до висновку про те, що позивачем реалізовано його право на стягнення з відповідача зазначеної суми боргу у розмірі 1278,72 грн. у примусовому порядку шляхом пред’явлення вказаної вимоги про сплату боргу до органу державної виконавчої служби, що підтверджується постановою органу державної виконавчої служби про відкриття провадження (а.с.28).
У судовому засіданні на вимогу суду позивачем не було надано доказів неможливості стягнення органом державної виконавчої служби суми боргу за пред’явленою позивачем вимогою про сплату бору від 01.08.2011р. або доказів повернення вказаної вимоги у зв’язку з неможливістю її виконання.
Тобто, станом на 27.02.2012р. право позивача на стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 1278 грн. 72 коп. не порушено та реалізовано ним у спосіб, передбачений ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» шляхом пред’явлення вимоги про сплату боргу до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що не може бути стягнуто у примусового порядку з відповідача двічі одна й та ж сума заборгованості, а саме: на підставі вимоги ПФУ про сплату боргу та на підставі рішення суду.
Згідно ст.ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
передбачені Конституцією.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивачем заявлені в порушення вимог ст.61 Конституції України, а також в порушення ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р. у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86,94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1278 грн. 72 коп. – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 03.03.2012р.
Суддя
С.О. Конєва