ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 р.  Справа №2а/0470/2169/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяВерба І.О.  

при секретарі судового засіданняБєлкіній А.В.

за участю представників:

позивача

відповідача Новицького Р.В.

Левашової О.Л., Гуріної І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольського міськрайонного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправним пункту 3 обов’язкових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Нікопольський міськрайонний центр зайнятості 9 лютого 2012 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Південно-Західного об’єднаного контрольно-ревізійного відділу про визнання протиправним пункту 3 обов’язкових вимог про усунення виявлених порушень законодавства від 15 грудня 2011 року №28/2276, у якому викладено вимогу: Відобразити дебіторську заборгованість в сумі 2 044,32 грн. за роботодавцями, що безпідставно отримали кошти на організацію оплачуваних громадських робіт, у тому числі:

- Нікопольська міська комунальна аварійно-рятувальна служба – 1 491,31 грн.;

- КП «Нікопольське виробниче управління водно-каналізаційного господарства» - 220,12 грн.;

- Шолохівська сільська рада – 81,45 грн.;

- КП «Ритуальна служба» - 251,44 грн.

Провести претензійно-позовну роботу з одержувачами коштів на організацію оплачуваних громадських робіт щодо їх повернення. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному перерахуванні коштів на суму 2 044,31 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

У судовому засіданні 21 лютого 2012 року судом винесено ухвалу про заміну відповідача – Західного об’єднаного контрольно-ревізійного відділу його правонаступником – Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області у зв’язку у зв’язку із проведеною реорганізацією.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позиція контрольного органу про укладання цивільно-правових угод між працівниками, які беруть участь у оплачуваних громадських роботах і підприємствами, нарахування соціального внеску в розмірі 34,7% та позбавлення осіб, зайнятих у громадських роботах соціальних гарантій, не відповідає вимогам чинного законодавства, та фактичним правовідносинам, які підтверджують їх оформлення як трудові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування заперечення зазначено, що виявлені ревізією порушення встановлені згідно чинного законодавства та мають бути усунені позивачем, оскільки фактично підписувались акти виконаних робіт, і винагорода виплачувалась за результати робіт, а не за процес їх виконання, що властиве трудовому   законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Відповідно до статті 2 зазначеного Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на виконання пункту 2.35 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції на IV квартал 2011 року на підставі направлення від 24 жовтня 2011 року №236 ревізійною групою Південно-Західного об’єднаного контрольно-ревізійного відділу проведено ревізію цільового та законного використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості за період 2009, 2010 роки та січень-вересень 2011 року, про що складено відповідний акт від 21 листопада 2011 року №970-19/33. Ревізію проведено з 24 жовтня 2011 року по 21 листопада 2011 року. Акт ревізії відповідачем підписано із запереченнями.

Ревізією дотримання законодавства при використанні коштів на організацію оплачуваних громадських робіт встановлено наступне.

У 2011 році Центром зайнятості укладено 8 договорів з підприємствами, організаціями, установами про організацію оплачуваних громадських робіт за кошти Фонду, де пунктом 1.2 передбачено створення сторонами договору необхідних умов для тимчасової зайнятості осіб, які не мають роботи, виявили бажання працювати у вільний від основної роботи або навчання час, пенсіонерів та інвалідів.

Організація та проведення оплачуваних громадських робіт проводились Центром відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №839 «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт», згідно якої кошти на організацію оплачуваних громадських робіт можуть бути використані для: виплати основної та додаткової заробітної плати, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах.

Під час ревізії виявлено, що Центром зайнятості, за рахунок коштів Фонду, на виконання громадських робіт до підприємств, установ, організацій на підставі рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради «Про визначення видів оплачуваних громадських робіт» та розпоряджень виконавчих комітетів сільських рад «Про створення тимчасових робочих місць», направлялися безробітні особи, які в час направлення отримували допомогу по безробіттю. Роботодавці оформляли наказ про зарахування безробітних на роботу на термін виконання громадських робіт не окремо з кожним працівником, а в цілому згідно списку. Таким чином проводилось і звільнення з роботи. На підставі виданих наказів роботодавці з кожним безробітним укладали трудові договори на участь в оплачуваних громадських роботах; заробітна плата безробітним нараховувалась на підставі табелів обліку робочого часу та актів виконаних робіт. При цьому, відповідно до наказів керівників підприємств, установ та організацій «Про створення тимчасових робочих місць», безробітні особи, які направлялись Центром для участі в оплачуваних громадських роботах, не зараховувалися до штату підприємств, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою як це передбачено при укладанні трудового договору.

В акті ревізії ревізором було зроблено висновок, що безробітні особи, залучені в громадських роботах, приймалися на додатково створені підприємствами та установами робочі місця замість посад, які включені до штатних розписів, а також отримували заробітну плату не за процес, а за результат робіт, роботодавцями порушено вимоги пункту 10 Постанови №839 в частині укладання цивільно-правових договорів з безробітними замість трудових.

Крім того, в ході ревізії було досліджено питання щодо правильності нарахування відсотку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. В акті ревізії зазначено, що з урахуванням укладення Центром зайнятості 8 договорів з підприємствами та установами про організацію оплачуваних громадських робіт, які у свою чергу уклали з безробітними не трудові, а цивільно-правові договори, порушено вимоги пункту 10 Постанови №839, і роботодавці повинні сплачувати до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування єдиний внесок у розмірі 34,7% винагороди.

Згідно акту ревізії працівниками Центру в 2011 році незаконно перераховано відповідних коштів по підприємствам: Нікопольська міська комунальна аварійно-рятувальна служба в сумі 1 491,31 грн.; КП «Нікопольське виробниче управління водно-каналізаційного господарства» в сумі 220,12 грн.; Шолохівська сільська рада в сумі 81,45 грн.; КП «Ритуальна служба» в сумі 251,44 грн.

Загальна сума безпідставно перерахованих коштів підприємствам на оплачувані громадські роботи становить 2 044,32 грн. Внаслідок допущених порушень Центру зайнятості завдано матеріальної шкоди (збитків) в сумі 2 044,32 грн.

На виконання пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Південно-Західним об’єднаним контрольно-ревізійним відділом листом від 15 грудня 2011 року №28/2276 позивачу направлено вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Позивач, не погоджуючись із пунктом 3 зазначених вимог, звернувся до адміністративного суду із позовною заявою про його оскарження.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що організація та проведення оплачуваних громадських робіт здійснюється відповідно до «Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №839 (далі – Положення №839).

Оплачувані громадські роботи проводяться виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях (пункт 6 Положення №839).

Згідно пункту 8 Положення №839 рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації та органи місцевого самоврядування щороку відповідно до територіальних програм зайнятості населення приймають не пізніше 31 грудня поточного року рішення щодо організації та проведення оплачуваних громадських робіт на наступний рік для осіб, зазначених у пункті 3 цього Положення, на підприємствах, в установах та організаціях комунальної форми власності, а також за договорами - у інших роботодавців, визначають їх види та доводять цю інформацію до державної служби зайнятості і роботодавців, у яких планується організувати такі роботи. Види оплачуваних громадських робіт визначаються виходячи з потреб територіальної громади, регіону і повинні сприяти їх соціальному розвитку.

З метою забезпечення тимчасової зайнятості населення та виходячи з потреб територіальної громади виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області прийнято рішення від 22 грудня 2010 року №820 «Про визначення видів оплачуваних громадських робіт».

Оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі. Для проведення оплачуваних громадських робіт (незалежно від джерел їх фінансування) між міським, районним, районним у місті або міськрайонним центром зайнятості та роботодавцями укладається договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт. Примірна форма зазначеного договору затверджується Мінсоцполітики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. (пункт 9 Положення №839).

Відповідно до пункту 10 Положення №839 направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи здійснюється на підставі укладених договорів. З особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори.

Згідно пункту 14 цього Положення фінансування оплачуваних громадських робіт може проводитися за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду (в частині організації таких робіт для безробітних), роботодавців, для яких зазначені роботи виконуються, та інших джерел відповідно до законодавства.

Кошти на організацію оплачуваних громадських робіт із зазначених у пункті 14 джерел фінансування можуть бути використані для: виплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про оплату праці», сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах; оплати послуг з перевезення або проїзду до місця проведення робіт та у зворотному напрямку осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах (у разі потреби); придбання інвентарю (у разі потреби); оплати проживання у гуртожитку (у разі потреби).

На осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, чинним законодавством чітко передбачено, що з особами, які бажають брати участь у громадських роботах, укладається строковий трудовий договір з правом продовжити його дію за згодою сторін до вирішення питання про працевлаштування особи на підходящу роботу, відносини між роботодавцем та працівником регулюються трудовим законодавством.

Судом встановлено, що з метою створення робочих місцях на підприємствах було видано відповідні накази, зокрема:

1) у Нікопольській міській комунальній аварійно-рятувальній службі згідно договору, укладеного з Нікопольським міськрайонним центром зайнятості від 18 березня 2011 року №11-17, наказом від 18 березня 2011 року №29 створено з 18 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року 20 тимчасових робочих місць.

Згідно договору, укладеного з Нікопольським міськрайонним центром зайнятості від 28 квітня 2011 року №11-24, наказом Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби від 4 травня 2011 року №63 створено з 4 травня 2011 року по 30 червня 2011 року 20 тимчасових робочих місць.

Наказом Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби від 1 липня 2011 року №120 відповідно до договору, укладеного з Нікопольським міськрайонним центром зайнятості від 30 червня 2011 року №11-40, створено з 1 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року 20 тимчасових робочих місць.

Згідно договору, укладеного з Нікопольським міськрайонним центром зайнятості від 1 вересня 2011 року №11-48, наказом Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби від 1 вересня 2011 року №161/1 створено з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року 20 тимчасових робочих місць.

Наказом Нікопольської міської комунальної аварійно-рятувальної служби від 1 листопада 2011 року №186 відповідно до договору, укладеного з Нікопольським міськрайонним центром зайнятості від 1 листопада 2011 року №11-51, створено з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року 10 тимчасових робочих місць.

З графіків роботи та платіжно-розрахункових відомостей за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року вбачається, що на підприємстві працювали та отримували заробітну плату наступні особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51

2) між Нікопольським міжрайонним центром зайнятості та КП «Ритуальна служба» 31 серпня 2011 року укладено договір про організацію оплачуваних громадських робіт. У КП «Ритуальна служба» наказом від 12 травня 2011 року №98 з 1 червня 2011 року по 1 вересня 2011 року створено 5 тимчасових робочих місць; наказом від 31 серпня 2011 року №145 з 31 серпня 2011 року по 30 листопада 2011 року створено 5 тимчасових робочих місць.

Згідно графіків роботи та платіжно-розрахункових відомостей у 2011 році на підприємстві працювали та отримували заробітну плату наступні особи: ОСОБА_24, ОСОБА_52, ОСОБА_30, ОСОБА_43, ОСОБА_49, ОСОБА_51

3) 10 травня 2011 року між Нікопольським міжрайонним центром зайнятості та КП «Нікопольське виробниче управління водно-каналізаційного господарства» укладено договір №11-28 про організацію оплачуваних громадських робіт. У КП «Нікопольське виробниче управління водно-каналізаційного господарства» наказом №163 (2011 рік) з 11 травня 2011 року створено 5 тимчасових робочих місць.

Згідно графіків роботи та платіжно-розрахункових відомостей у 2011 році на підприємстві працювали та отримували заробітну плату наступні особи: ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57

4) згідно договору, укладеного з Нікопольським міськрайонним центром зайнятості від 8 квітня 2011 року №11/20, розпорядженням Шолоховської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 8 квітня 2011 року №29 створено 3 тимчасових робочих місця.

Згідно графіків роботи та платіжно-розрахункових відомостей у 2011 році на підприємстві працювали та отримували заробітну плату наступні особи: ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60

Судом встановлено, що підприємствами правомірно були прийняті особи для роботи на тимчасових робочих місцях, як це передбачено пунктом 6 Положення №839, при  цьому відповідними наказами створені тимчасові робочі місця.

З кожним працівником окремо укладався строковий трудовий договір на участь в оплачуваних громадських роботах, копії яких долучені до матеріалів справи.

Прийняття на роботу та звільнення з роботи на підприємстві Нікопольська міська комунальна аварійно-рятувальна служба оформлювалося наказами, у яких зазначалось декілька осіб, що відповідає пункту 1 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України, на інших підприємствах накази (розпорядження) про прийняття на роботу та звільнення видавалися по кожному працівнику окремо. Таким чином, суд дійшов висновку, що в акті ревізії викладено висновки, які не відповідають обставинам, які виявлені у ході ревізії. Крім того, чинним законодавством прямо або опосередковано не передбачено заборону щодо винесення наказу про звільнення або прийняття на роботу одночасно декількох осіб.

Відповідно до пункту 3 «Порядку використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та здійснення контролю під час організації оплачуваних громадських робіт для безробітних», затвердженого Постановою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 16 жовтня 2008 року №69 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2008 року №1077/15768 кошти Фонду можуть бути використані для:

- оплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної відповідно до першої та другої частин статті 2 Закону України «Про оплату праці», сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності безробітних осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах;

- оплати послуг з перевезення безробітних осіб або їх проїзду до місць проведення робіт та у зворотному напрямку на підставі поданих центру зайнятості документів;

- придбання інвентарю (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), його ремонт та обслуговування;

- придбання господарських матеріалів, інших матеріальних ресурсів (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), які обліковуються у складі запасів, що можуть використовуватися для організації та проведення оплачуваних громадських робіт у юридичних осіб державної або комунальної форм власності чи неприбуткових організацій.

Пункт 2 наданих суду трудових договорів встановлює, що особа отримує заробітну плату за фактично виконану роботу згідно поданого табелю та акта виконаних робіт.

Суд зазначає, що досліджені в ході ревізії акти виконаних робіт безробітними, які брали участь в оплачуваних громадських роботах Шолохівської сільської ради (т.5а.с.104-106, Нікопольської міській комунальній службі (т.5.а.с.107-115), КП «НВУВКГ» (т.5.а.с.116-119), КП «Ритуальна служба» (т.5.а.с.120-125), складені відповідною комісією, без участі безробітних.

Пунктом 4 Порядку №69 визначено, що перерахування коштів Фонду роботодавцям, з якими укладено договори про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, здійснюється на підставі акта виконаних робіт і відомостей щодо витрат роботодавця, визначених відповідно до пункту 3 цього Порядку.

Саме на підставі таких актів виконаних робіт відбувалось перерахування коштів центром зайнятості підприємству, з яким укладено договір про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, а оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах здійснюється підприємством на підставі табелю обліку робочого часу та відомості нарахування заробітної плати, згідно посадових окладів, зазначених у трудових договорах, укладених між підприємством і працівником.

Таким чином, позиція контрольного органу про те, що наявність таких актів свідчить про цивільно-правовий характер правовідносин, є помилковою, оскільки наявність таких актів передбачена Порядком №69, та їх необхідність обумовлена процедурою підтвердження факту проведення громадських робіт та є підставою для проведення платежів між центром зайнятості та роботодавцями.

Суд також зазначає, що наявні в матеріалах справи трудові договори містять положення про найменування професії, спеціальності за якій прийняті особи на роботу – підсобні робітники, отже, посилання відповідача про відсутність посади, на яку прийняті робітники, є також помилковим.

На підтвердження того, що між особами, залученими до громадських робіт та роботодавцями, фактично існували трудові правовідносини також свідчать умови трудових договорів на участь в оплачуваних громадських роботах, які складені по типовій формі.

Так, згідно абзацу другого пункту 2 трудового договору на працівника, прийнятого на оплачувані громадські роботи, повністю поширюється право на соціальні гарантії згідно із трудовим законодавством; норма робочого часу 40 годин на тиждень, передбачається можливість скороченого робочого дня з оплатою пропорційно відпрацьованого часу (пункт 4); працівник зобов’язується додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (пункт 5); договори передбачають реалізацію прав та обов’язків підприємства, притаманних саме роботодавцю – провести інструктаж, здійснювати виплату заробітної плати 2 рази на місяць, надавати працівнику матеріальну та соціальну допомогу (пункт 3)  (наприклад, т.3.а.с.23, 66, 161,  т.5 а.с.18, 21, 57).

Також, в матеріалах справи містяться копії трудових книжок працівників, з яких вбачається внесення записів про період роботи на підставі трудових договорів на участь в оплачуваних громадських робіт. Деякі особи звільнялись не у зв’язку із закінченням терміну договору, а на підставі статті 38 КЗУпП за власним бажанням (т.2.а.с.7, т.4 а.с.191). Про трудові правовідносини свідчить також наявність табелів робочого часу, оплата лікарняних (т.1а.с.24 працівник ОСОБА_56).

Щодо сум перерахованих коштів у розмірі 2 044,32 грн. суд зазначає наступне. У висновку ревізії із посиланням на лист Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 року №120/02-25 зазначено, що єдиний внесок винагороди за цивільно-правовими договорами встановлюється у розмірі 34,7%.

Однак, враховуючи, що підприємствами фактично були укладені трудові, а не цивільно-правові договори, такий розмір єдиного внеску не поширюється на дані правовідносини, та підприємствами правомірно були встановлені суми внеску виходячи із відсотків до бази нарахування єдиного внеску відповідно до класу професійного ризику виробництва підприємств роботодавців.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольського міськрайонного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправним пункту 3 обов’язкових вимог – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Південно-Західного об’єднаного контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 15 грудня 2011 року №28/2276 в частині пункту 3, яким вимагається:

«Відобразити дебіторську заборгованість в сумі 2 044,32 грн. за роботодавцями, що безпідставно отримали кошти на організацію оплачуваних громадських робіт, у тому числі:

- Нікопольська міська комунальна аварійно-рятувальна служба – 1 491,31 грн.;

- КП «Нікопольське управління водно-каналізаційного управління» - 220,12 грн.;

- Шолохівська сільська рада – 81,45 грн.;

- КП «Ритуальна служба» - 251,44 грн.

Провести претензійно-позовну роботу з одержувачами коштів на організацію оплачуваних громадських робіт щодо їх повернення. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному перерахуванні коштів на суму 2 044,31 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.»

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 2 березня 2012 року.

Суддя                       

І.О. Верба