АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц-2090/722/2012 р.

Справа № 2-229/11                                                                                           Головуючий І-ої інстанції: Марченко О.М.

Категорія: житлові                                                                                       Доповідач: Івах А.П.

                                                          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    5 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                  головуючого –Івах А.П.,

                                  суддів – Пшенічної Л.В., Борової С.А.,

                                  при секретарі –Варюшичевій А.С.          

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2011 року по справі за позовом комунального підприємства «Жилкомсервіс»до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

                                                               в с т а н о в и л а:

        У березні 2009 року комунальне підприємство (далі –КП) «Жилкомсервіс» звернулось до суду із вказаним позовом.

        26 липня 2010 року, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму заборгованості за послуги утримання будинків, споруд та прибудинкової території у розмірі 1 610, 85 грн., посилаючись на те, що відповідачі по справі є наймачами житлового приміщення у кв. АДРЕСА_1, проте, впродовж тривалого часу не сплачують зазначені послуги, надані КП «Жилкомсервіс».    

        Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2011 року позов задоволено.

        Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Жилкомсервіс»заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 1 610, 85 грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. у дольовому відношенні по 10 грн. з кожного, а також на користь держави –судовий збір у сумі 51 грн. по 17 грн. з кожного.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким КП «Жилкомсервіс»у позові відмовити. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

        Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

        За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

        При вирішенні справи суд повинен, як це передбачається вимогами ст. 214 ЦПК України, встановити наявність обставин (фактів), якими були обґрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити їх доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

        Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, на виконання вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України належним чином перевірив обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, у достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин, привів мотиви свого висновку.

        Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідачі у справі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг, а позивач КП «Жилкомсервіс»надає послуги по забезпеченню обслуговування житлово-комунальними послугами споживачів шляхом укладення відповідних договорів з виконавцями послуг та контролю за якістю послуг і виконанням умов договорів.

        26 листопада 2006 року був опублікований договір про надання житлово-комунальних послуг м. Харкова, укладений між КП «Жилкомсервіс»(виконавцем) та власниками (наймачами, орендарями) квартири, інших житлових або нежитлових приміщень (споживачами), п. 1 якого встановлено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо) у будинку, який знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а споживачем своєчасної оплати цих послуг з встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

        З посиланням на норми ст. ст. 526, 633, ч. 1 ст. 642, ч. 1 ст. 643 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог КП «Жилкомсервіс»про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

        Представник позивача ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності № 2-3/2012 від 3 січня 2012 року в ході апеляційного розгляду справи підтримав позовні вимоги, підтвердив, що станом на 1 серпня 2008 року, як це вказувалося в уточненій позовній заяві від 26 липня 2010 року (а. с. 82-83), заборгованість у відповідачів перед КП «Жилкомсервіс»за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території утворилася у сумі 1610 грн. 85 коп.

        Діючи в межах своїх повноважень, останній просив зменшити розмір стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з вказаної вище суми до 568 грн. 08 коп., з посиланням на те, що нарахування оплати за комунальні послуги проводилося з урахуванням права відповідачів на пільгу сплачувати 75 % від нарахованої суми.

        З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням особливості та характеру правовідносин, що виникли між сторонами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги.

        Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у повній мірі не спростовують.

        Беручи до уваги той факт, що представник позивача просив зменшити розмір стягнення заборгованості, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру суми, що підлягає стягненню.

        За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду –зміні у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України.   

         Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

                                                             в и р і ш и л а:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2011 року змінити:

        - зменшити розмір стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з 1610 грн. 85 коп. до 568 грн. 08 коп.

        В іншій частині рішення суду залишити без змін.

        Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

              Головуючий –

             Судді: