донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
24.10.2006 р. справа №22/253
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів | Величко Н.Л., Скакуна О.А., |
при секретареві судового засідання | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Христенко С.В.-за дов., |
від відповідачів: | 1)Присяжний С.М.-за дов. Чирикіна Н.В.-за довю, 2)Калюжна В.С.-за дов. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу(зал №8) | Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 04.09.2006 року |
по справі | №22/253 (суддя:Волошинова Л.В.) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерБрокСервіс" (м.Донецьк) |
до | 1)Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька 2)ВДК у Куйбишевському районі м. Донецька |
про | стягнення з Держбюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2004р.в сумі 1997945грн. |
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ТОВ “ІнтерБрокСервіс” (м.Донецьк), звернувся до господарського суду з позовною заявою до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька, Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька про стягнення з Держбюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2004р.в сумі 1997945грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 30.08.2006р., див.84арк.ІІт.справи).
Постановою від 04.09.2006р. у справі №22/253 господарський суд Донецької області (суддя: Волошинова Л.В.) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі з огляду на факт невідшкодування податку на додану вартість та на положення п.п.7.7.1, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин); на те, що орган державної податкової служби не мав правових підстав змінювати визначений у платіжних дорученнях напрямок їх зарахування; на те, що у випадку невідшкодування від’ємного значення податку на додану вартість у визначений законом строк, платник податку може у будь-який час звернутися за судовим захистом; на те, що адміністративний позов був поданий в межах встановленого чинним законодавством строку; на те, що в січні 2004р. не було обмежено право платника податку включати до складу податкового кредиту лише фактично сплачені в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.
Відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька, з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата ним сум до Державного бюджету України; на те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість; на те, що у органу державної податкової служби була фактично відсутня можливість проведення перевірки по всьому ланцюгу учасників господарських відносин до кінцевого виробника продукції з метою встановлення надмірної сплати ПДВ та недопущення безпідставного відшкодування податку на додану вартість; на те, що позивач дізнався про порушене право у 2004р., але своєчасно не звернувся до господарського суду Донецької області за захистом своїх прав.
Позивач, ТОВ “ІнтерБрокСервіс” (м.Донецьк), у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька зазначило, що відповідно до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Деержавного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004р. №82/245 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2004р. за №645/9244 органи Державного Казначейства здійснюють відшкодування ПДВ на підставі висновків податкових органів, а відповідний висновок в спірних правовідносинах не надходив від ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька.
01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. в порядку ст.28, ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Агапов О.Л., Величко Н.Л.) для розгляду апеляційної скарги ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. у справі №22/253.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. в порядку ст.28, ст.29 Закону України “Про судоустрій України” в зв’язку з відпусткою судді Агапова О.Л. змінено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Скакун О.А.) для розгляду апеляційної скарги ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. у справі №22/253.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
За даними податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2004р. (подана 20.02.2004р.) сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду (від’ємне значення суми рядків 18, 19) складає 2700658грн. (див. п.21 декларації), залишок якої підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів (100%) шляхом перерахування на рахунок в установі банку (див.п.25 декларації) (див.12-13арк.Іт.справи).
Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було проведено позапланову документальну перевірку з питань обгрунтованості відшкодування сум ПДВ ТОВ “ІнтерБрокСервіс” за січень 2004р., результати якої відображені в акті від 28.05.2004р. №37/26-31222379.
В акті перевірки від 28.05.2004р. №37/26-31222379 ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька встановлено порушення ТОВ “ІнтерБрокСервіс” п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у січні 2004р. на суму 700000грн.
На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька винесене податкове повідомлення-рішення від 01.06.2004р. №58/26-2-31222379/6465, яким з посиланнями на п.п.4.2.2 “б” п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “ІнтерБрокСервіс” зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 700000грн., заявлене у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2004р. (див.50арк.Іт.справи).
Місцевий господарський суд встановив, що зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось як в адміністративному, так і в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 17.08.2004р. №17/08-1 до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ТОВ “ІнтерБрокСервіс” просив заявлені раніше на розрахунковий рахунок суми відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2000658грн. згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2004р. зарахувати в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість (див.54арк.ІІт.справи).
ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “ІнтерБрокСервіс” за період з 01.04.2001р. по 01.04.2004р., результати якої відображені в акті від 24.09.2004р. №103/23-1/31222379.
В акті перевірки від 24.09.2004р. №103/23-1/31222379 перевіряючими констатовано, що ТОВ “ІнтерБрокСервіс” порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2002р. на суму 3991грн.
На підставі акта перевірки від 24.09.2004р. №103/23-1/31222379 ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька винесене податкове повідомлення-рішення від 24.09.2004р. №0001772342/0/31222379/14861, яким з посиланнями на п.п.4.2.2 “б” п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “ІнтерБрокСервіс” визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 5987грн., у тому числі основний платіж –3991грн. та штрафні (фінансові) санкції –1996грн. (див.2арк.ІІт.справи).
ТОВ “ІнтерБрокСервіс” частково сплачена визначена податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2004р. №0001772342/0/31222379/14861 сума податку на додану вартість в розмірі 5100грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.10.2004р. №590 на суму 5000грн., від 06.10.2006р. №592 на суму 100грн. (див.3-4арк.ІІт.справи).
30.08.2006р. до господарського суду Донецької області від ТОВ “ІнтерБрокСервіс” надійшла заява про зменшення позовних вимог до 1997945грн. (див.84арк.ІІт.справи).
Згідно з п.п.7.7.1., п.п.7.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації.
Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2004р. з урахуванням строків відшкодування ПДВ, які закріплені пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Факт бюджетної заборгованості перед позивачем за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2004р. підтверджено наявними доказами, у тому числі даними цієї податкової декларації (див.12-13арк.Іт.справи).
В п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) закріплено порядок відшкодування податку на додану вартість з Держбюджету України.
Згідно з п.4.1р.4 Порядку відшкодування ПДВ, в редакції, затвердженій наказом ДПА України та Держказначейства України від 21.05.2001р. №200/86, зареєстрованим в Мінюсті України 08.06.2001р. за №489/5680, органи Державного Казначейства України здійснюють відшкодування ПДВ на підставі висновків податкових органів (за встановленою формою) або за рішенням суду. В спірних правовідносин відповідний висновок не надходив від податкового органу до територіального органу Державного казначейства, що унеможливило одержання платником податку відшкодування суми ПДВ без звернення з позовом до господарського суду.
Фактичні обставини, що були встановлені місцевим господарським судом по спірним правовідносинам не спростовані заявником апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька в зв’язку з проведенням перевірки обгрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету ТОВ “ІнтерБрокСервіс” звернулась до ДПІ у Ленінському районі м.Донецька про проведення зустрічної перевірки ТОВ “Мехобладнання” з питання взаємовідносин з ТОВ “ТД Металург”.
Питання відшкодування ПДВ не пов’язані з обов’язковістю проведення податковими органами перевірок. Згідно з чинним законодавством, порядком відшкодування ПДВ, закріпленим в п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений Законом термін відшкодування з Держбюджету України податку на додану вартість.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо наявності станом на 01.02.2004р. кредиторської заборгованості ТОВ “ІнтерБрокСервіс” перед ТОВ “ТД “Металург” не могли бути враховані місцевим господарським судом, оскільки ці обставини стосуються господарських правовідносин, а за нормами Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) підставою для відшкодування податку на додану вартість були лише дані податкової декларації.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відхилила заперечення заявника апеляційної скарги щодо зміни строку звернення позивача до адміністративного суду з переходом на розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов було подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Граничний строк для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлений п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, згідно якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Встановлений п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ граничний строк та момент, з якого починається перебіг, стосуються звернення платника податків з відповідною заявою до податкового органу.
За загальним правилом строк на звернення особи до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу починає перебіг з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про таке порушення.
Позов про стягнення бюджетної заборгованості може бути пред’явлений протягом строку давності, встановленого ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, з дня коли платник податку дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання бюджетного відшкодування.
Між тим, господарський суд першої інстанції вірно визначився, що звернення платника податку у серпні 2004р. до податкового органу з заявою про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2004р., не позбавляє позивача можливості в межах встановленого п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ строку звернутись до суду з позовом про стягнення відповідної суми.
Апеляційна інстанція при оцінці доводів податкового органу щодо застосування п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” враховує, що нормами Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) не передбачений обов’язок покупця товару –платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. Місцевий господарський суд правомірно зіслався також на те, що в січні 2004р. норми Закону України “Про податок на додану вартість” не обмежували право платника податку включати до складу податкового кредиту лише фактично сплачені в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.
За результатами апеляційного провадження по справі судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам, нормам чинного законодавства і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. у справі №22/253.
В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. у справі №22/253 –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. у справі №22/253 –залишити без зміни.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
О.А. Скакун
Надруковано:
1. Позивачу.
2/3 Відповідачам.
4. Господарському
суду Донецької області .
5/6 До справи.