Справа № 2-639/12

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Соколов О.М.   ,

при секретарі –                    Фатєєва Я. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про відшкодування моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить зобов’язати Фонд державного майна України відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 15000 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що його було незаконно звільнено відповідачем з посади заступника начальника відділу роботи з ревізійними комісіями та фінансовими запозиченнями Департаменту стратегії корпоративного управління у зв’язку зі скороченням та реорганізацією центрального апарату Фонду державного майна України.

Позивач в судовому засіданні позов з викладених у ньому підстав підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 21 грудня 2011 року відповідно до наказу Фонду державного майна України з особового складу № 1938к позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу роботи з ревізійними комісіями та фінансовими запозиченнями Департаменту стратегії корпоративного управління, у зв’язку зі скороченням та реорганізацією центрального апарату Фонду державного майна України на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Не погоджуючись з вказаним наказом позивач вважає своє звільнення незаконним оскільки на його думку, він, відповідно до ст. 42 КЗпП України, мав переважне право на залишення на роботі, в зв’язку з зазначеним просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15000 грн. 00 коп.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Дійсно відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Разом з цим, позивачем не надано доказів які б підтверджували факт того, що його звільнення з займаної ним посади є незаконним. Наказ Фонду державного майна України від 21 грудня 2012 року № 1938к, яким було звільнено позивача з роботи, на сьогоднішній день не скасовано та позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувався взагалі.

Таким чином позивачем не надано суду належних доказів спричинення йому моральної шкоди в розмірі 15000 грн. 00 коп., з чого він виходив заявляючи такий розмір, не встановленого причинного зв’язку між погіршенням стану здоров’я позивача та неправомірними діями відповідача.

Зі ст. 11 ЦПК України вбачається, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про відшкодування моральної шкоди, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

Суддя      Соколов О.М.