Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області  в складі :

    Головуючого –судді Збитковської Т.І.

    Суддів –Міщенко О.А, Матюхи Ю.В.

    За участю прокурора –Клімашевич Н.О.

    Засудженого –ОСОБА_2

    Потерпілої –ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого  ОСОБА_2 на вирок Дубенського міськрайонного суду від 6 грудня 2011 року.

     Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, раніше судимий, востаннє –16 березня 2009 року Ізяславським районним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі; 6 вересня 2011 року постановою Шепетівського районного суду звільнений з місць позбавлення волі на не відбутий строк –2 місяці і 20 днів на підставі п.” а” ст. 3 Закону України „ Про амністію у 2011 році”, -

     засуджений за ч. 2 ст.121 КК України на вісім років позбавлення волі.      

     Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.

     Як визнав доведеним суд, 15 вересня 2011 року біля 22 год. ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні літньої кухні будинку на АДРЕСА_1, де проживає, знаходячись в стані алкогольного сп”яніння, під час сварки з гр. ОСОБА_4, що виникла на грунті особистих відносин, умисно завдав останньому декілька ударів кулаком в обличчя та ногою в область грудної клітки і голови, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких 18 вересня 2011 року настала смерть потерпілого.

     В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_2 доводить, що суд призначив йому надто суворе покарання за злочин, який ним було вчинено в стані сильного душевного хвилювання через неправомірну поведінку потерпілого, а тому просить врахувати, що він розкаявся у скоєному, сприяв у розкритті злочину, має неповнолітню дитину та престарілу матір, які потребують його допомоги, і пом”якшити вирок, застосувавши положення ст. 69 КК України.

     В доповненні до апеляції засуджений зазначає, що його дії повинні кваліфікуватися не за ч. 2 ст. 121 КК України, а за ст. 116 КК України, як умисне вбивство,  вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого. Вважає, що слідством і судом належним чином не з”ясовано всіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, а тому просить постановлений вирок скасувати.  

     Апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, до початку апеляційного розгляду справи  відкликана в порядку ст. 355 КПК України.

                   Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_2 на підтримання апеляції, який в судовому засіданні просить скасувати вирок і повернути справу на додаткове розслідування, думки потерпілої ОСОБА_3 про пом”якшення вироку та прокурора щодо залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції засудженого ОСОБА_2, колегія суддів  вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

                    Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджено сукупністю зібраних у справі доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

                    Твердження  в апеляції засудженого про те, що він вчинив злочин в стані сильного душевного хвилювання, а слідство і суд не дослідили належним чином всіх доказів у справі і невірно кваліфікували його дії, не ґрунтується на зібраних у справі доказах.

                    Так, ОСОБА_2, як під час досудового слідства, так і в суді першої інстанції / а. с. 166-169, 196/ стверджував про те, що під час розпиття спиртного між ним та ОСОБА_4 виникла сварка, під час якої вони перекрикували один одного і ображали. Коли ОСОБА_4 через стіл спробував його вдарити, він з метою помсти за таку поведінку, наніс потерпілому один удар кулаком правої руки прямо в перенісся, від чого з носа ОСОБА_4 пішла кров і він, втративши рівновагу, впав на підлогу, та  витирав кров, що заливала його обличчя. Коли потерпілий потягнувся до металевої кочерги, він наніс ОСОБА_4 ще два удари кулаком в обличчя. Після цього помив  руки від крові і, побачивши, що ОСОБА_4 піднявся і рухається в його напрямку, ногами декілька разів завдав йому ударів в груди та щелепи, після чого, змивши з себе кров, залишив потерпілого на місці події. Ствердив, що незважаючи на стан сп”яніння, чітко усвідомлював свої дії, у яких розкаюється.

                     Показання засудженого узгоджуються і з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 355/11 / а. с. 81-83/, згідно якого ОСОБА_2 на момент вчинення злочину будь - яким психічним захворюванням не страждав, в тимчасово- хворобливому стані не знаходився, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

                     За  показаннями потерпілої ОСОБА_3 / а. с. 39-41/ 16 вересня 2011 року вранці у приміщенні літньої кухні вона виявила побитого ОСОБА_4, одяг якого та підлога були у крові, а від сина - ОСОБА_2 дізналася, що він побив потерпілого за те, що останній нецензурно висловлювався на її адресу.

                     Відповідно до даних  судово - медичної експертизи № 486 від 19.Х.2011 року / а. с. 104-114/ ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, уламкового перелому кісток носа та численних осаднень і крововиливів обличчя, які не могли утворитися при падінні, і в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

                     За таких  обставин суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України.

                     При обранні міри покарання ОСОБА_2 суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який негативно характеризується за місцем проживання, зловживає спиртними напоями, раніше неодноразово судимий, ряд пом”якшуючих покарання обставин, в тому числі і тих, на які покликається в апеляції сам ОСОБА_2, і призначив йому покарання, максимально наближене до мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, яке, з врахуванням способу вчинення засудженим злочину та його поведінки після скоєного, не можна вважати надто суворим.

                     Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим і не вбачає  підстав для його скасування.

                     Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія  суддів, -

                                                 У Х В А Л И Л А :                                                 

        Вирок Дубенського  міськрайонного суду від 6 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_2  залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 –без задоволення.

                                                      С У Д Д І :

                   Т.І. Збитковська О.А. Міщенко Ю.В. Матюха