Справа № 2-92 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

000022 серпня 2007 року                 Ружинський районний суд  Житомирської області

у складі:

головуючого    -    судді Нейла В. М.

з участю секретаря     -                Новаківської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт  Ружині справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ВЕРБІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ про ВИЗНАННЯ ЗАПОВІТУ НЕДІЙСНИМ

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Вербіської Сільської ради Ружинського району про визнання заповіту від 19.11.1998 року,  посвідченого Вербівською сільською радою на ім'я ОСОБА_2 недійсним.

Позивачка посилається на те,  що заповіт був посвідчений секретарем сільської ради,  яка не мала на на день посвідчення заповіту,  у заповіті не зазначено право власності на земельну ділянку (пай).

В доповненні до позовної заяви,  позивачка просить визнати спільною власністю пози­вачки і її померлих батьків-ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майно,  нажите ними в колгоспному дворі кожного і право кожного на 1/3 частку в цьому майні,  визнати за позивачкою та її померлою матір'ю ОСОБА_4  право власності в розмірі 1/6 частки за кожною,  визнати за позивачкою право власності на земельну частку (пай),  належний її померлому батькові ОСОБА_3.

23.03.2007 року позивачка змінила позовні вимоги і просила визнати недійсним заповіт від 19.11.1998 року та визнати за нею право власності на1/2 частку власності,  належній її матері в колгоспному дворі.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.

У судовому засіданні відповідач не визнав позовні вимоги,  пояснивши,  що він є законним спадкоємцем за заповітом і,  оскільки,  з 15.04.1991 року колгоспні двори не існують,  батьки позивачки померли після 15.04.1991 року,  а тому необхідно керуватися вимогами норм,  які регулюють відносини,  пов'язані з власністю.

Представник відповідача та пояснив,  що ОСОБА_4  прийняла спадщину після смерті чоловіка-ОСОБА_3.

Вербівська сільська рада направила до суду заяву,  в якій просить розглядати справу у відсутність представника сільської ради.

Заслухавши сторони,  свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити зі слідуючих підстав.

З оригіналу заповіту від 19.11.1998 року,  посвідченого секретарем Вербівської сільської ради Ружинського району Микитюк О.А.,  видно,  що ОСОБА_4 після своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_2.

З розпорядження голови Вербівської сільської ради від 02.01.1994 року № 2 голови „ Про призначення відповідальної особи за ведення нотаріальних дій" вбачається,  що відповідальною особою по веденню нотаріальних дій призначено Микитюк Ольгу Андріївну ( до другого шлю-бу-Ярощук),  тобто,  заповіт посвідчила особа,  яка була на це належним чином уповноважена,  з чим погодилася позивачка та її представник.

З оглянутого у судовому засіданні прошитого,  пронумерованого і належними чином чином завіреного журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Вербівської сільської ради Ружинського району за 1986-1998 p.p. видно,  що на аркуші 48 наявний запис під порядковим № 30 від 19.11.1998 року про посвідчення заповіту ОСОБА_4 .

Суд вважає,  що при посвідченні заповіту ОСОБА_4  було дотримано всіх вимог закону.

У відповідності з вимогами  ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і сторони мають рівні права щодо подання доказів,  їх дослід­ження та доведення судом їх переконливості.

З п. 1 постанови Верховної Ради України „ Про введення в дію Закону Української РСР „ Про власність" витікає,  що він введений в дію з 15.04.1991 року.

У п.3 згаданої постанови зазначено,  що Закон Української РСР „ Про власність" застосовується до правовідносин,  які виникли після введення в дію Закону,  тобто з 15.04.1991 року.

Щодо правовідносин,  які виникли до 15 квітня 1991 року,  Закон „Про власність" застосовується до тих прав і обов'язків,  що виникнуть після введення в дію цього Закону. У суді було встановлено,  що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1,  а ОСОБА_4  померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні позивачка пояснила,  що проживає в смт Ружині орієнтовно з початку 1990-х років,  так як збудувала тут житловий будинок.

В судовому засіданні сторони пояснили,  що в спірному домоволодінні на час розгляду справи у суді ніхто не проживає,  тобто ОСОБА_4  була останнім власником спірного майна,  яким розпорядилася на свій розсуд.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2000 року видно,  що спад­коємцем майна ОСОБА_3,  померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4.

Зі змін,  які внесені 22.09.2000 року до сертифіката на право на земельну частку ( пай) НОМЕР_1 від 25.10.1996 року вбачається,  що право на земельну частку (пай),  належну ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивачка не надала суду доказів того,  що спірне домоволодіння відноситься до колгоспних дворів і що вона не втратила зв'язку з домоволодінням,  в якому проживали ОСОБА_3 і ОСОБА_4,  постійно проживала у згаданому вище домоволодінні та не була відсутня понад три роки.

Крім того,  позивачка не зверталася до суду з вимогою про часткове визнання не­дійсним свідоцтва про право ОСОБА_4  на спадщину,  посвідчене завідуючою Ружинської державної нотаріальної контори 21.09.2000 року.

Суд дійшов висновку,  що майно,  яке нажили ОСОБА_3 і ОСОБА_4  є сумісною власністю,  ОСОБА_4  належним чином прийняла спадщину,  яка відкри­лась після смерті чоловіка -ОСОБА_3 і розпорядилася належним їй майном на свій розсуд,  а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись,   ст.  ст. 16, 17 Закону України „Про власність"  ст.  1226, 1257 ЦК України,   ст.  ст. 209,  212-215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ВЕРБІВСЬКОІ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ про ВИЗНАННЯ ЗАПОВІТУ НЕДІЙСНИМ відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Ружинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.