АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц-2090/1716/2012 р.

Справа № 2-2020/263/2012р.р.                                                              Головуючий І-ої інстанції: Колодяжна І.М.

Категорія: договірні                                                                                    Доповідач: Івах А.П.

                                                           УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    22 лютого 2012 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                  головуючого –Івах А.П.,

                                  суддів – Пшенічної Л.В., Борової С.А.,

                                  при секретарі –Чабан А.В.          

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданої в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу «Лада-94», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішення недійсним, -

                                                       в с т а н о в и л а:

       25 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Просив визнати недійсним рішення правління гаражно-будівельного кооперативу (далі –ГБК) «Лада-94»щодо переоформлення гаража НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_4, згідно протоколу № 3 від 10 липня 2010 року, поновити правовстановлюючі документи на своє ім’я відповідно його членства в ГБК «Лада-942 та права власності на гараж НОМЕР_1 в ГБК «Лада-94».

        В обґрунтування своїх позовних вимог, посилався на те, що у 1996 році він став членом ГБК «Лада-94», за власні кошти побудував гараж, якому надали НОМЕР_1. З початку членста в ГБК «Лада-94»він сплатив пайові та членські внески. Збудований ним гараж НОМЕР_1 в ГБК «Лада-94»він використовував особисто, оскільки з 1988 року мав автомобіль марки ЗАЗ-968 М005, державний номер НОМЕР_2. Інколи дозволяв користуватися своїм гаражем ОСОБА_3, доньці його покійної дружини, ОСОБА_5. Нещодавно позивач дізнався, що спірний гараж з 2005 року переоформлений на ОСОБА_3, без його письмової згоди. Заяви щодо виходу із членства ГБК «Лада-94»він власноручно не писав. У зв’язку з чим, 22 травня 2010 року, він звернувся з відповідною заявою до Голови  ГБК «Лада-94», однак відповіді не отримав.

          Відповідно до довідки з ГБК «Лада-94», гараж НОМЕР_1 з 2005 року належав ОСОБА_3, а з 2010 року належить ОСОБА_4, на підставі рішення правління, протокол №3 від 10 липня 2010 року. На загальних зборах членів кооперативу та на засіданні правління участі він не приймав, та про проведення його повідомлено не було. Він постійно сплачував і продовжує сплачувати до каси ГБК «Лада-94»грошові кошти  за користування гаражем, що підтверджується квитанціями.

       Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року в задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.

       Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 –ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій  просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1  в повному обсязі. При цьому посилається на: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

        Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

        За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        По справі достовірно встановлено, що спір виник між сторонами щодо гаражу НОМЕР_1, розташованого по АДРЕСА_1. відповідно до протоколу № 12 зборів правління ГБК «Лада-94»від 3 листопада 2005 року зазначений гараж переоформлено з ОСОБА_1 на ОСОБА_6, після чого останній видано свідоцтво, відповідно до якого вона є членом гаражного кооперативу та володільцем боксу НОМЕР_1.

        22 травня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до голови ГБК «Лада-94»про виключення її з членів кооперативу та переоформлення спірного гаражу на ОСОБА_4, котрий подав до кооперативу заяву про прийняття його в члени ГБК «Лада-94».

        З 2 липня 2010 року відповідно до свідоцтва, виданого ГБК «Лада-94», ОСОБА_4 є членом кооперативу та володільцем гаражного боксу НОМЕР_1.

        Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.

        Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

        Посилання в апеляційній скарзі позивача та його представника на те, що лише він, ОСОБА_1, постійно сплачував і продовжує сплачувати грошові кошти за користування гаражем, судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

        Ксерокопії квитанцій прибуткового касового ордеру свідчать про те, що з березня 2006 року ОСОБА_3, а з травня 2010 року –ОСОБА_4 неодноразово вносили грошові кошти до ГБК «Лада-94».

        Висновок суду, з яким погоджується судова колегія, ґрунтується на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідає положенням ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України.

        Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, суд вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

        Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, підстав для їх задоволення судова колегія не вбачає.

        За положеннями ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

        З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

        Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий –

          Судді: