АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц-2090/1378/2012 р.

Справа № 2-1223/11р.                                                                                            Головуючий І-ої інстанції: Россолов В.В.

Категорія: договірні                                                                                     Доповідач: Івах А.П.

                                                           УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    22 лютого 2012 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                  головуючого –Івах А.П.,

                                  суддів – Пшенічної Л.В., Борової С.А.,

                                  при секретарі –Чабан А.В.          

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 2 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу ,-

                                                               в с т а н о в и л а:

        13 травня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом. Просила стягнути з відповідача на свою користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з 23 січня 2010 року по 5 травня 2011 року в розмірі 55 900 грн., 3% річних в розмірі 1842, 40 грн., сплачену суму судового збору в розмірі 577, 43грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та 3000 грн. витрат на оплату правової допомоги.

        В обґрунтування своїх позовних вимог, посилалась на те, що 22 січня 2009 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, згідно з умовами якого продаж будинку вчинено за 162 448 грн., частину вказаної суми в розмірі 114 448 грн. відповідач передала позивачеві одразу, а 48 000 грн. за умовами договору зобов’язалась  повернути не пізніше 22 січня 2010 року.

        Однак відповідачем умови договору в визначений строк не виконані.

        Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 2 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

        Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 42 484 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 2030 грн. 14 коп., а всього 44514 грн. 14 коп.

        Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 439 грн. витрат на правову допомогу та 445 грн. 14 коп. сплаченого судового збору, 97 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_2 у позові відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

        Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

        Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

        За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        Стаття 214 ЦПК України передбачає, що при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин (фактів), якими були обґрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити їх доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

        По справі достовірно встановлено, що 22 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до умов якого продаж зазначеного домоволодіння здійснено за 162 448 грн. Вказану суму ОСОБА_1 зобов’язалась передати ОСОБА_2 таким чином: 114 448 грн. –безпосередньо після підписання цього договору, а решту, 48 000 грн. –не пізніше 22 січня 2010 року.

        Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на її користь з відповідачки суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми боргу, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_1 не виконала належним чином умови договору купівлі-продажу і не повернула позивачці в обумовлені угодою строки грошові кошти у сумі 38 000 грн. При цьому, суд прийняв до уваги, що 17 березня 2009 року ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу отримала від ОСОБА_1 10 000 грн.

        Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

        Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ті обставини, що при укладенні договору купівлі-продажу її, особу значного похилого віку, яка має захворювання очей та серцево-судинні захворювання, позивачкою було введено в оману щодо умов укладення зазначеної угоди, судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідачка в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надала доказів на підтвердження існування таких обставин.

        До того ж, позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним ОСОБА_1 не заявляла.     

        Висновок суду, з яким погоджується судова колегія, ґрунтується на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідає положенням ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 625, 693 ЦК України.

        З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням особливості та характеру правовідносин, що виникли між сторонами, судова колегія з висновком суду першої інстанції погоджується та вважає, що суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, взяв до уваги конкретні обставини справи, дав критичну оцінку доказам, правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

        Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, підстав для їх задоволення судова колегія не вбачає.

        За положеннями ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

        З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

        Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 2 листопада 2011 року залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий –

Судді: