ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2006 р. Справа № 49/83-06
вх. № 9470/3-49
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Корякін М.І., дов. № 01-62юр/5959 від 14.09.2006 року відповідача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Х-в
до СПДФО ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 2572,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по Акту перевірки порушень "Правил користування енергією" - у розмірі 2192,50 грн., заборгованість за індексом інфляції у розмірі 299,29 грн. та 3 % річних в розмірі 80,64 грн. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду додаткові пояснення до позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, зазначив, що згідно договору купівлі - продажу від 22.10.2001 року, приміщення, яке є об'єктом електропостачання за цим спором, було продано ОСОБА_2.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
24.04.2000 року між СП "Харківенергозбут" ДАЕК "Харківобленерго", правонаступником якого згідно статуту є позивач, та відповідачем був укладений договір НОМЕР_2 на користування електричною енергією. Відповідно до умов договору позивач (Електропостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію, як різновид промислової продукції, у відповідності з встановленими цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами та строками, обумовленими договором.
Позивач в позовній заяві зазначає, що на підставі "Правил користування електричною енергією" затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 N 928), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2002 р. за N 903/7191 (далі - Правила) 26.07.2003 року ним було проведено перевірку засобу обліку на об'єкті відповідача та в результаті перевірки було встановлено порушення п. 7.30 Правил, а саме "Гальмування диску електролічильника плівкою, відтиснуте скло", про що був складений відповідний Акт перевірки порушень "Правил користування електричною енергією" НОМЕР_3.
Відповідно п. 6 спірного договору, він був укладений строком на 3 роки. Тобто строк дії договору сплив 24.04.2003 року.
Відповідно до ст. 26 Закону України „ Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно п. 1.3. "Правил користування електричною енергією" затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28 в редакції чинній з 14.11.2002 р. по 18.12.2003 р., постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Відповідно п. 1.6. Правил, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та протягом 14 днів для споживачів із приєднаною потужністю більше 150 кВт від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 6.2. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом та споживач зобов'язані укласти договір про постачання електричної енергії на основі умов, викладених у пунктах 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 цих Правил.
Посилання позивача на той факт, що умови договору ( а саме строки його дії) відповідно ст. 154 ЦК УРСР, можуть бути змінені шляхом здійснення сторонами обоюдних дій спрямованих на таку зміну, суд вважає безпідставним виходячи з наступного. Відповідно ст. 154 ЦК УРСР (що діяв на момент виникнення предмету спору) передбачена лише можливість укладення договору як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Оскільки матеріалами справи не підтверджується дотримання сторонами визначеного законодавством порядку зміни умов договору, щодо строку його дії підстав вважати, що договір НОМЕР_2 на користування електричною енергією від 24.04.2000 року станом на 26.07.2003 року, тобто на час проведення перевірки був діючим та був підставою для виникнення прав та обов"язків для сторін не вбачається.
Відповідно п.п. 7 п. 8.3. Правил Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) зобов'язані, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання (передачу) йому електричної енергії (у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади) у разі: закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.
Тобто, після спливу терміну дії спірного договору позивач, відповідно вимог чинного законодавства повинен був припинити постачання електричної енергії відповідачеві.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 22.10.2001 року відповідач на підставі договору купівлі - продажу продав громадянину ОСОБА_2 спірне приміщення, в яке здійснювалось електропостачання, а саме кафе літнього типу, розташоване АДРЕСА_1.
Пунктом 7.31. Правил встановлено, що у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову. Відповідно до п.7.32. Правил, на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.
Дослідивши наданий позивачем в обгрунтування позовних вимог Акт перевірки порушень "Правил користування електричною енергією" НОМЕР_3, судом встановлено, що споживачем електроенергії в акті визначено саме ПП ОСОБА_2, представником якого - ОСОБА_3 він і підписаний. Жодного посилання на СПДФО ОСОБА_1 як на споживача, як і ознак його погодження СПДФО ОСОБА_1 в спірному акті не вбачається.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за недораховану електричну енергію нараховану відповідно Акту перевірки порушень "Правил користування енергією" - у розмірі 2192,50 грн., тому відмовляє в її задоволенні.
В позовній заяві позивач прохав суду також стягнути з відповідача 299,29 грн. інфляційних витрат та 80,64 грн. трьох відсотків річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України. Оскільки позивачем не доведено прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, суд вважає за необхідне відмовити в задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, обумовлених інфляцією та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача лише у разі задоволення позовних вимог. Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то відповідно суд вважає за необхідне відмовити в позові і в частині стягнення з відповідача витрат понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи у господарському суді.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 26.10.2006 року.
Суддя Кононова О.В.