ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2006 р. | Справа № 7/194-3174 |
11 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
Розглянув справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Тернопільбуд” в особі Будівельно –монтажного управління „Промбуд”, м. Тернопіль, вул. Ст. Бандери, 38, 46000
до відповідача: Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003
за участю представників сторін:
позивача: Колодій Сергій Богданович –довіреність від 13.04.05р.;
Недошитко Олег Іванович –довіреність від
відповідача: Ткач Ірина Ярославівна –довіреність № 22350/7/10-015 від 13.04.06р..
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство „Тернопільбуд” звернулося з позовом в особі Будівельно –монтажного управління „Промбуд” про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001362304/0/43117 та № 0001382304/0/43118 від 18.07.2006р. прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, якими підприємству визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.
Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
В засіданні з 28.09.2006р. по 05.10.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Представники позивача Плекан П.І., Патра М.С. та Дубина В.П. допитані в якості свідків.
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт виїзної позапланової перевірки № 13098/23-430/01268940 від 13.07.2006р. проведеної на предмет взаємовідносин товариства з УПП „Укртехмаш” та ПП „Багро”, яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість” та „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим підприємству правомірно визначено податкові зобов’язання по податках та штрафних санкціях.
Представником відповідача подано в засіданні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи № 7/254 –3540 за позовом Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними господарських зобов’язань виконаних УПП „Укртехмаш” та БМУ „Промбуд” згідно договору № 50 від 01.11.2005р..
Представник позивача заперечує проти заявленого клопотання посилаючись на його безпідставність.
Суд, розглянувши клопотання і ,приймаючи до уваги п.3 ч.1 ст. 156 КАС України, відхиляє його, за відсутності підстав які унеможливлюють розгляд даної справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, встановлено:
- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2., п.4.2. ст. 4., пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Будівельно –монтажному управлінню „Промбуд” визначено суму податкового зобов’язання:
1/ податковим повідомленням-рішенням № 0001362304/0/43117 визначено 51361,99 грн. податку на прибуток та 25681 грн. штрафних санкцій по даному податку.
Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання, згідно акту виїзної позапланової перевірки № 13098/23-430/01268940 від 13.07.2006р., проведеної на предмет взаємовідносин з УПП „Укртехмаш” та ПП „Багро” за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р. стали допущені БМУ „Промбуд” порушення пп. 5.1, 5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме віднесено до валових витрат в ІІ –ІV кварталі 2004р., І –ІV кварталі 2005р. –205447,97 грн. вартості матеріальних цінностей отриманих від вищезазначених підприємств, на підтвердження яких подані платником податку документи з факсимільним підписом керівників даних підприємств, які не можуть бути належними доказами , оскільки складені з порушенням чинного законодавства, у зв’язку з чим управлінню визначено податкове зобов’язання в сумі 51361,99 грн. та застосовані санкції. Також, просить суд звернути увагу на те, що зі сторони УПП „Укртехмаш” видаткові та податкові накладні від 28.11.2005р. та 19.12.2005р. засвідчені факсимільним підписом директора підприємства –Гнатюком Михайлом Євгеновичем, який помер згідно даних запису про смерть 12.07.2005р..
Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що управлінням віднесено до валових витрат суми одержаних матеріальних цінностей від УПП „Укртехмаш” та ПП „Багро” на підставі договору купівлі –продажу та договору поставки, та документів що підтверджують їх виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку.
2/ податковим повідомленням-рішенням № 0001382304/0/43118 визначено 41089,58 грн. податку на додану вартість та 20544,79 грн. штрафних санкцій.
Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту перевірки № 13098/23-430/01268940 від 13.07.2006р. стало порушення товариством п. 1.8. ст. 1., пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.1., 7.4.5, п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в листопаді та грудні 2005 року 6275,54 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих УПП „Укртехмаш” та 34814 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ПП „Багро” за період з квітня 2004р. по вересень 2005р., які підписані факсимільним підписом керівниками цих підприємств, що є порушенням п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної”, а також сплачені суми податку не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавців, а податкові накладні не виконують своєї законодавчо встановленої функції і їх оригінали не підтверджується копією, яка повинна бути у продавця. Також, звертає увагу суду на те, що не можливо перевірити наявність в ПП „Багро” копії податкової накладної виписаної ним, у зв’язку з її втратою в результаті пожежі в приміщенні де вона зберігалася разом з іншими документами.
Позивач не погоджується з доводами інспекціями, посилаючись на те, що податковий кредит сформовано відповідно до норм Закону про ПДВ на підставі податкових накладних виписаних платниками ПДВ та складених згідно з вимогами пп. 7.2.1. п.7.2. ст. 7. даного закону, а використання факсимільного підпису на накладних допускається згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .
Допитані в процесі судового розгляду справи свідки показали:
- Патра М.С. (заступник начальника БМУ з комерційних питань)повідомив суду, що переговори про укладення договору велися з УПП „Укртехмаш” по телефону, а текст договору купівлі-продажу підписаний підприємством приніс його представник, повноваження якого не перевірялися за відсутності такої необхідності. Договір підписав заступник начальника управління Дубина Володимир Петрович. Замовлення на виконання договору передавалися по телефону та уточнялася інформація на який об’єкт необхідно поставити замовлену продукцію і хто з повноважних представників від управління буде її приймати по кількості.
- Дубина В.П.(перший заступник начальника БМУ) повідомив суду, що укладанням угод займається комерційний відділ, а тому не може пояснити з ким із працівників з УПП „Укртехмаш” велися переговори по питанню укладення договору купівлі –продажу від 01.11.2005р., оскільки підписував повний текст договору з підписом продавця засвідченого печаткою підприємства.
- Плекан П.І. (майстер БМУ) повідомив суду, що продукцію поставлену підприємством отримував він. Для цього, йому керівництвом повідомлявся об’єкт на який вона буде поставлена та надавалася довіреність, яку він разом з одним екземпляром накладної підписаної з боку продавця передавав водію, який привозив продукцію. Інших повноважень у нього не було.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, показам свідків, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;
- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Щодо правомірності прийнятого рішення № 0001362304/0/43117, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:
- відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.
До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. –витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Актом перевірки, матеріалами справи, підтверджено, що у позивача не було обмежень щодо включення до валових витрат витрати пов’язані з придбанням матеріальних цінностей в УПП „Укртехмаш” згідно укладеного 01.11.2005р. договору купівлі –продажу № 50 та ПП „Багро” згідно договору поставки № 10/01-03 від 10.01.2005р..
Так, відповідно до п. 3.2. Положення про будівельно –монтажне управління „Промбуд” Відкритого акціонерного товариства „Тернопільбуд” підприємство займається такими видами діяльності: виконання будівельно-монтажних робіт, виробництво будівельних конструкцій і матеріалів, проектування будівель та споруд виробничого і невиробничого призначення, надання послуг та посередницької роботи в будівництві. Згідно довідки головного управління статистики в Тернопільській області, будівельно –монтажне управління включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 01268940, в якому його діяльність, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесена до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 45.21.1 –загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), про що зазначено інспекцією і в акті перевірки. При перевірці інспекцією не встановлено факту, що позивач придбав матеріальні цінності, а саме дошку обрізну, дошку не обрізну та брус, не для використання у власній господарській діяльності пов’язаної з будівництвом.
Виконання сторонами вищезазначених договорів, згідно яких позивач придбав матеріальні цінності, підтверджується актом перевірки та первинними бухгалтерськими документами:
- по договору укладеному з УПП „Укртехмаш”: накладна № 2811-02 від 28.11.2005р., № 1912-01 від 19.12.2005р.на суму 37653,27 грн. в т.ч. ПДВ –6275,54 грн., платіжні доручення № 11163 від 30.11.2005р. та № 11553 від 22.12.2005р.на суму 37653,27 грн.;
- по договору укладеному з ПП „Багро”: видаткова накладна № 74 від 01.04.2004р., № 98 від 29.04.2004р., № 131 від 08.06.2004р., № 173 від 28.07.2004р., № 200 від 30.08.2004р., № 220 від 22.09.2004р., № 226 від 29.09.2004р., № 239 від 14.10.2004р., № 252 від 29.10.2004р., № 37 від 18.02.2005р., № 62 від 21.03.2005р., № 90 від 22.04.2005р., № 126 від 07.06.2005р., № 145 від 30.06.2005р., № 166 від 25.07.2005р., № 156 від 13.07.2005р., № 26 від 26.09.2005р. на суму 208884,30 грн., в т.ч. ПДВ –34814,05 грн., які також оплачені платіжними дорученнями.
Отже, валові витрати підприємства підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обов’язковість ведення яких передбачена Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Крім того, при перевірці інспекція не встановила, що надані для перевірки договори, накладні, платіжні документи на підставі яких підприємством проведено облік господарських операцій виконані не у відповідності з „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а тому такі є достатніми для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.
Доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаних підприємством матеріальних цінностей, є товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила перевезення), не приймаються судом до уваги, оскільки:
- актом перевірки не встановлено факту неправомірного віднесення до валових витрат підприємства витрат пов’язаних з перевезенням придбаних матеріальних цінностей;
- відповідно до п. 11.1. Правил перевезення, форма і порядок заповнення товарно –транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;
- таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно – транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;
- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого рішенням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва, на підставі ст. 28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, зупинено від 07.03.2000р., як нормативного акту, що створює обмеження для розвитку підприємницької діяльності для суб’єктів малого бізнесу, про що опубліковано Повідомлення в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р.. Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р. скасована державна реєстрація наказу № 228/253 від 07.08.1996р. та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.
Також, позивач не довів, що продавці продукції є спеціалізованими транспортними організаціями які надають транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, які регулюються Правилами перевезень.
Щодо правомірності прийнятого рішення № 0001382304/0/43118 то висновок податкової інспекції також є помилковим, оскільки:
- відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.
Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки, податковий кредит підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних: № 2811-03 від 28.11.2005р., № 1912-01 від 19.12.2005р. виданих УПП „Укртехмаш”, № 74 від 01.04.2004р., № 98 від 29..04.2004р., № 131 від 08.06.2004р., № 173 від 28.07.2004р., № 200 від 30.08.2004р., № 220 від 22.09.2004р., № 226 від 29.09.2004р., № 239 від 14.10.2004р., № 252 від 29.10.2004р., №37 від 18.02.2005р., № 62 від 21.03.2005р., № 126 від 07.06.2005р., № 145 від 30.06.2005р., № 166 від 25.07.2005р., № 156 від 13.07.2005р., № 26 від 26.09.2005р. виданих ПП „Багро” на виконання договорів купівлі –продажу та поставки. Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ і оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ.
Доводи відповідача щодо того, що податкові накладні підписані факсимільними підписами керівників УПП „Укртехмаш” Гнатюк М.Є. та ПП „Багро” Баран О.А., що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, судом відхиляються, так як:
- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів ;
- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ , є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ, які не містять прямої заборони чи вказівки про обов’язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку).
- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами осіб уповноваженими платниками податків здійснювати операції по поставці. Податкова інспекція не довела належними та допустимими доказами, що від УПП „Укртехмаш” та ПП „Багро” діяли неуповноважені ними особи.
Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкові накладні виписані ПП „Багро” не підтверджені копіями при проведенні перевірки цього підприємства, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця. Не довела податкова інспекція належними доказами, що право власності на товар реалізований ПП „Багро” Будівельно –монтажному управлінню „Промбуд” оспорюється третіми особами.
Щодо доводів податкової інспекції по питанню правоздатності УПП „Укртехмаш”, то слід зазначити ,що право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп.7.2.4. п.7.2. ст.. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст.9. даного закону. Згідно даних Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua) УПП „Укртехмаш” зареєстрований платником ПДВ 08.07.2004р. про що йому видано свідоцтво № 26751365 яке станом на 01.10.2006р. не анульовано і підприємство не виключено з Реєстру платників ПДВ, так як і ПП „Багро”, а отже мав право як юридична особа та платник ПДВ складати податкові накладні.
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення підприємству податкових зобов’язань по податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкціях, висновки в акті перевірки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим, у зв’язку з чим податкові повідомлення –рішення визнаються нечинними.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення прийняті Тернопільською об’єднаною державною податкової інспекцією 18.07.2006р. № 0001382304/0/43118 та № 0001362304/0/43117, якими Будівельно –монтажному управлінню „Промбуд” визначено податкові зобов’язання по податку на додану вартість та податку на прибуток.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „31” жовтня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник