Справа № 2а-534/2007
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 23 " серпня 2007 року 9 год.00хв. Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - І.В. Муранової
при секретарі - Н.П Дранник О.В. Бондаренко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Військової частини А-1119 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
11 квітня 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. В своїй позовній заяві він зазначив, що в період з 26.09.1999 року по 18.07.2003 року він проходив дійсну військову службу у військовій частині All19 м.Калинівка-4 Вінницької області. Відповідно до вимог ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", постанов Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань" та №426 від 29.03.2002 року „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" його повинні були забезпечувати продовольчим пайком або грошовою компенсацію. В період з 11.03.2000 року по 18.07.2003 року відповідач військова частина А-1119 не забезпечувала його продовольчим пайком та коштами за продовольчий пайок.
Під час судового розгляду справи позивач на підставі наданого відповідачем розрахунку компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 18.07.2003 року уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати незаконними дії командування військової частини А-1119 щодо виплати йому грошової компенсації за продовольче забезпечення та стягнути з відповідача на його користь компенсацію за продовольче забезпечення з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 8672 гривні 40 копійок.
Ухвалою суду від 23 серпня 2007 року суд прийняв відмову позивача від частини заявлених позовних вимог.
Представник відповідача - суб'єкта владних повноважень Військової частини A1119 в судове засідання не з'явився. Відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки свого представника не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та надані відповідачем письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 26.07.1999 року по 18.07.2003 року проходив дійсну військову службу у військовій частині А1119/а.с.-8/.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно з довідкою Військової частини А-1119 позивач продовольчим пайком та коштами за продовольчий пайок з 11.03.2000 року по 18.07.2003 року при військовій частині А1119 не забезпечувався /а.с-8/.
Відповідно до розрахунку компенсації за продовольче забезпечення за вказаний період, поданого відповідачем на вимогу суду, недотримана позивачем компенсація за продовольчий пайок з 11.03.2000 року по 18.07.2003 року становить 6689 гривень 47 копійок /а.с.33-34/
Згідно з вимогами ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Підстави для сумнівів щодо достовірності визнаних відповідачем Військовою частиною A1119 обставин та добровільності їх визнання у суду відсутні.
Крім того, відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень
обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач жодних заперечень проти позову не надав та фактично визнав зазначені в позовній обставині щодо незабезпечення позивача продовольчим пайком або грошовою компенсацією, а також частково визнав розмір недоотриманої позивачем компенсації, в зв'язку з чим позивачем був зменшений розмір позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За змістом статей 3, 6 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) та виплачуються за рахунок коштів відповідного бюджету -підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Вказаний закон набрав чинності з 1 січня 2001 року. „Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Згідно з поданим розрахунком, проведеним позивачем відповідно до вимог Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а також на підставі наданих відповідачем даних щодо розмірів компенсації за продовольче забезпечення та індексів споживчих цін (індексів інфляції) по України за період з 2000 по 20006 рік, наданим Управлінням статистики у Бориспільському районі /а.с-10,34,37/, розмір компенсації за продовольче забезпечення з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати складає 8672 гривні 40 копійок.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що уточнені позивачем вимоги про стягнення компенсації за продовольче забезпечення з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у визначеному ним розмірі 8672 гривні 40 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати по даній справі складає судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,11,71,86,128,158-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1до Військової частини А-1119 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії командування військової частини А-1119 щодо виплати ОСОБА_1грошової компенсації за продовольче забезпечення.
Стягнути з Військової частини А-1119 на користь ОСОБА_1компенсацію за продовольче забезпечення з урахуванням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 8672 гривні 40 копійок (вісім тисяч шістсот сімдесят дві гривні сорок копійок).
Стягнути з Військової частини А-1119 судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок на користь держави.
Складання постанови в повному обсязі відкласти на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.