ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 року Справа № 08/5026/1759/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1 –представник за довіреністю,
від 1, 2, 3, 4 відповідачів –ОСОБА_2 за посадою,
від 5 відповідача –представник не з’явився,
від 1 третьої особи – представник не з’явився,
від 2 третьої особи – представник не з’явився,
від 3 третьої особи – представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду
справу за позовною заявою
позивача публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11”
2) товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12”
3) товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13”
4) товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14”
5) приватного підприємства “Комфорт-К”
треті особи 1) Черкаська міська рада
2) комунальне підприємство “Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації”
3) громадянин ОСОБА_3
про визнання незаконним відчуження нерухомого майна, визнання
недійсними правовстановлюючих документів на нерухоме
майно, зобов‘язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11”, товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12”, товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13”, товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14”, приватного підприємства “Комфорт-К”, в якому просить суд:
- визнати незаконним відчуження від приватного підприємства “Комфорт-К” до товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11”, товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12”, товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13”, товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14” нежитлових приміщень, а саме: п‘ятиповерхової будівлі літера “Д-5”, за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно САС №46771 від 07.07.2010; САС №467759 від 07.07.2010; САС №467758 від 07.07.2010; САС №467757 від 07.07.2010; САС №850656 від 07.07.2010;
- зобов‘язати товариство з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11”, товариство з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12”, товариство з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13”, товариство з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14” звільнити нежитлові приміщення, а саме: п‘ятиповерхову будівлю літера “Д-5”, за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов‘язати КП “ЧООБТІ” скасувати реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11”, товариством з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12”, товариством з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13”, товариством з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14” нежитлових приміщень, а саме: п‘ятиповерхової будівлі літера “Д-5”, за адресою: АДРЕСА_1;
- стягнути на користь позивача у зв‘язку із наведеним солідарно з відповідачів державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 12.09.2011 судом було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Черкаську міську раду, ухвалою від 10.10.2011 –у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено комунальне підприємство “Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації”, ухвалою від 12.12.2011 –у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено громадянина ОСОБА_3.
Заявою від 21.12.2011 позивач просив змінити позовні вимоги, а саме:
- визнати незаконним набуття права власності товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11” на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення підвалу №І, №ІІ, з № ІV до №XXXVI, №XXXVIII, №XXXIX, з №L до №LVIII, приміщення першого поверху з №17 до №27, №29, №29а, з №30 до №35, №37, №37а, з №38 до №42, з №44 до №66, №71, №72; товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12” на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а; товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13” на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення третього поверху з №177 до №189, №178/, №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200/, №202/, з №204 до №206, з №290 до №299; товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14” на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення четвертого поверху №207, №208, №208’, з №209 до №225, №214а, з №227 до №245;
- скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1045 від 06.07.2010, №1046 від 06.07.2010, №1047 від 06.07.2010, №1048 від 06.07.2010.
Відповідно до положень ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, виходячи з того, що розгляд даного спору по суті розпочався 12.09.2011, що зафіксовано у протоколі судового засідання (т. 1, а. с. 90-91), суд вважає за необхідне відмовити позивачу у прийнятті до розгляду позовних вимог у редакції заяви від 21.12.2011, якою позивач фактично просить змінити предмет позову. Позовні вимоги розглядається судом у редакції позовної заяви від 15.08.2011.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачі 1-4 подали відзив від 26.09.2011 на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав того, що нерухоме майно, яке перебуває під обтяженням у банку, передано їм у власність не ПП “Комфорт К”, а їх засновником –громадянином ОСОБА_3, що підтверджено відповідними актами прийому-передачі.
У письмових доповненнях від 10.10.2011 до відзиву на позовну заяву відповідачі 1-4 вказали, що виконавчий комітет Черкаської міської ради, приймаючи рішення про оформлення права власності відповідачів 1-4 на нерухоме майно та видаючи останнім свідоцтва на право власності на це майно, діяв як суб‘єкт владних повноважень, а тому спір щодо дійсності свідоцтв на право власності на нерухоме майно підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, виходячи з чого, відповідачі 1-4 просять припинити провадження у справі у частині визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а в іншій частині позову – відмовити. У якості правового обґрунтування необхідності припинити провадження у справі у вищезазначеній частині позовних вимог відповідачі 1-4 посилаються на положення рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010.
Також відповідачами 1-4 вказано, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 у справі №2-1965/2010, зокрема, договір купівлі-продажу нежитлових будівель літ. Д-5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, укладений 22.01.2007 між ОСОБА_3 та ПП “Комфорт К”, визнано недійсним.
Заслухавши пояснення представників сторін та учасників процесу, суд вважає, що клопотання представника відповідачів 1-4 про припинення провадження у справі в частині визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до рекомендацій Президії ВГСУ від 27.06.2007 №04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” у визначенні критеріїв поділу спорів на адміністративні та господарські слід враховувати таке.
Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому, суд критично оцінює посилання відповідачів 1-4 на рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, оскільки вказаним рішенням дано офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зазначено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених законом до їхньої компетенції, діють як суб’єкти владних повноважень.
Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності належить розглядати у порядку господарського судочинства.
Від відповідача-5 надійшло клопотання про залишення позовної заяви в частині визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними без розгляду, оскільки у провадженні у Придніпровському районному суді м. Черкаси знаходиться справа №2-4007/2011 за позовом ПАТ “ВТБ Банк” до ПП “Комфорт-К” та інших відповідачів з таким же предметом спору.
Представником позивача на вимогу суду, було подано копії позовної заяви до Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.09.2011 №984/1100-08-2 позивача ПАТ “ВТБ Банк” до відповідачів ОСОБА_7, виконавчого комітету Черкаської міської ради, ПП “Комфорт-К”, ОСОБА_4, третя особа КП “ЧООБТІ”, якою позивач просив суд визнати недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №№ 1045, 1046, 1047, 1048 від 06.07.2010 та рішення №1589 від 28.09.2010 та скасувати свідоцтва про право власності САС №467757 від 07.07.2010; САС №467712 від 07.07.2010; САС №467759 від 07.07.2010; САС №467758 від 07.07.2010; САС №850656 від 29.09.2010 та ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.01.2012 про залишення цивільної справи за цим позовом без розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін та учасників процесу, суд вважає, що вказане клопотання до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до п.2 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Проте, судом встановлено, що сторони у цивільній справі Придніпровського районного суду м. Черкаси, порушеної за позовом банку є відмінними від сторін, які є учасниками даного спору, більш того, ухвалою від 04.01.2012 у цивільній справі №2-4007/2011 Придніпровський районний суд залишив без розгляду вказану позовну заяву.
З огляду на викладене, дане клопотання ПП “Комфорт-К” про залишення частини позовних вимог без розгляду до задоволення не підлягає.
Третя особа-1 подала відзив, у якому проти позову заперечила з тих підстав, що виконавчому комітету Черкаської міської ради відповідачами 1-4 був наданий вичерпний перелік правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а тому підстав для відмови у оформленні права власності не було. Відповідні рішення виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв у межах своєї компетенції та відповідно до вимог законодавства.
Третьою особою-2 суду надіслано клопотання від 16.01.2012 про розгляд справи без участі її представника. При вирішенні спору КП “ЧООБТІ” покладається на розсуд суду.
Третя особа-3 будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, свого представника у судове засідання не направив, про причини його неявки не повідомив, письмового відзиву не подав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, судом встановлено наступне.
28.12.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю “Черкаський цукор”, як продавцем, та громадянином ОСОБА_3, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав покупцю нежитлові приміщення літ. Д-5, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1. Загальна площа відчужуваних приміщень 4678,00 кв. м.
22.01.2007 вказаний об’єкт нерухомості був проданий громадянином ОСОБА_3 приватному підприємству "Комфорт-К", згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (т. 1, а. с. 23).
30.01.2007 між акціонерним комерційним банком “Мрія”, як кредитором (правонаступником якого є позивач у справі), та приватним підприємством "Комфорт-К", як позичальником, було укладено кредитний договір №11-07 (т. 1, а. с. 74-75), згідно якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 800 000,00 дол. США, строком до 27.01.2012, із 14,5 % річних за користування кредитом.
31.01.2007 між акціонерним комерційним банком “Мрія”, як іпотекодержателем, та приватним підприємством "Комфорт-К", як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №11/07-і (т. 1, а. с. 20-21), згідно якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у п. 3 цього договору (предмету іпотеки), для забезпечення виконання своїх зобов‘язань у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №11-07 від 30.01.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього.
Предметом іпотеки визначено нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007. Предмет іпотеки сторони оцінили у 1 858 723,00 дол. США (п. 4 договору).
31.01.2007 приватним нотаріусом ОСОБА_5 у зв‘язку із посвідченням цього договору іпотеки була накладена заборона відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна, яке належить ПП “Комфорт-К”, до припинення чи розірвання договору іпотеки (т. 1, а. с. 21).
Також, 21.05.2007 між відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк”, як кредитором, та приватним підприємством "Комфорт-К", як позичальником, було укладено кредитний договір №18.1/07-КИ (т. 1, а. с. 76-77), згідно якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 400 000,00 дол. США, строком до 27.01.2012, із 14,5 % річних за користування кредитом (п. 1.1).
21.05.2007 між відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк” у особі Черкаської філії, як іпотекодержателем, та приватним підприємством "Комфорт-К", як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір №18.1/07-ДИ1 (т. 1, а. с. 17-18), згідно якого іпотекодавцем передано іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у п. 1.3 цього договору (предмету іпотеки), для забезпечення виконання своїх зобов‘язань у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №18.1/07-КИ від 21.05.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього.
Предметом іпотеки визначено нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5 –приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м. Загальна площа нежитлового приміщення складає 4 678,00 кв. м. Це приміщення належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007 (п. 1.3 договору).
Предмет іпотеки сторони оцінили у 1 858 723,00 дол. США (п. 1.4).
21.05.2007 приватним нотаріусом ОСОБА_5 у зв‘язку із посвідченням цього договору іпотеки була накладена заборона відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна, яке належить ПП “Комфорт-К”, до припинення чи розірвання договору іпотеки (т. 1, а. с. 18).
Додатковою угодою №1 до іпотечного договору №18.1/07-ДИ1 від 28.12.2007 (т. 1, а. с. 19) його сторони внесли зміни до іпотечного договору, додатково вказавши, що предмет іпотеки також забезпечує виконання іпотекодавцем зобов‘язань за додатковою угодою №1 від 28.12.2007 до кредитного договору №18.1/07-КИ від 21.05.2007, відповідно до якого розмір кредиту встановлено у сумі 1 200 000,00 дол. США. Предмет іпотеки оцінено у 3 337 544,55 дол. США.
Також у зв‘язку із укладенням наведених вище іпотечних договорів до державного реєстру іпотек приватним нотаріусом ОСОБА_5 06.02.2008 було внесено реєстраційні записи №6538449 та №6538609 про обтяження нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) (т. 1, а. с. 24-25).
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" є правонаступником акціонерного комерційного банку “Мрія” та відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, що передбачено п. 1.1 статуту публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (т. 1, а. с. 82).
Позивач вказує, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2009 (т. 1, а. с. 72) було накладено арешт, зокрема, на нежитлові приміщення п‘ятого поверху будівлі літ. Д-5, а саме: приміщення з №1 до №38, сходові клітини №ІІ по АДРЕСА_1.
Оскільки позичальник ПП “Комфорт-К”, відповідач-5 у цій справі, не виконав своїх зобов‘язань по наведеним вище кредитним договорам із нього та з поручителів, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2009 у справі №2-3350/2009 (т. 1, а. с. 68-71) солідарно було стягнуто 14 175 760,98 грн. заборгованості за кредитом, заочним рішенням Черкаського районного суду від 01.03.2010 у справі №2-61/2010 (т. 2, а. с. 28-29) –стягнуто 5 289 032,96 грн.
Актом опису й арешту майна від 27.07.2010 (т. 1, а. с. 47-48) державним виконавцем ВДВС підрозділу примусового виконання рішень ГУ юстиції у Черкаській області було описано, накладено арешт та встановлено заборону на відчуження нежитлових приміщень будівлі літ. Д-5, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., нежитлові приміщення п‘ятого поверху загальною площею 935,50 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 у справі №2-1965/2010, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель літ. Д-5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, укладений 22.01.2007 між ОСОБА_3 та ПП “Комфорт-К”, судом застосовано двохсторонню реституцію та зобов’язано повернути сторони у первинний стан. Рішення суду набрало законної сили.
ОСОБА_3, згідно акту приймання-передачі від 03.06.2010, як засновником, було передано у якості внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11”, приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м. та приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м. будівлі літ. Д-5 по АДРЕСА_1; згідно акту від 03.06.2010 - товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12” –приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м. будівлі літ. Д-5 по АДРЕСА_1; згідно акту від 03.06.2010 –товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13” –приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м. будівлі літ. Д-5 по АДРЕСА_1; згідно акту від 03.06.2010 товариством з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14” –приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м. будівлі літ. Д-5 по АДРЕСА_1; згідно акту від 15.09.2010 товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11” –нежитлові приміщення з №1 до №38, сходові клітини І та ІІ загальною площею 935,50 кв. м., які знаходяться на 5 поверсі 5-поверхового будинку літ. Д-5 по АДРЕСА_1 (копії актів –т. 1 а. с. 100-104).
У зв’язку із зверненням ТОВ “Добролюкс-11”, ТОВ “Добролюкс-12”, ТОВ “Добролюкс-13”, ТОВ “Добролюкс-14” (1-4 відповідачі у справі) до Черкаської міської ради із заявою про оформлення права власності на зазначене майно, рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.07.2010, а саме:
- №1045 було дозволено товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11” оформити право власності на нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, а саме: приміщення підвалу №І, №ІІ, з № ІV до №XXXVI, №XXXVIII, №XXXIX, з №L до №LVIII, приміщення першого поверху з №17 до №27, №29, №29а, з №30 до №35, №37, №37а, з №38 до №42, з №44 до №66, №71, №72 по АДРЕСА_1;
- №1046 –товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-12” оформити право власності на нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, а саме: приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а по АДРЕСА_1;
- №1047 –товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-13” оформити право власності на нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, а саме: приміщення третього поверху з №177 до №189, №178’, №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200’, №202’, з №204 до №206, з №290 до №299 по АДРЕСА_1;
- №1048 –товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-14” оформити право власності на нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, а саме: приміщення четвертого поверху №207, №208, №208’, з №209 до №225, №214а, з №227 до №245 по АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28.09.2010 №1589 було дозволено товариству з обмеженою відповідальністю “Добролюкс-11” оформити право власності на нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, а саме: приміщення п‘ятого поверху з №1 до №38, №І, №ІІ по АДРЕСА_1 (копії рішень т. 1 а. с. 63-67).
Позивач вказує, що право власності на нерухомість, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 незаконно перейшло від ПП “Комфорт-К” до відповідачів 1-4 не зважаючи на той факт, що дані про обтяження цього нерухомого майна було внесено у єдиний реєстр заборон відчуження об‘єктів нерухомого майна, дані про іпотеку щодо цього майна –у реєстр іпотек, на будівлю накладено арешт Придніпровським районним судом м. Черкаси, а, зокрема, на 5-й поверх будівлі було накладено арешт Черкаським районним судом, державним виконавцем у рамках виконавчого провадження було проведено опис та накладено арешт на всю будівлю.
Оскільки банк, як іпотекодержатель, не давав своєї згоди на відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна передача від відповідача-5 відповідачам 1-4 нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у позивача в іпотеці є незаконною та такою, що порушує інтереси банку як іпотекодержателя, оскільки у цій ситуації виконання зобов‘язань за кредитними договорами, згідно яких ПП “Комфорт-К” є позичальником, фактично не забезпечено іпотекою, виходячи з чого, банком було заявлено цей позов про визнання незаконним відчуження нерухомого майна, визнання недійсними правовстановлюючих документів на нерухоме майно та зобов‘язання вчинити дії.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на наступне.
Предметом даного спору є визнання незаконним відчуження нежитлових приміщень, визнання недійсними свідоцтв про право власності, зобов‘язання звільнити приміщення та зобов‘язання скасувати державну реєстрацію за відповідачами 1-4 права власності на нежитлові приміщення, у зв’язку із незаконною передачею відповідачем-5 відповідачам 1-4 спірних приміщень.
Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним відчуження нежитлових приміщень суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивачем обрано спосіб захисту - визнання незаконним відчуження нежитлових приміщень, який не передбачений зазначеною вище ст.16 ЦК України.
Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, укладений 22.01.2007 між ОСОБА_3 та ПП “Комфорт-К”. Власником спірного майна, у зв’язку із застосуванням двосторонньої реституції, знову став громадянин ОСОБА_3, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 28.12.2006 (т. 1, а. с. 152-154).
Згідно актів прийому-передачі майна від 03.06.2010 та від 15.09.2010, як засновник підприємств (відповідачів 1-4 у справі) ОСОБА_3, у якості внеску передав до їх статутних фондів, нерухоме майно, яке знаходиться у АДРЕСА_1. На підтвердження свого права власності засновником надавався витяг з Державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.05.2010, який був наданий комунальним підприємством "Черкаським об’єднаним бюро технічної інвентаризації" суду на його вимогу та міститься в матеріалах справи.
У зв’язку із прийняттям рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради №1045, №1046, №1047, №1048 від 06.07.2010 та від 28.09.2010, відповідачами 1-4 були отримані свідоцтва на право власності на спірне майно.
05.12.2011 рішенням апеляційного суду Черкаської області задоволено апеляційну скаргу ПАТ “ВТБ Банк” та скасовано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ПП “Комфорт-К” про визнання правочинів недійсними.
Разом з тим, 30.01.2007 та 21.05.2007 між позивачем та ПП “Комфорт-К” (відповідачем 5) були укладені кредитні договори, на забезпечення виконання яких також були укладені договори іпотеки №11/07-і від 31.01.2007 та №18.1/07-ДИ1 від 21.05.2007.
Відповідно до положень частин 6, 7 ст. 3 ЗУ “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, законодавцем встановлено пріоритет прав іпотекодержателя на предмет іпотеки перед особами, які будуть доводити виникнення у них прав на це ж майно вже після часу укладення іпотечного договору.
31.01.2007 та 21.05.2007 приватним нотаріусом ОСОБА_5, у зв‘язку із посвідченням договорів іпотеки №11/07-і та №18.1/07-ДИ1, була накладена заборона відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна, яке належало ПП “Комфорт-К”, до припинення чи розірвання договору іпотеки (т. 1, а. с. 17-18, а. с. 21).
Реєстрація обтяження майна іпотекою була зареєстрована в Держаному реєстрі іпотек 06.02.2008, що підтверджується матеріалами справи –відповідним витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (т. 1 а. с. 24-25) та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 01.02.2007 та 21.05.2007 (т.2, а. с. 86-91) .
Доказів недійсності договорів іпотеки суду не подано, їх чинність не оспорюється.
ПП “Комфорт-К” на момент державної реєстрації іпотек правомірно набуло права власності на нерухоме майна, яке є об’єктом договорів іпотеки, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007.
Згідно частин 1, 2 статті 23 ЗУ “Про іпотеку” у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Такі ж висновки містяться в практиці Верховного Суду України (Ухвала Верховного Суду, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, від 03.06.2009, “Про звернення стягнення на предмет застави”), в якій вказано, що встановивши те, що застава на спірне приміщення свою дію не припиняла, забезпечене заставою зобов'язання не виконане, суд обґрунтовано дійшов до висновку про збереження її чинності при переході прав власності на предмет застави до відповідачки і наявність підстав звернення стягнення на майно відповідно ст. 27 ЗУ “Про заставу”.
Згідно актів прийому-передачі майна засновником до статутного фонду товариств предмети іпотеки було передано відповідачам 1-4 ОСОБА_3 03.06.2010, рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл відповідачам 1-4 оформити право власності на нерухомість прийнято 06.07.2010 та 28.09.2010, тобто більше як через два роки після державної реєстрації іпотек.
Враховуючи право позивача, як іпотекодержателя і той факт, що останній не є стороною правовідносин між відповідачами з приводу переходу права власності на предмети іпотек, суд вважає, що позивач також обрав і неналежний спосіб захисту свого права. Позивач повинен отримувати задоволення своїх вимог (і захищати свої права), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у кого б майно, обтяжене іпотекою, не перебувало.
З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання незаконним відчуження від відповідача-5 до відповідачів 1-4 нежитлових приміщень п‘ятиповерхової будівлі літера “Д-5”, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до задоволення не підлягає.
Суд також вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності та зобов‘язання скасувати державну реєстрацію не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 30 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Такий облік на момент проведення оспорюваної державної реєстрації регламентувалося положеннями ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі –Положення).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно –це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрацію прав власності згідно п. 1.3 Положення здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), що є органом, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правовстановлювальних документів
Згідно п. 1.4. Положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Отже, видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно є лише підтвердженням здійснення, власне, державної реєстрації, а підставою для її вчинення є документи за переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тобто оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права правовстановлюючих документів.
У даному випадку свідоцтва про право власності САС №46771 від 07.07.2010; САС №467759 від 07.07.2010; САС №467758 від 07.07.2010; САС №467757 від 07.07.2010; САС №850656 від 07.07.2010, були видані відповідачам 1-4 на виконання рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради №1045 від 06.07.2010, №1046 від 06.07.2010, №1047 від 06.07.2010, №1048 від 06.07.2010.
Згідно зі ст.393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Підставами для визнання такого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного на момент його прийняття законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів).
Оскільки позивачем не доведено, що вказані свідоцтва, чи рішення виконкому Черкаської міської ради якимось чином порушують його права, суд приходить до висновку про безпідставність вимог про визнання недійсними спірних свідоцтв про право власності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач є не власником спірного майна, а є лише його іпотекодержателем.
Щодо вимоги про зобов’язання КП «Черкаське бюро технічної інвентаризації»скасувати реєстрацію за відповідачами 1-4 на нежитлові приміщення, а саме п’ятиповерхову будівлю, літера Д-5, за адресою: АДРЕСА_1 також до задоволення не підлягає, оскільки судом встановлено безпідставність вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності, на підставі яких і була проведена спірна реєстрація, вимога про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно носить похідний характер відносно попередньої вимоги, тому вона також до задоволення не підлягає.
Оскільки право власності у відповідачів 1-4 на спірну нерухомість підтверджене належними доказами, підстав для задоволення позовної вимоги про зобов‘язання відповідачів 1-4 звільнити нежитлові приміщення у суду також немає.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства суд вважає, що у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" необхідно відмовити повністю.
На підставі ст. 49 ГПК України понесені у даній справі судові витрати повністю покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко