РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

22 лютого 2012 року                                                           Справа № 8/5025/1776/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П. , Саврій В.А.

при секретарі Сільман А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.12.11 р. у справі                № 8/5025/1776/11 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Укр-Пак"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт"

про стягнення 52540,85 грн. боргу, 2242,51 грн. пені, 165,86 грн. інфляційних, 456,22 грн. 3% річних, 1674,52 грн. штрафу,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився  

від відповідача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н  від 16.01.2012 р. )

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ПАК" (надалі –позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 7-11) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс Тернопласт" (надалі –відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача на його користь 52 540 грн. 85 коп. боргу, 2 242 грн. 51 коп. пені,                     165 грн. 51 коп. інфляційних та судові витрати.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2011 року (а.с.128-130) позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

20 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ПАК" (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт" (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення - будівлю цеху поліетиленових ящиків загальною площею 951,2 кв.м, що знаходиться на вулиці О. Маковея, 62 в м. Яворові Львівської області.

Між позивачем та відповідачем було складено акт здачі-приймання нежитлового приміщення від 13 листопада 2008 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв згідно договору оренди у користування нежитлові приміщення загальною площею 951,2 кв.м, що знаходяться по вул. О. Маковея, 62 в м. Яворові Львівської області.

За невиконання відповідачем умов договору (несплата орендної плати) позивачем було надіслано Відповідачу повідомлення, в якому позивач, зазначаючи про відмову від договору оренди, просив відповідача негайно повернути будівлю цеху поліетиленових ящиків в м. Яворів Львівської області по вул. Маковея, 62.

Судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення враховувалось, те що відповідач необгрунтовано посилався на положення частини 6 статті 762 ЦК України як на підставу для звільнення орендаря від сплати заявлених до стягнення сум (починаючи з липня 2011р.), оскільки відповідачем не доведено, що з цього часу майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, при цьому подані відповідачем матеріали (копії доповідних записок від 06.07.2011р., 15.07.2011р., акту від 13.01.2011р. тощо) не були розцінені судом як беззаперечні докази на підтвердження того, що внаслідок неправомірних дій позивача було неможливе використання орендованого приміщення.

Крім того, суд першої інстанції зауважує, що, незважаючи на те, що позивачем було надіслано відповідачу повідомлення про відмову від договору, в якому позивач також просив відповідача негайно повернути орендовану будівлю, відповідач у визначений договором п’ятиденний строк не вчинив жодних дій, спрямованих на належне виконання умов пункту 8 договору оренди, відповідно до якого об'єкт оренди підлягає поверненню позивачу при припиненні дії цього договору; в такому випадку відповідач зобов'язується повернути об'єкт оренди позивачу протягом 5 календарних днів з дня припинення цього договору.

Господарський суд Хмельницької області вважає, що пред’явлені позивачем позовні вимоги заявлено у відповідності як до вимог закону, так і до умов договору (в тому числі пунктів 1, 8-10, 12, 13, 16), визначених за взаємною згодою сторін в добровільному порядку з урахуванням змісту пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України, якими закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 52 540 грн. 85 коп. боргу, 2 242 грн. 51 коп. пені, 165 грн. 86 коп. інфляційних, 456 грн. 22 коп. 3% річних, 1 674 грн. 52 коп. штрафу цілком правомірні та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 128-130) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2011 року у даній справі змінити.

Відповідач наголошує на тому, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо законності і обгрунтованості, а тому підлягає зміні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 149-151), в якому заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2011 року без змін.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 162).

Водночас, 6 лютого 2012 року від позивача надійшло клопотання, в якому він просить розглянути апеляційну скаргу за його відсутності (а.с. 148).

Враховуючи дане клопотання та приписи  статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 20 жовтня 2008 року між закритим акціонерним товариством "УКР-ПАК", правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі – Договір; а.с. 12-16).

Згідно пункту 1 Договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення - будівлю цеху поліетиленових ящиків загальною площею 951,2 кв.м, що знаходиться на вулиці О. Маковея, 62 в м. Яворові Львівської області.

Відповідно до пункту 5 Договору сторони домовились, що даний договір оренди укладається строком на 35 місяців.

Пунктом 6 Договору передбачено, що об’єкт оренди передається відповідачу для використання його в комерційних цілях та організації виробництва з виготовлення пластмасових виробів.

Згідно з пункту 7 Договору, передача об’єкта оренди позивачем відповідачу здійснюється протягом 5 календарних днів з дня укладення цього договору, що засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами. В акті прийому-передачі сторони зазначають технічний стан наявних комунікацій та загалом об’єкта оренди.

Пунктом 9 Договору визначені права та обов’язки сторін, при цьому, зокрема, підпунктом 1 частини 1 пункту 9 Договору вказано, що позивач зобов’язаний протягом 5 календарних днів з дня укладення цього договору передати відповідачу в користування об'єкт оренди та підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди.

Підпунктом 3 частини 1 пункту 9 Договору передбачено, що позивач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі виконувати прийняті на  себе зобов'язання відповідно до умов даного договору. В свою чергу, орендар зобов’язаний, зокрема, сплачувати орендну плату на умовах, визначених в даному договорі.

Згідно пункту 10 Договору (з урахування змін, внесених на підставі договору про внесення змін від 1 лютого 2011 року; а.с. 37) орендна плата за січень місяць 2011 р. становить 10 000 грн. Орендна плата за поточний місяць перераховується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця оренди на поточний рахунок орендодавця. Розмір орендної плати за даним договором підлягає щомісячній індексації шляхом коригування платежу за поточний місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Розмір орендної плати може бути переглянутий за ініціативою орендодавця або орендаря шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Нарахування орендної плати починається з дня передачі орендарю об'єкта оренди за актом прийому-передачі і закінчується в день підписання акта про повернення об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 13 Договору у випадку закінчення дії цього договору орендна плата вноситься станом на день фактичної передачі об'єкта оренди Позивачу за підписаним сторонами актом передачі-приймання.

Пунктом 16.1 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасну сплату орендної плати відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення зобов'язання.

Якщо відповідач прострочив сплату орендної плати більше ніж за два місяці підряд, позивач вправі відмовитися від договору оренди і цей договір буде розірваним з моменту одержання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору. З моменту підписання акта про прийом-передачу об'єкта оренди відповідач несе матеріальну відповідальність за його збереження. Ризик випадкової загибелі (знищення) та/або пошкодження об'єкта оренди покладається на відповідача.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: акт здачі-приймання нежитлового приміщення від 13 листопада 2008 року (а.с. 36), Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у користування нежитлові приміщення загальною площею 951,2 кв.м, що знаходяться по вул. О. Маковея, 62 в м. Яворові Львівської області.

За умовами договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату орендної плати: № 67 від 08.04.2011р. (а.с. 17), № 85 від 06.05.2011р. (а.с. 18), № 104 від 07.06.2011р.             (а.с. 19), № 122 від 07.07.2011р. (а.с. 20), № 160 від 31.08.2011 року (а.с. 21), які відповідачем не були оплачені.

Враховуючи вищевказане, колегія суду констатує той факт, що Відповідач не виконував свої зобов’язання за Договором в частині оплати орендованого майна, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з квітня 2011 року по липень 2011 року у розмірі 31 353 грн. 13 коп..

Позивач враховуючи заборгованість відповідача по Договору понад 3 місяці, 4 липня 2011 року направив на адресу відповідача лист про відмову від Договору в односторонньому порядку, що узгоджується з приписами статті 782 Цивільного кодексу України та п. 16.1 договору.

Листом позивач повідомив відповідача про розірвання Договору та про те, що у разі неповернення об'єкта оренди позивач буде вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за час прострочення.

8 липня 2011 року відповідач отримав вищевказане повідомлення про відмову, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 8 липня 2011 року (а.с. 35).

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку, що 8 липня 2011 року (з моменту отримання повідомлення) Договір припинив свою дію.

Відповідно до пункту 8 Договору, об’єкт оренди підлягає поверненню позивачу при припиненні дії цього Договору. В такому випадку відповідач зобов’язується повернути об’єкт оренди позивачу протягом 5 календарних днів з дня припинення цього договору. Факт повернення об’єкта буде підтверджено сторонами шляхом підписання Акта про його повернення.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду звертає увагу на те, що в матеріалах не міститься підписаний сторонами акт приймання-передачі майна в порядку визначеним пунктом 8 Договору.

22 липня 2011 року представник відповідача надіслав позивачу повідомлення (а.с. 100) про необхідність провести інвентаризацію майна відповідача та з проханням надати можливість зробити інвентаризацію, посилаючись при цьому на самовільне порушення позивачем цілісності орендованого приміщення, що, як вказано відповідачем, перешкоджає поверненню орендованого приміщення.

          Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

          В силу дії частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно статті 637 Цивільного кодексу України та статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними  в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу дії статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до  статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу п. 9 Договору, відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату на умовах визначених в даному Договорі.

Пунктом 13 Договору передбачено, що у випадку закінчення цього Договору орендна плата вноситься станом на день фактичної передачі об’єкта позивачу за підписами сторонами актом передачі-приймання.

Відповідно до п. 10.4 Договору про внесення змін до Договору оренди (а.с. 37), нарахування орендної плати починається з дня передачі відповідачу об'єкта оренди за актом прийому-передачі і закінчується в день підписання Акту про повернення об'єкта оренди.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 52 540 грн. 85 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині своєчасної оплати орендної плати, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 165 грн. 87 коп. інфляційних та 456 грн.               22 коп. річних правомірними.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою (штраф, пеня), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно пункту 5.3 Договору у випадку порушення відповідачем строків оплати, позивач сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідач повинен нести матеріальну відповідальність у вигляді сплати пені, передбачену умовами договору (п. 5.3) та в розмірі встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р., п. 6 ст. 231, ст. 343 Господарського кодексу України за кожен день прострочення платежу, а саме у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що складає за заявлений позивачем період 2 242,51 грн.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Колегія суду констатує той факт, що діюче законодавство не забороняє врегулювання в договорі умов, які передбачають додаткову відповідальність сторін.

Згідно пункту 16.3 Договору, за несвоєчасну передачу приміщення в оренду Відповідач сплачує Позивачу штраф в розмірі 10 % від суми місячної орендної плати за таку затримку.

Беручи до уваги припинення дії договору 08.07.2011р. та строк, визначений сторонами в п. 8  договору, в який об’єкт повинен бути повернутий у разі припинення угоди, суд вважає правомірним нарахування штрафу згідно п. 16.3 договору за період з 14.07.2011р. по 31.08.2011р. в розмірі 1 674,52 грн..

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справі про звільнення нежитлових приміщень та стягнення  неустойки (постанова  № 5002-23/2383-2011 від 29.12.11р.)

Враховуючи наведене, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо правомірності стягнення з відповідача на підставі оспорюваного Договору 52 540 грн. 85 коп. боргу,  2 242 грн. 51 коп. пені, 165 грн. 87 коп. інфляційних,  456 грн. 22 коп. 3% річних,  1674 грн. 52 коп. штрафу.

Посилання апелянта на неправомірність стягнення з нього орендної плати за користування орендованим майном, оскільки йому перешкоджали користуватися об'єктом оренди за спірним договором, за яким  права та обов'язки орендаря передано на законних підставах іншій особі, також спростовуються відсутністю у матеріалах справи належних доказів на підтвердження таких обставин, а відтак, і відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати за користуванням даним приміщенням.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються усім вищевикладеним у даній судовій постанові та до уваги судом не беруться.

Враховуючи наведене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

          Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2011 року у справі                      № 8/5025/1776/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2011 року без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Бучинська Г.Б.

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

Суддя                                                                                             Саврій В.А.