РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2012 року Справа № 10/20/5025/988/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бучинська Г.Б.
судді Дужич С.П. ,
судді Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Сільман А.О.
розглянувши апеляційну скаргу Відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.01.12 р. у справі № 10/20/5025/988/11
за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз»
про стягнення в сумі 312 грн. 95 коп. шкоди
за участю учасників судового процесу:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. по справі № 10/20/5025/988/11 задоволено позов Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький (надалі – Позивач) до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Хмельницькгаз»м. Хмельницький (надалі –Відповідач) про стягнення 312,95 грн. шкоди завданої самовільним водокористуванням та стягнуто з відповідача 312,95 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Хмельницькгаз»на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. у справі № 10/20/5025/988/11, рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011р. задоволено частково касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. у справі 20/5025/988/11 скасовано, справу направлено в господарський суд Хмельницької області на новий розгляд. Вищий господарський суд у постанові вказав на те, що при розгляді справи судами не враховано наступне: 1) криниця, з якої відповідач використовував воду є об’єктом спеціального водокористування; 2) необхідним є встановлення правової підстави, на основі якої відповідач використовує земельну ділянку; 3) скасування судовими рішеннями в інших справах рішень позивача про заборону здійснення господарської діяльності щодо здійснення спеціального водокористування, та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, оскільки саме лише скасування їх не тягне за собою звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди; 4) шкода повинна зараховуватися до спеціального фонду Державного бюджету відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»та Бюджетного кодексу України.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16 січня 2012 року у справі № 10/20/5025/988/11 (суддя Виноградова В.В.) позов Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню про стягнення 312,95 грн. шкоди – задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Хмельницькгаз»м. Хмельницький, вул. пр. Миру,41, (код 05395598) на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький вул. І. Франка, 2/2, (код 34971547) для зарахування на рахунок 33114331700007 у ГУДКУ у Хмельницькій області, код бюджетної класифікації 24062100, МФО 815013, код 23565058 ) 312, 95 грн. (триста дванадцять грн. 95 коп.) шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Хмельницькгаз»м. Хмельницький, вул. пр. Миру,41, (код 05395598) в доход Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095 через відділення державного казначейства на рахунок 31112095700002 УДК м. Хмельницького, банк отримувача ГУ ДКУ у Хмельницькій області, код 23565225, МФО 815013) державне мито в сумі 102 грн. ( сто дві гривні 00 коп.) та в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22050000, банк ГУ ДКУ у Хмельницькій області (на рахунок 31215259700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, УДК у Хмельницькій області, МФО 815013) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, а факт самовільного (без дозволу) водокористування підтверджений належними і достатніми доказами, що спричинює обов`язок відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду.
Місцевий господарський суд прийняв до уваги, зокрема, акт від 17.01.2010 р. щодо дотримання Старокостянтинівською філією Відповідача вимог природоохоронного законодавства, який складено працівниками Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області.
Актом перевірки встановлено, що Відповідач здійснює забір води за допомогою спеціального технічного засобу (насосу) із шахтного колодязя, що розташований на проммайданчику №3 (с. Левківка, Старокостянтинівського району, вул. Шевченка) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. За наслідками перевірки притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_2, який працює старшим майстром Остопільської дільниці Старокостянтинівської філії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз»за самовільне водокористування, а саме за те, що на території майданчика №3 розміщений шахтний колодязь із якого підприємство самовільно користується водою - про що винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.01.2011 р. №008158.
Державною екологічною інспекцією було направлено керівнику ПАТ «Хмельницькгаз»припис №16/08 від 04 лютого 2011 року за невиконання якого на голову правління ПАТ «Хмельницькгаз»ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення (постанова про накладення адміністративного стягнення від 23 червня 2011 року № 010473/08).
Держінспектором проведено розрахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної державі при самовільному водокористуванні Відповідачем. Розрахунок, було проведено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389. Сума збитків, завданих державі становить 312,95 грн.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не тягне за собою звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Враховано вказівки постанови ВГСУ від 02.11.2011 року, що об`єкт з якого відповідач використовував воду є об’єктом спеціального водокористування.
Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз»- подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким Державній екологічній інспекції в Хмельницькій області в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи.(арк. справи 32-35).
Скаржник також зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.( арк. справи 23-24 ).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 10/20/5025/988/11 від 06 лютого 2012р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Хмельницькгаз»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 31 ).
Позивач не скористався своїм правом на відзив, яке передбачено ст. 96 ГПК України.
В судове засідання суду апеляційної інстанції 29 лютого 2012 року представники Позивача і Відповідача не з’явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду скарги Позивач та Відповідач були повідомлені належним чином. (том 2, арк. справи 60-61).
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 10/20/5025/988/11 від 06 лютого 2012 року явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Працівниками Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області 17.01.2011р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Старокостянтинівською філією публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз», за результатами якої складено акт перевірки. В акті зафіксовано, що відповідач, здійснює забір води за допомогою спеціального технічного засобу (насосу) із шахтного колодязя, що розташований на проммайданчику №3 (с.Левківка, Старокостянтинівського району, вул. Шевченко) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. При цьому зазначено, що земельна ділянка під майданчиком №3 перебуває у відповідача в оренді відповідно до договору оренди від 11.01.2005 р.
Відповідно до договору оренди від 11.10.2005 р. Сербинівською сільською радою надано відповідачу строком до 15.09.2035 р. в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення для промислових цілей загальною площею 0, 291 га., яка знаходиться в межах населеного пункту с. Левківка Сербинівської сільської ради.
Згідно довідки Старокостянтинівської філії ПАТ „Хмельницькгаз” від 20.01.11р. № 52 загальний об’єм забраної із підземного водоносного горизонту води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування склав 11 куб. м.
Постановою державної екологічної інспекції в Хмельницькій області було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_2, який працює на посаді старшого майстра Остропільської дільниці Старокостянтинівської філії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Хмельницьказ»за самовільне водокористування, а саме за те, що на території майданчика № 3 с.Левківка розміщений шахтний колодязь із якого підприємство самовільно користується водою.
Держінспектором позивача на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. № 767/16783 (надалі - Методика) проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі при самовільному водокористуванні відповідачем , які становлять 312,95 грн.
Позивач направив відповідачу лист від 17.03.2011р. № 1346/03 з вимогою сплатити 312,95 грн. шкоди.
Відповідач в добровільному порядку 312,95 грн. шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в зв'язку із здійсненням спеціального водокористування для забезпечення господарсько-побутових потреб за відсутності дозволу на спеціальне водокористування не сплатив.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Цією статтею визначено, що водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); а водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.
Згідно зі статтею 6 цього кодексу води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
Статтею 46 цього кодексу визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Загальне водокористування, як визначено статтею 47 зазначеного кодексу, здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду (ч. 4). Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду (ч. 5).
Згідно зі статтею 48 кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, матеріали справи, постанову ВГСУ від 02.11.2011р. об'єкт, з якого відповідач використовував воду є об'єктом спеціального водокористування.
В п. 9 ст. 44 кодексу встановлено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до п. 7 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. N 321, видача дозволів та погодження клопотань здійснюються безоплатно.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем дозволу на спеціальне водокористування не отримувалось, що відображено в акті перевірки та не заперечується відповідачем . При цьому згідно довідки відповідача від 20.01.2011р. № 52 Старокостнятинівською філією ПАТ "Хмельницькгаз" використано води зі скважини на Остропільській дільниці за 2010р. 11 м. куб, за використану воду філією сплачувався до державного бюджету збір за спеціальне водокористування.
З огляду на приписи ст. 48 Водного кодексу, якими встановлено, що спеціальне водокористування - це зокрема забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ним здійснювалось загальне водокористування, так як відсутнє навантаження на природне середовище , не проводилося використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів
Згідно зі ч.4 ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 111 ВК України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до положень чинного законодавства обґрунтовано дійшов висновку про неправомірну поведінку відповідача, що полягала у здійсненні спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу, що спричиняє обов'язок відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду.
Щодо посилань відповідача на положення ст. 23 Кодексу України про надра, судом враховується, що завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин, охорони надр. Положеннями ст.ст. 14, 16 Кодексу України про надра, порядком надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010р. N 596 передбачено надання спеціальних дозволів на користування надрами. При цьому, згідно зі ст. 3 цього кодексу земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України. Водним кодексом України встановлено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Окрім того, як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається на судове рішення, зокрема постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року, якою скасовано рішення про тимчасову заборону господарської діяльності Старокостянтинівської філії ПАТ «Хмельницьказ»по здійсненню спеціального водокористування. Водночас даною постановою встановлено, що ПАТ «Хмельницьказ»без спеціального дозволу використовував підземні води для власних господарсько-побутових потреб та не перевищував 300 куб. м. за добу, що спростовує заперечення відповідача.
Місцевим судом правомірно не взято до уваги посилання апелянта на те, що виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики обов`язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності, так як Методика № 389 підлягає застосуванню незалежно від наявності кваліфікуючих ознак правопорушення (забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод).
П. 1.2. Методики № 389 закріплює, що вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:
- забруднення водних об’єктів, у тому числі пов’язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об’єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;
- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів, та обумовлені:
- самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;
- забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування. Висновок суду першої інстанції свідчить про системне застосування ним положень Методики № 389, адже остання містить окремий розділ ІХ, яким унормовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Дану позицію підтримує Вищий господарський суд України у постанові від 29 серпня 2011 року по справі № 2/122-10.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» на рішення господарського суду Хмельницької області від 16 січня 2012 року. у справі № 10/20/5025/988/11 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.