КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2012                                                                                           № 10/550

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:            Майданевича А.Г.

          Мальченко  А.О.

за участю секретаря судового засідання Верещака Д.П.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1. – дов. від 21.11.2011 року № 197

від відповідача: ОСОБА_2. – дов. від 11.01.2012 року № 1/1101

                           ОСОБА_3. – дов. від 11.01.2012 року № 2/1101

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Столицяінвестбуд” на рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року

у справі № 10/550 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький маслозавод” (м. Дунаївці Дунаєвецького району Хмельницької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Столицяінвестбуд” (м. Київ)

про стягнення коштів

встановив:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький маслозавод” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Столицяінвестбуд” про стягнення з відповідача 1 770 000 грн.

Рішенням від 31.01.2012 року господарський суд м. Києва позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Столицяінвестбуд”, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ „Дунаєвецький маслозавод”, або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання судового рішення суду грошові кошти: основного боргу – 1770 000 грн. та судові витрати – 35 400 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду скаргу ТОВ „Столицяінвестбуд” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року по справі № 10/550 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 року апеляційна скарга ТОВ „Столицяінвестбуд” була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 10/550 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 15.03.2012 року повноважні представники відповідача підтримували вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб’єктами господарювання товарів негосподарюючим суб’єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 16.11.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький маслозавод” (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Столицяінвестбуд” (замовник) уклали договір № 16/11/-1 відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити замовникові масло вершкове (масло солодко вершкове селянське), а замовник – прийняти і оплатити цю продукцію (а.с.10-13).

Згідно п. 1.4 договору від 16.11.2010 року № 16/11/-1 товар, вказаний в п. 1.1 договору, поставляється замовнику партіями, згідно специфікації в яких вказується: вартість товару, строк поставки, одиниця виміру, кількості товару, загальна кількість конкретної партії товару.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації № 1 до договору поставки від 16.11.2010 року № 16/11/-1 сторони узгодили, що поставці підлягає масло вершкове (масло солодко вершкове) загальною кількістю 220 тон вартістю 42 916 грн. 67 коп. без ПДВ за тонну та загальною вартістю 11 330 000 грн. з ПДВ (а.с.14).

Строк оплати партії товару визначався відповідно до рахунку постачальника. Поставка продукції мала здійснюватися виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО „Комбінат „Прогрес” та/або „Комбінат „Новий”, на умовах поставки – DDP (у редакції ІНКОТЕРМС 2000) відповідно до повідомлень замовника. Транспортні витрати, а також витрати пов’язані з розвантаженням та прийманням товару, ніс постачальник. Витрати, пов’язані з послугами УкрНДІ „Ресурс”, ніс замовник.

Поставка товару замовнику відповідно до п. 1 цієї специфікації мала здійснюватися постачальником після отримання від замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах, зазначених у повідомленні. Кінцевий строк поставки товару: до 15.12.2010 року.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов’язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

На підставі вищезазначеного договору та специфікації до нього ТОВ „Дунаевецький маслозавод” поставило ТОВ „Столицяінвестбуд” відповідно до накладної від 17.11.2010 року № 008303 товар на 1 030 000 грн. (а.с.15), відповідно до накладної від 18.11.2010 року № 008305 товар на 1 030 000 грн. (а.с.16), відповідно до накладної від 18.11.2010 року № 008306 товар на 1 030 000 грн. (а.с.17), відповідно до накладної від 1811.2010 року № 008307 товар на 1 030 000 грн. (а.с.18), відповідно до накладної від 21.11.2010 року № 008310 товар на 1 030 000 грн. (а.с.19), відповідно до накладної від 21.11.2010 року № 008309 товар на 1 030 000 грн. (а.с.20), відповідно до накладної від 21.11.2010 року № 008381 товар на 515 000 грн. (а.с.21), відповідно до накладної від 01.12.2010 року № 008622 товар на 1 030 000 грн. (а.с.22), відповідно до накладної від 01.12.2010 року № 008623 товар на 1 030 000 грн. (а.с.23), відповідно до накладної від 01.12.2010 року № 008624 товар на 1 030 000 грн. (а.с.24), відповідно до накладної від 01.12.2010 року № 008625 товар на 515 000 грн. (а.с.25), відповідно до накладної від 01.12.2010 року № 008626 товар на 1 030 000 грн. (а.с.26).

Товар був отриманий представником ТОВ „Столицяінвестбуд” відповідно до довіреностей від 18.11.2010 року № 47 (100 т а.с.27),  від 22.11.2010 року № 50 (30 т а.с.28), від 01.12.2010 року № 56 (90 т а.с.29).

Таким чином загальна вартість товару, який був поставлений складає 11 330 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку позивача відповідачем було перераховано йому 17.12.2010 року 400 000 грн. (а.с.31), 21.12.2010 року 460 000 грн. (а.с.32), 07.07.2011 року 500 000 грн. та 500 000 грн. (а.с.33), 03.12.2010 року 1 720 000 грн. (а.с.34), 24.11.2010 року 5 980 000 грн. (а.с.35), а всього по договору від 17.11.2010 року № 16/11/-1 – 9 560 000 грн.

Таким чином розмір заборгованості за поставлений товар становить 1 770 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач заперечував проти настання строку сплати за поставлений товар, оскільки відповідно до п. 5.3 договору від 16.11.2010 року № 16/11/-1 позивач не надав, зазначених в цьому пункті договору документів.

Втім таке твердження позивача не відповідає обставинам справи. Так в п. 4.2 договору від 16.11.2010 року № 16/11/-1 сторони узгодили, що строк оплати кожної партії товару визначається сторонами у погоджених специфікаціях.

Відповідно до п. 2 специфікації № 1 до договору поставки від 16.11.2010 року № 16/11/-1 строк оплати партії товару: відповідно до рахунку постачальника.

Втім таких рахунків позивачем суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору ТОВ „Дунаєвський маслозавод” 25.10.2011 року направив відповідачу лист № 190, в якому вимагав в семиденний строк оплатити борг на суму 1 770 000 грн. (а.с.36). Факт відправлення позивачем листа відповідачу підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового відділення про відправку та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 31.10.2011 року (а.с.36-37).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на звернення ТОВ „Дунаєвський маслозавод” до ТОВ „Столицяінвестбуд” з вимогами в семиденний строк оплатити товар, зважаючи на отримання вимоги 31.10.2011 року, строк оплати відповідчааем товару за пред’явленою вимогою сплинув 08.11.2011 року.  Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що на вимогу оплатити товар відповідач ніяким чином не відреагував, заборгованість за договором не погасив.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що оскільки строк оплати настав, то місцевим господарським судом було правомірно стягнуто з ТОВ „Столицяінвестбуд” на користь ТОВ „Дунаєвський маслозавод” 1 770 000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Щодо твердження ТОВ „Столицяінвестбуд” про те, що ТОВ „Дунаєвський маслозавод” не надало йому документів, зазначених в п. 5.3 договору від 16.11.2010 року № 16/11/-1, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогою про встановлення строку для надання позивачем вищезазначених документів, і доказів відмови відповідача від договору на підставі ст. 666 ЦК України, то це не звільняє його від обов’язку сплати поставленого товару, встановленого ч. 2 ст. 692 ЦК України

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Столицяінвестбуд” на рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року на рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року по справі № 10/550 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 року по справі № 10/550 залишити без змін.

3.          Справу № 10/550 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__19.03.2012 р.__

Головуючий суддя                                                                      Гаврилюк  О.М.

Судді                                                                                          Майданевич А.Г.

                                                                                          Мальченко  А.О.