ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"15" березня 2012 р. Справа № 5019/304/12
Суддя Павленко Є.В. розглянув матеріали справи
за позовом заступника прокурора м. Рівного в інтересах держави в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до житлово-комунального підприємства "Центральне"
про стягнення заборгованості в сумі 20 920 грн. 34 коп.
В засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 03-05/17 від 03.01.2012 р.
від відповідача: не з'явився
від органу прокуратури: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Рівного звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Товариство) до житлово-комунального підприємства "Центральне" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 20 920 грн. 34 коп.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 15 березня 2012 року об 11 годині 30 хвилин.
Відповідач про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи (а.с. 19), проте участі повноважного представника у судове засідання 15 березня 2012 року не забезпечив.
Обґрунтовуючи необхідність подачі даного позову та захисту інтересів держави, заступник прокурора виходив із того, що відповідно до розділу 4 статуту Товариства головною метою діяльності даного підприємства є задоволення суспільних потреб у послугах теплопостачання, в продукції, роботах, а також реалізація на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та власників майна Товариства.
Отже, надаючи послуги теплопостачання, позивач, на думку заступника прокурора, фактично виконує функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України та статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, належні, безпечні і здорові умови проживання.
Водночас систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, у зв’язку з чим позивач не може належним чином виконувати зобов’язання з оплати за газ і електроенергію, а також з оплати податків та обов’язкових платежів у бюджет.
Оскільки скрутний фінансовий стан Товариства, що склався через масові неплатежі, перешкоджає надходженню грошових коштів до бюджету і порушує інтереси Рівненської міської ради, як органу місцевого самоврядування, та безпосередньо зачіпає інтереси держави, на думку заступника прокурора є всі підстави для представництва інтересів Товариства в господарському суді Рівненської області.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наведені заявником обставини, суд дійшов висновку про те, що вказаний позов підлягає залишенню без розгляду з нижченаведених підстав.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, зокрема, порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 вищезазначеної статті).
Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3рп/99 (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведеної статті Кодексу, а також відповідно до положень вказаного рішення КСУ, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинен не тільки визначити, у чому полягають порушення інтересів держави, та обґрунтувати необхідність їх захисту, а також обов’язково має вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі частини 1 статті 21 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог статті 22 ГПК України.
Частиною 2 статті 29 ГПК України прямо передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Проте, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго”, заступник прокурора в порушення вищезазначених вимог закону взагалі не вказав в якості позивача орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому, вищезазначене товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та валютні рахунки в банках, діє на засадах повного господарського розрахунку, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання своїх зобов’язань, у тому числі і перед бюджетом.
Тобто товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" є самостійним господарюючим суб’єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадових осіб і не наділено повноваженнями органу виконавчої влади.
Таким чином, фактично заступником прокурора пред’явлено позов не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, що суперечить вимогам частини 3 статті 2 та частини 2 статті 29 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 ГПК України суддя залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Враховуючи те, що заступник прокурора неправильно визначив позивача, даний позов підлягає залишенню без розгляду на підставі вищезазначеної норми.
Аналогічна позиція викладена в пункті 3 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 22 травня 2002 року № 04-5/570 (у редакції від 31 травня 2007 року).
За таких обставин, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 81, статтею 86 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов заступника прокурора м. Рівного в інтересах держави в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до житлово-комунального підприємства "Центральне" про стягнення заборгованості в сумі 20 920 грн. 34 коп. залишити без розгляду.
Суддя Є.В. Павленко