АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Мизи Л.М., Федорової А.Є.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_4, в розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з січня 2011 року до повноліття дитини, тобто до 05.05.2023року.
Позивач посилалась на те, що суд, всупереч її вимогам призначив розмір аліментів на утримання доньки з відповідача у розмірі тільки 1\4 частини від усіх доходів, а вказаної суми їй недостатньо, оскільки вона має поганий стан здоров’я, дитина часто хворіє, потребує спеціального лікування, відвідує дитячий садочок і спортивну секцію по аеробіці, і в вересні 2011 року дитині піде в школу, що потребує значних фінансових затрат.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на безпідставність вимог, на намагання відповідача збільшити розмір стягуваних аліментів.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволені частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 100 грн. щомісячно, починаючи з дати подання до суду позовної заяви, а саме з 12.01.2011року до досягнення донькою повноліття, тобто до 05.05.2023року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дитина сторін потребує проходження санаторно-курортного лікування, відвідування танців, вивчення англійської мови та занять з аеробіки, а тому з відповідача слід стягнути додаткові витрати у сумі 100 грн. щомісячно.
Однак з такими висновками суду погодитись неможливо.
За змістом ст. 185 СК України батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, її хворобою..). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 Сторони шлюб розірвали, дитина залишилась проживати разом з матір’ю. (а.с.36) Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24.12.2010 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання доньки до її повноліття у розмірі ј частки від усіх видів доходів.(а.с.30-32)
Згідно довідки наданої апеляційному суду дитина сторін відвідує дитячий садочок № 41 «Радуга», за який позивач вносить щомісячну плату, і яка за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011р. склала 2880 гривень, тобто по 576 грн. щомісячно.(а.с.59) Із наданої позивачем довідки не вбачається, що для дитини окремо, для розвитку її якихось здібностей надавались платні уроки танців або уроки по вивченню англійської мови, та не вбачається кількість цих уроків та розмір сплачених окремо коштів. Внесення позивачем оплати за дитячий садочок не є додатковими витратами, які мають фінансуватися відповідачем окремо від аліментів.
Згідно довідки громадської організації Федерації аеробіки м. Одеси дитина сторін відвідує заняття по аеробіці в СК «Краян», вартість абонемента коштує 150 грн. в місяць. (а.с.4) Проте докази сплати коштів за абонемент позивач не надала. Із наданої позивачем довідки вбачається, що дитина потребує лікування в санаторії по профілю лікування органів дихання, проте позивачем не надано доказів її вартості та доказів про сплату коштів за санаторну путівку.(а.с.5) Будь-яких інших доказів щодо наявності у дитини такого захворювання, яке потребує щоденного обов’язкового вживання ліків до досягнення нею повноліття, на конкретно визначену суму, які б давали підстави суду для призначення постійних платежів до повноліття дитини в матеріалах справи не міститься.
Ст. ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач свої вимоги не довела. Із матеріалів справи не вбачається таких обставин, які б давали суду підстави для покладення на відповідача обов’язку постійного щомісячного фінансування наперед до повноліття додаткових витрат на дитину.
Посилання позивача на недостатність отримуваних аліментів, на наявність у неї захворювань, які потребують значних витрат на придбання ліків, на подорожчання комунальних послуг до уваги не беруться, оскільки не можуть бути підставою для стягнення додаткових витрат на дитину. Подавши позов про щомісячне стягнення додаткових витрат на дитину у сумі 200 грн., позивач фактично намагається збільшити розмір аліментів на утримання дитини, що не узгоджується з правилами ст. 185 СК України.
Надані позивачем апеляційному суду товарні та касові чеки щодо придбання ліків, не можуть братися до уваги, оскільки позивач вимоги про стягнення вартості ліків у суді першої інстанції не заявляла, і вказані чеки видані позивачу уже після ухвалення рішення.
Відтак, суд неправильно застосував норми матеріального права, а давши неправильну юридичну оцінку встановленим фактам і обставинам справи, порушив також норми процесуального права, і це призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а рішення суду від 29 березня 2010 року скасувати з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в позові.
Керуючись ст.ст. 303,307ч.1п.2,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2011 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину повністю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: А.Є. Федорова
Л.М. Миза