ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" березня 2012 р. Справа № 10/047-11
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "Полісінтез", м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області (далі –ДП "Полісінтез"),
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011
зі справи № 10/047-11
за позовом ДП "Полісінтез"
до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Біла Церква Київської області (далі –ФОП ОСОБА_2.),
про стягнення 115 605,90 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ДП "Полісінтез" –Рудика В.М.,
ФОП ОСОБА_2 –не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2011 (суддя Привалов А.І.) позов задоволено; з ФОП ОСОБА_2 на користь ДП "Полісінтез" стягнуто: 84 758,46 грн. заборгованості; 24 918,99 грн. інфляційних втрат; 5 928,45 грн. 3% річних; 1 156,05 грн. витрат зі сплати державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 (колегія суддів у складі: суддя Рудченко С.Г. –головуючий, судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; з ДП "Полісінтез" на користь ФОП ОСОБА_2 стягнуто 578,03 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги.
ДП "Полісінтез" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом, зокрема, приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) у здійсненні оцінки наявних у справі доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених господарськими судами обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У прийнятті рішення з цієї справи господарський суд Київської області виходив з того, що:
- позивачем поставлено відповідачу товар – пінополіуретан (поролон) Т-23/160 1с у листах і пінополіуретан (поролон) Т-23/160 1с у рулонах всього на загальну суму 106 258,46 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.03.2008 № РН-000000320 (далі –видаткова накладна), на якій в графі "Отримав" міститься підпис особи, визначеної як ОСОБА_2; відповідні обставини свідчать про те, що сторонами у спрощеній формі укладено договір поставки;
- вартість товару ФОП ОСОБА_2 не оплачено;
- 05.09.2008 ДП "Полісінтез" звернулося до відповідача з претензією № 268, в якій просило оплатити 106 258,46 грн. заборгованості;
- у відповідь на претензію відповідачем надіслано позивачеві листа без номера і дати, в якому останній просить надати відстрочку щодо погашення ним суми заборгованості до 31.10.2008;
- 24.09.2008 до ДП "Полісінтез" звернувся суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 (далі –СПД ОСОБА_4) і просив зарахувати 21 500 грн. у рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем; зазначена сума прийнята ДП "Полісінтез";
- залишок вартості товару (84 758, 46 грн.) ФОП ОСОБА_2 не оплачений;
- 01.02.2011 ДП "Полісінтез" повторно звернулося до відповідача з претензією, в якій просило у строк до 15.02.2011 погасити наявну заборгованість, проте така претензія залишилася без відповіді.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи зазначене рішення господарського суду першої інстанції, дійшов висновку, що:
- при огляді в судовому засіданні видаткової накладної встановлено, що в графі "Отримав" зазначено прізвище ОСОБА_2 та міститься підпис, який "значно відрізняється" від підпису відповідача на листі без номера і дати, яким останній "начебто визнає за собою заборгованість";
- відомості про отримання товару представником відповідача за довіреністю у ДП "Полісінтез" відсутні, відтак відсутні підстави вважати укладеним договір поставки;
- на листі без номера і дати, яким ФОП ОСОБА_2 просив позивача надати відстрочку щодо погашення суми заборгованості, відсутня печатка названого підприємця;
- позивач не підтвердив належними та допустимими доказами обставини щодо вчинення сторонами дій, які свідчили б про укладення договору поставки, а відтак –й щодо наявності у відповідача заборгованості за таким договором;
- не може підтверджувати заборгованість відповідача й звернення СПД ОСОБА_4 щодо зарахування 21 500 грн. у рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2, оскільки позивачем не подано суду довіреності відповідача на ім'я названої особи і доказів здійснення зазначеного у листі зарахування.
Вищий господарський суд України не може погодитися ні з постановою апеляційного, ані з рішенням місцевого господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, інших документів, крім видаткової накладної, які підтверджували б поставку та отримання товару, сторонами складено не було.
Таким чином, видаткова накладна є єдиним засобом доказування, який може підтвердити факт здійснення поставки товару позивачем відповідачу, а отже підлягає ретельному, всебічному, повному вивченню та дослідженню.
У суді апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_2 заперечував як підписання видаткової накладної відповідачем, так і одержання останнім товару за названою накладною. Апеляційний господарський суд, перебравши на себе функції експерта, лише на основі огляду копії накладної дійшов висновку, що підпис ФОП ОСОБА_2 "значно відрізняється" від підпису названої особи на листі, в якому йдеться про надання відстрочки оплати заборгованості; проте згаданого листа суд також не визнав належним доказом, оскільки на ньому відсутня печатка суб’єкта підприємницької діяльності.
Такі дії Київського апеляційного господарського суду не можуть свідчити про повне й об’єктивне дослідження ним усіх матеріалів справи в їх сукупності.
Водночас не може вважатися обґрунтованим й рішення місцевого господарського суду без з'ясування (на основі оцінки належних та допустимих доказів) того, чи:
- належить підпис одержувача на видатковій накладній саме ФОП ОСОБА_2, а якщо товар за цією накладною одержувала уповноважена ним особа, то за яким документом (довіреністю тощо) здійснювалося таке уповноваження; дослідження питання щодо справжності підписів потребує спеціальних знань, а тому господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні їм функції судового експерта та самостійно вдаватися до порівняння підписів на документах;
- надсилав ФОП ОСОБА_2 і коли саме листа позивачеві з проханням відстрочити оплату наявної заборгованості, при цьому зважаючи на те, що здійснення суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою зазначеної діяльності без печатки не суперечить приписам статті 128 Господарського кодексу України;
- наявна у відповідача заборгованість перед ДП "Полісінтез";
- підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_2 втрати від інфляції і 3% річних, якщо так – то чи вірно здійснено їх розрахунок позивачем.
Не встановивши згаданих обставин, які входять до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Полісінтез" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 зі справи № 10/047-11 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Суддя В. Москаленко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко