36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

             

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.06.2006р.                                                            Справа №14/110

за позовом  Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Відділення Державного казначейства у Миргородському районі управління Державного казначейства у Полтавській області, вул. Я. Усика, 15, м. Миргород, Полтавська область,37600

до  Відкритого акціонерного товариства "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 2", вул. Петрівська, 15, м. Миргород, Полтавська область,37600

про  стягнення 1609200,00 грн.

                                                                      Суддя  Іваницький Олексій Тихонович

Представники:

від позивача:  Шелудько В.І., дов.№04-12/235 від 29.03.2006 р.;       Вітренко М.О., дов.№04-12/235 від 29.03.2006 р.

від відповідача:  Глушко В.О., дов. №1 від 16.01.2006 р.

від прокуратури – Лимар А.О.

СУТЬ СПОРУ:  Розглядається позовна заява про стягнення 1609200,00 грн. - заборгованість по позичкам, наданим на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактами) 1995-1997 років.

Ухвалою заступника Голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від            29.03.2006 р. склад суду було змінено в зв’язку з відпусткою судді Іваницького О.Т. і справу передано на розгляд судді Геті Н. Г.

Суддя Гетя Н.Г. прийняла справу до свого провадження і відклала її розгляд на 27.04.2006 р.

Ухвалою заступника Голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 30.03.2006р. строк вирішення спору було продовжено в порядку статті 69(3) ГПК України на один місяць.

Ухвалою заступника Голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 06.04.2006 р. склад суду було змінено в зв’язку з виходом із відпустки судді Іваницького О.Т. і справа передана йому на розгляд.

Суддя Іваницький О.Т. прийняв справу до свого провадження і розглянув її по суті.

Сторони по справі в судове засідання 27.04.2006 р. подали клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 (4) ГПК України.

Суд клопотання прийняв і задовольнив.

Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 27.04.2006р., 12.05.2006р. для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали, на які вони посилались у судових засіданнях.

Відповідно до пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2229 від 25.11.2005 р. за змістом статті 85 ГПК України датою прийняття рішення є дата його оголошення суддею в судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.06.2006 р. було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність доказів про перерахування відповідачу і отримання ним суми бюджетної позички та не встановлення фактів заборгованості по бюджетним позичкам відповідно до актів контролюючих органів.

Представник позивача та прокуратури в судовому засіданні підтримують заявлені позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив, що за відповідачем  - Відкритим акціонерним товариством «Миргородський комбінат хлібопродуктів №2»,  м. Миргород значиться прострочена заборгованість до Державного бюджету по позичкам, які надавались державою на закупівлю продовольчого зерна та насіння зернових культур у 1995, 1996 та 1997 роках на загальну суму 1609200,00 грн., в тому числі:

- 306700,00 грн. – по позичці, яка надавалась відповідно до порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування бюджетного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки  України та Міністерства сільського господарства  і продовольства за № 119/109/193  від 12.07.1995р.;

- 1097000,00 грн. – по позичці, яка надавалась відповідно до порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1996 року, спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки  України та Міністерства сільського господарства  і продовольства від 11.04.1996р. №72/113;

- 205500,00 грн. – по позичці, яка надавалась відповідно до порядку надання позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки  України та Міністерства сільського господарства  і продовольства від 04.03.1997р. № 70/54/18.

У 1995-1997 роках закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення проводились за рахунок наданих державою бюджетних позичок. Зазначені правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів України «Про стан підготовки до  збиральних робіт і формування державного контакту на закупівлю зерна у 1995 році» від 31.05.1995р. №370, постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996р. №323 «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік», постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1997р. №124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році».

З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме: спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки  України та Міністерства сільського господарства  і продовольства за № 119/109/193  від 12.07.1995р.,зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.195р. за №334/870, затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного  насіння зернових культур; спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки  України та Міністерства сільського господарства  і продовольства від 11.04.1996р. №72/113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.06.1996р. за № 265/1290, затверджено Порядок надання та повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року; спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки  України та Міністерства сільського господарства  і продовольства від 04.03.1997р. № 70/54/18, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.06.1997р. за № 212/2016, затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.

Згідно зазначених вище Порядків безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим органом рай(міськ)фінвідділом в 1995 році, відділенням державного казначейства в 1996-1997р.р. за трьохсторонніми угодами, укладеними  цими органами із заготівельним підприємством та сільгоспвиробником. Держаним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод і ДАК «Хліб України», заготівельні та переробні підприємства  якого мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна. При цьому надання бюджетної позички здійснювалось органами державного казначейства  шляхом авансування оплати витрат сільгоспвиробників на закупівлю паливно-мастильних матеріалів , насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, сільгосптехніки тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаро-транспортних документів та ін.), або шляхом надання позички  у вигляді матеріально-технічних ресурсів, в т.ч. зерно-і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених  контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно  після відшкодування товаровиробниками суми авансу.

Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Мінсільгосппрод, ДАК «Хліб України» і заготівельні організації, а за наданням і поверненням бюджетних позичок – на Мінфін, фінансові органи, органи держказначейства.

Відповідальність перед фінорганами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна  на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).

Позивачем в обґрунтування своїх вимог подано суду акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці при міжобласному (внутріобласному) переміщенні зерна, звітом про повернення бюджетної позички, наданої заготівельним, переробним підприємствам та організаціям для фінансування держконтракту 1995 року станом на 01.10.2003 р., довідкою про надання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року станом на 01.10.2003 р. та довідкою про надання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року станом на 01.10.2003 р.

Але надані  позивачем  акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці при міжобласному (внутрішньообласному) переміщенні зерна та акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування держконтракту  на зерно без документального підтвердження їх виконання не приймаються судом як докази реального виконання сторонами зобов’язань за цими договорами  і отримання відповідачем бюджетної позички на суму позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить  відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідач заперечує отримання бюджетної позички, але не надав суду первинних документів, які стосуються отримання ним державної позички сільськогосподарськими товаровиробниками, оскільки вони були знищені за строками зберігання ВАТ «Миргородський КХП №2» відповідно до акту №1 від 22.04.2004 року про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню, затвердженого головою правління ВАТ «Миргородський КХП №2» та погодженого начальником архівного відділу  Миргородської міської ради.

Правовою підставою  знищення документів, що стосуються бюджетних позичок (акти приймання-передачі заборгованості) є  наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. №41 «Про перелік типових документів, які створюються у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій, підприємств».

Відповідач подав суду матеріали документальних податкових перевірок, згідно яких не встановлено фактів заборгованості по бюджетним позичкам, а саме: Акт документальної перевірки  дотримання  вимог   законодавства про оподаткування ВАТ «Миргородський КХП №2 від 17.07. 1998 року за період 01.10.1997р. по 01.06.1998р., Акт від 07.03.2003 року №46/23-129/00953024 «Про результати планової  документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Миргородський КХП №2» за період з 01.10.2001р. по 31.01.2003р.» та Акт від 15.11.2005р. № 197/23 – 129/00953024  «Про результати планової  документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Миргородський КХП №2» за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р.».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що  позивач не подав належних доказів, які б свідчили про фактичне перерахування та отримання відповідачем бюджетних позичок за рахунок державного бюджету у 1995-1997 р.р.

Позивачем у підтвердження своїх позовних вимог не  подано будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів на підтвердження перерахування відповідачеві і отримання ним спірної  суми бюджетної позички.

Згідно зі статтею 526  ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пунктів 1-2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила  зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна  довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що   письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору  має  значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.      Оригінали  документів  подаються,  коли   обставини    справи відповідно до законодавства мають бути  засвідчені  тільки  такими документами,  а  також  в  інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідачем  у відповідності до вимог статті 614 ЦК України,  статей 32-33, 36 ГПК України надано належні докази про відсутність його вини /у матеріалах справи/.

Позивач у відповідності до статей 32-33,36  ГПК України не надав належних   доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.          

Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 29,33,34,36, 43, 44-45, 49, 69(3,4), 77, 82-85  ГПК України, суд, -

          

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

          СУДДЯ                                                                      Іваницький О.Т.