КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року                                                                             справа №320/3314/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 про зобов`язання вчинити дії,

                                                 В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

- зобов?язати військову частину НОМЕР_3 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористанні дні відпочинку починаючи з 30 травня 2019 року терміном 61 доба у розмірі грошового забезпечення станом на 30 травня 2019 року;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_3 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій терміном 42 доби за 2017, 2018, 2019 роки у розмірі грошового забезпечення станом на 30 травня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приймав участь в Операції Об`єднаних Сил в період часу з 13.06.2018 по 22.10.2019 (4 міс. 9 днів), під час участі у проведенні Операції Об`єднаних Сил Позивач виконував службові обов`язки у вихідні та святкові дні, тому має право на виплату грошової компенсації за невикористані дні відпочинку терміном 61 доба, а також за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій терміном 42 доби за 2017, 2018, 2019 роки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 08.07.2019 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 22.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/3314/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 27.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду, дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що згідно пункту 2.9.8.9. Інструкції з діловодства в Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124 на військовослужбовця, працівника Збройних Сил України, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних та час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Також відповідач зазначив, що вихідні, неробочі та святкові дні у які Позивач виконував службові обов`язки під час перебування в Операції Об`єднаних Сил неможливо прирівняти до відпустки та виплатити за них компенсацію, так як ОСОБА_1 за ці дні отримав грошове забезпечення, премію, додаткову винагороду та винагороду за участь у заходах ЗНБО, що не заперечується Позивачем.

Третьою особою подані письмові пояснення, з проханням у відмові позовних вимог.

У відповіді на відзив Позивач підтримав усі свої позовні вимоги.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 05 червня 2014 року по 31 травня 2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05 червня 2014 року №28 про включення до списків особового складу (додаток 1) та №104 від 31 травня 2018 року про виключення зі списків особового складу (додаток 2) військової частини НОМЕР_2 .

Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21 травня 2018 року №85 Позивач був переведений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (далі - Відповідач) (по стройовій частині) від 01 червня 2018 року №122 (додаток 3) був включений до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 був відряджений до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та в період з 13 червня 2018 року по 22 жовтня 2019 року брав участь у складі військової частини НОМЕР_1 у проведенні Операції Об`єднаних Сил, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини (по стройовій частині) від 13 червня 2018 року №130 (додаток 4 ), від 23 жовтня 2018 року №233 (додаток 5), посвідченням про відрядження від 13 червня 2018 року №2621 у (додаток 6) та довідкою про участь особи у здійсненні заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та луганській областях, забезпеченні її здійснення від 17 грудня 2018 року №949 (додаток 7).

Під час участі у проведенні Операції Об`єднаних Сил  виконував службові обов`язки 16, 17, 23, 24, 30 червня, 01, 07, 08, 14, 15, 21, 22, 28, 29 липня, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 серпня, 01, 02, 08, 09, 15, 16, 22, 23, 29, 30 вересня, 06, 07, 13, 15, 20, 21 жовтня 2018 року у вихідні дні та 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня 2018 року у святкові дні (всього 41 доба), що підтверджується розпорядком дня ОКП військової частини НОМЕР_3 , затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 (додаток 8), який не встановлює вихідних, святкових днів для військовослужбовців, залучених до проведення Операції Об`єднаних Сил, а встановлює розпорядок для виконання службових обов`язків у вихідні та святкові дні (примітки до розпорядку дня) та листом начальника штабу - першого заступника командувача об`єднаних сил від 13 березня 2019 року за вих. №313/ОКПОС/2/1518 (додаток 9).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30 травня 2019 року №126 (додаток 10) Позивача було направлено у щорічні відпустки за 2018 та 2019 роки з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас відповідно до наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 27 травня 2019 року №122.

Позивач вважає, що його право на відпочинок порушено та він має право на виплату йому грошової компенсації за невикористані дні відпочинку терміном 61 доба, а також за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій терміном 42 доби за 2017, 2018, 2019 роки.

Надаючи    оцінку    заявленим    позовним    вимогам, суд    зазначає    таке.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України,  забезпечення її економічної інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу: Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути -примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України Про Збройні Сили України, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно статті 5 Закону України Про Збройні Сили України, особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно статті 17 Закону України Про Збройні Сили України, військовослужбовці, резервісти на час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві та працівники Збройних Сил України можуть бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця проживання та праві вільно залишати територію України, праві на збирання, використання і поширення інформації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку, або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.

Відповідно до статей 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод. закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

З початком ведення бойових дій на Сході України, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указів Президента України від 17.03.2014 №303, від 06.05.2014 №454, від 21.07.2014 №607, від 14.01.2015 №15, розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07 2015 №674 в Україні діє особливий період. В умовах особливого періоду соціально-економічні права громадян, що проживають в державі, на території якої введено особливий режим, не являються абсолютними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №122 від 01.06.2018 капітана юстиції ОСОБА_1 (далі - Позивач) призначено на посаду помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи – начальника Юридичної групи та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-XII, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Таким чином, Позивач добровільно проходив військову службу, яка є державною службою особливого характеру, згідно якої на військовослужбовців покладаються особливі завдання із оборони України, захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. та будучи обізнаним щодо обмежень своїх прав під час дії особливого періоду в Україні, за що отримував належне грошове забезпечення та додаткові винагороди, а також соціальний захист передбачений спеціальним законодавством.

Щодо виплати грошової компенсації Позивачу за невикористанні дні відпочинку, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №130 від 13.06.2018 капітан юстиції ОСОБА_1 з 13 червня 2018 року вибув до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » місця проведення Операції Об`єднаних Сил.

Згідно п. 3 ст. 24 Закону № 2232-ХII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №233 від 23.10.2018 капітан юстиції ОСОБА_1 з 22 жовтня 2018 року вибув з оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та прибув до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, Позивач приймав участь в Операції Об`єднаних Сил в період часу з 13.06.2018 по 22.10.2019 (4 міс. 9 днів), згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 , підтверджених Довідкою №316/кп від 16.11.2019 та не оспорюється військовою частиною НОМЕР_1 і підтверджується Позивачем.

Відповідно до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. За таких обставин військова частина НОМЕР_1 , як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом.

Основні фонди матеріальні цінності військової частини НОМЕР_1 с державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за військової частини НОМЕР_3 на праві оперативного управління.

Відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 №280, командир військової частини НОМЕР_3 є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Керує фінансово-господарською діяльністю військової частини, розпоряджається згідно з чинним законодавством України коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов`язаннями перед бюджетом.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов?язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Оскільки, військової частини НОМЕР_1 повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та виплати грошової компенсації є виключно Державний бюджет України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства Оборони України №260 від 07 червня 2018 року (Далі - наказ МО України №260).

У відповідності до пункту 2 наказу МО України №260, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до складу грошового забезпечення входять щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 8 наказу МО України №260 визначено, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 16 розділу І наказу МО України №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Разом з цим, згідно пункту 7 розділу 1 наказу МО України №260, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у ньому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно статті 2 Закону України Про оплату праці, основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Таким чином, військовослужбовці на відміну від працівників отримують грошове забезпечення за повний прослужений календарний місяць, включаючи вихідні та святкові дні.

Суд зазначає, що заявляючи про порушення права на відпочинок та позовну вимогу про сплату грошової компенсації за невикористані дні відпочинку, Позивач хибно вказує періоди днів у які виконував службові обов`язки під час перебування в Операції Об`єднаних Сил, а саме з 30 травня 2019 року по 29 липня 2019 року, не обґрунтовуючи та не підтверджуючи в чому саме полягає 61 доба.

Як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № Н-35267-18 та від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» зазначено, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством урегульовано порядок виплати грошового забезпечення та грошової компенсації військовослужбовцям, встановлено чіткий порядок розрахунку при звільненні, роз`яснено причини та умови невиплати, або несвоєчасної виплати військовослужбовцю всіх належних сум, виплата грошової компенсації - державна гарантія.

Так, згідно пункту 2.9.8.9. Інструкції з діловодства в Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124 на військовослужбовця, працівника Збройних Сил України, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних та час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Дублюється зазначена норма в п. 8 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Відповідно до пункту 9 розділу І наказу МО України №260, виплата грошового забезпечення зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Відповідно до пункту 1 розділу 16 наказу МО України №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Тобто, військовою частиною НОМЕР_3 , за весь час проходження служби Позивачем у військовій частині НОМЕР_1 , включаючи час перебування у відрядженні (4 міс. 9 дн.), виплачувалось грошове забезпечення, щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення в повному обсязі, у тому числі за кожен день відрядження, що визнається ОСОБА_1 та не оспорюється.

З аналізу вищевикладеного встановлено, що норм які б визначали виплату компенсації за невикористанні дні відпочинку, про яку зазначає Позивач в позові - відсутні.

Слід зазначити, що згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20 січня 2016 р. № 18, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Окрім того, з лютого 2016 року набрана чинності Інструкція про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства оборони України №67 від 10.02.2016, відповідно до якої здійснюється розрахунок з військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи ЗНБО) чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

Зокрема, пунктом 2 розділу ІІ цієї Інструкції визначено, що винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.

Розмір винагороди визначається залежно від місць виконання завдань на підставі: даних обліку військовослужбовців, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ), бойові завдання в акваторії Азовського моря, беруть участь у заходах з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою або виконують завдання в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту, заходів ЗНБО чи АТО: переліку військових частин та/або їх підрозділів, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони; документів органів військового управління (штабу операції ОС чи штабу АТО, штабів оперативно-тактичних угруповань), військових частин про періоди виконання окремими військовослужбовцями завдань на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту, заходів ЗНБО чи АТО.

На виконання вимог вищезазначених нормативно-правових актів, за період часу участі з 13.06.2018 по 22.10.2019 Позивача в Операції Об`єднаних Сил, військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату винагороди Позивачу за кожен день його перебування у відрядженні, враховуючи вихідні, неробочі та святкові дні, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2018 №672, від 02.08.2018 №857, від 07.09.2018 №973, від 05.10.2018 №1071, від 05.11.2018 №1148.

В обґрунтування правової позиції Відповідача, керуючись ст.ст. 72, 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та відповідно до довідки вих.№317/кп від 16.11.2019 встановлено, що Позивач з рапортом, заявою щодо надання йому днів відпочинку або компенсації за невикористані вихідні та святкові дні, за період часу участі в Операції Об`єднаних Сил до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався.

Таким чином, вихідні, неробочі та святкові дні у які Позивач виконував службові обов`язки під час перебування в Операції Об`єднаних Сил, неможливо прирівняти до відпустки та виплатити за них компенсацію, так як ОСОБА_1 за ці дні отримав грошове забезпечення, премію, додаткову щомісячну винагороду та винагороду за участь в заходах ЗНБО.

Разом із тим, після повернення з відрядження Позивач до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався для надання йому днів відпочинку. Суд зазначає, що згідно чинного законодавства військова частина НОМЕР_1 неправомірна приймати оскаржуване рішення, у зв`язку з відсутністю підстав, але відповідно діяла в межах повноважень та у відповідності до законодавства України, оскільки звернення для надання позивачу днів відпочинку відсутнє.

Щодо не нарахування грошової компенсації за не використану соціальну відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки.

Згідно пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХII, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою (щорічна основна відпустка), шостою (канікулярна відпустка курсантам (слухачам) дванадцятою (відпустка військовослужбовцям строкової військової служби) статті 10-1 Закону, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

У відповідності до пункту 18 статті 10-1 зазначеного вище Закону №2011 - XII, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Що і підтверджує Позивач у позовній заяві.

Отже, аналізуючи норми Закону 2011-XII та вищевикладені посилання, норми які б визначали виплату компенсації, про яку зазначає Позивач в позові - відсутні.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №126 від 30.05.2019 капітана юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас, відповідно до п. 2 пл. «а» (у зв`язку із закінченням контракту) ч. 5 ст.26 Закону України №2232-XII з одночасним направленням у щорічну чергову відпустку за 2018 та 2019 роки терміном 45 діб, та 2 святкові, з 30.05.2019 по 15.07.2019 з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (16.07.2019).

Слід зазначити, що даний наказ командира військової частини НОМЕР_1 є чинним, у встановленим Законом спосіб не скасований, Позивачем не оскаржується.

Натомість Позивач посилаючись на п. 8 р. І наказу МО України №260 та обґрунтовуючи, що грошове забезпечення виплачується з державного бюджету за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні і те, що військова частина НОМЕР_1 є відповідальною за виплату грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, однак в представленому наказі командира військової частини НОМЕР_2 (наявний в матеріалах адміністративної справи) відсутні відомості щодо використання ним, або надання йому компенсації даного виду відпустки за 2017 рік.

Отже, аналізуючи норми Закону 2011-ХII та вищевикладені посилання, норми які б визначали виплату компенсації за невикористанні дні відпочинку, про яку зазначає Позивач в позові - відсутні, відповідно немає і механізму нарахування і неправомірністю приймати рішення про дану виплату.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх не обґрунтованістю та не доведенням, виходячи з того, що військовою частиною НОМЕР_3 за весь час проходження служби Позивачем, включаючи вихідні, неробочі та святкові дні, виплачувалось грошове забезпечення, щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення в повному обсязі, що не заперечується позивачем та їм не оспорюється.

Вихідні, неробочі та святкові дні у які Позивач виконував службові обов`язки під час перебування в Операції Об`єднаних Сил, та являються предметом позову, неможливо прирівняти до відпустки та виплатити за них компенсацію, так як ОСОБА_1 за ці дні отримував винагороду за участь в заходах ЗНБО.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-                                    

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

          Суддя                                                                                     Лиска І.Г.