Дата документу 21.03.2012

№ 2-102/11

Рішення

Іменем України

15.02.2012 року                                                             Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, виділення частки майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою та стягнення Ѕ частини вартості металевого гаража, суд –

Встановив:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, виділення частки майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою та стягнення Ѕ частини вартості металевого гаража.

В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько, ОСОБА_4. Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з частини житлового будинку та господарських будівель, розташованого в АДРЕСА_1.

Вказаний житловий будинок та господарські будівлі належали її батьку на підставі договору дарування, посвідченого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 15.10.82 за реєстром № 4-1694, зареєстрованого в КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" 23.09.09 року, реєстраційний номер 28348341.

Спадкоємцями за законом ОСОБА_4 є позивач та його дружина ОСОБА_2, в рівних долях.

В даний час житловим будинком користується дружина її покійного батька ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.10.09 року, яке посвідчене державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, позивачці належить спадкове майно яке складається з Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель розташованого в АДРЕСА_1

Відповідач, ОСОБА_2, перешкоджає їй у користуванні майном належним їм на праві спільної власності.

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала нормами статей 317, 319, 321, 369 ЦК України.

Крім того, до вказаного будинковолодіння належить земельна ділянка, яка перебуває у комунальній власності.

Згідно з п. 1.44 рішення Вінницької міської ради 45 сесії 5 скликання від 26.03.10 (додаток 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: ОСОБА_2, ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 площею 475 кв.м.

Відповідно п. 2.44 даного рішення ОСОБА_2, ОСОБА_3 було передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 475 кв.м. (частина садиби) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

В жовтні 2009 року позивачка зверталася до виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про приватизацію частини земельної ділянки, яка належить до вказаного будинковолодіння.

У виконкомі Вінницької міської ради їй було відмовлено у видачі державного акту з посиланням на те, що отримати державний акт можливо тільки разом з іншим співвласником земельної ділянки.

Однак, ОСОБА_2 ухиляється від отримання державного акту на право власності на вказану земельну ділянку посилаючись на постійну зайнятість, а останнім часом взагалі уникає спілкування з нею.

Крім того, у 1975 році її батьками було придбано металевий гараж і встановлено його на земельній ділянці, що належить до будинковолодіння по АДРЕСА_1 у м. Вінниці. Вказаний гараж позначений на плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку вул. АДРЕСА_1 під літерою «Г».

До дня смерті вказаним гаражем користувався її батько ОСОБА_4

Приблизно наприкінці березня 2010 року, під час відвідування вказаного будинковолодіння вона помітила, що зазначений металевий гараж зник з земельної ділянки, на якій був встановлений.

Отримати пояснення від ОСОБА_2 щодо відсутності гаража їй до цього часу не вдалося, оскільки вона уникає спілкування.

Від сторонніх осіб їй стало відомо, що вказаний гараж ОСОБА_2 було продано невідомій особі.

Таким чином, ОСОБА_2 без її згоди розпорядилася майном, Ѕ  частина якого належала позивачці.

26.12.2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про зменшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідачки на її користь лише Ѕ частину вартості металевого гаража в сумі 2358,30 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві.

Відповідачка в суді не заперечувала щодо задоволення позову.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачки, ОСОБА_4. Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з частини житлового будинку та господарських будівель, розташованого в АДРЕСА_1.

Вказаний житловий будинок та господарські будівлі належали її батьку на підставі договору дарування, посвідченого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 15.10.82 за реєстром № 4-1694, зареєстрованого в КП „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" 23.09.09 року, реєстраційний номер 28348341.

Спадкоємцями за законом ОСОБА_4 є позивач та його дружина ОСОБА_2, в рівних долях.

В даний час житловим будинком користується дружина її покійного батька ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.10.09 року, яке посвідчене державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, позивачці належить спадкове майно яке складається з Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель розташованого в АДРЕСА_1

Відповідач, ОСОБА_2, перешкоджає їй у користуванні майном належним їм на праві спільної власності.

Крім того, до вказаного будинковолодіння належить земельна ділянка, яка перебуває у комунальній власності.

Згідно з п. 1.44 рішення Вінницької міської ради 45 сесії 5 скликання від 26.03.10 (додаток 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: ОСОБА_2, ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 площею 475 кв.м.

Відповідно п. 2.44 даного рішення ОСОБА_2, ОСОБА_3 було передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 475 кв.м. (частина садиби) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

В жовтні 2009 року позивачка зверталася до виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про приватизацію частини земельної ділянки, яка належить до вказаного будинковолодіння.

У виконкомі Вінницької міської ради їй було відмовлено у видачі державного акту з посиланням на те, що отримати державний акт можливо тільки разом з іншим співвласником земельної ділянки.

Однак, ОСОБА_2 ухиляється від отримання державного акту на право власності на вказану земельну ділянку посилаючись на постійну зайнятість, а останнім часом взагалі уникає спілкування з нею.

Крім того, у 1975 році батьками позивачки було придбано металевий гараж і встановлено його на земельній ділянці, що належить до будинковолодіння по АДРЕСА_1 у м. Вінниці. Вказаний гараж позначений на плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку вул. АДРЕСА_1 під літерою «Г».

До дня смерті вказаним гаражем користувався її батько ОСОБА_4

Приблизно наприкінці березня 2010 року, під час відвідування вказаного будинковолодіння вона помітила, що зазначений металевий гараж зник з земельної ділянки, на якій був встановлений.

Отримати пояснення від ОСОБА_2 щодо відсутності гаража їй до цього часу не вдалося, оскільки вона уникає спілкування.

Від сторонніх осіб їй стало відомо, що вказаний гараж ОСОБА_2 було продано невідомій особі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала щодо відчуження нею даного гаража.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 без її згоди розпорядилася майном, Ѕ  частина якого належала позивачці.

Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Статтею 369 цього Кодексу передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Вартість вказаного гаража виходячи з інвентаризаційної вартості (6738 грн.) та відсотку зносу (30%) становить 4716 грн. 60 коп.

6738: 100X70-4716,60

Тобто вартість, належної позивачці частки вказаного металевого гаража становить 2358 грн. ЗО коп.

4716,60:2-2358,3

Оскільки, ОСОБА_2 без згоди другого співвласника майна  розпорядилася гаражем на власний розсуд, тому вона повинна відшкодувати позивачці Ѕ частину його вартості.

Враховуючи наведене, згідно ст.ст. 368, 369 ЦК України та керуючисьст.ст.3, 4, 10-14, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості металевого гаража в сумі 2358,30 гривень, а також 51 гривну у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 120 гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: