АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-170/12Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Категорія -27Доповідач - Гірський Б.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Бахметової В. Х., Ткач О. І.,
при секретарі - Майка Р.Ю.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про визнання кредитного договору удаваним правочином та про визнання вказаного договору таким, що укладений в національній валюті, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні пред’явленого ОСОБА_1 позову.
Додатковим рішенням цього ж суду від 03.01.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилається на те, що банк не мав права на укладення з ним кредитного договору в іноземній валюті, оскільки не отримав індивідуальної ліцензії, яка необхідна для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу; а наявність у банку банківської ліцензії й дозволу на право здійснення операцій з валютними цінностями, виданих НБУ, не є достатньою підставою для здійснення валютних операцій.
Відповідно вважає, що кредитний договір, який між ними укладено 12.04.2007 року, є удаваним правочином, оскільки його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме: було здійснено надання кредиту в національній валюті —гривні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір в іноземній валюті не суперечить вимогам діючого в цей період часу цивільного законодавства і не є удаваним в частині валюти кредитування.
Такий висновок суду є обґрунтований.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” (правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк”) і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11139528000, згідно умов якого відповідач надав позивачу цільовий кредит в сумі 96818 швейцарських франків.
Зазначені кредитні кошти відповідач надав апелянту для їх цільового використання, а саме для оплати придбаних двох автобусів БАЗ А-079.14 “Еталон” на суму відповідно 195000 грн. та 189000 грн., згідно рахунків фактур №СФ097 і №СФ-98 від 20.03.2007 року.
Кредит надавався на строк до 11 квітня 2011 року.
За використання кредитних коштів була встановлена процентна ставка в розмірі 9,2 % річних.
З умовами договору позичальник ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на кожній сторінці кредитного договору, і умови договору щодо сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами ним належним чином виконувались, що не заперечив апелянт в суді апеляційної інстнції.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти —це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
За положенням ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.
Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року N 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк, як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог пп. "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що надання публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті —швейцарських франках за наявності в банку генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, не ґрунтуються на вимогах матеріального права доводи позивач ОСОБА_1 про те, що за відсутності в ПАТ “УкрСиббанк” індивідуальної ліцензії спірний кредитний договір не відповідає вимогам закону, а тому є удаваним правочином в частині валюти кредитування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 —відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2011року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.О. Гірський