ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2012Справа №5002-32/98-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом  Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До  відповідача Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУМНС в АР Крим (97530, АР Крим, вул.. Кечкеметська, 103 ідентифікаційний код 25575457).

Про стягнення 41 432,44 грн.

За участю представників:

Від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 015-Д від 03.01.2012р. у справі

Від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 26 від 17.02.2012р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею  22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до 4 Спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно – рятувальної частини громадського захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 28 416,79 грн., 3% річних у розмірі 234,57 грн., інфляційні витрати в розмірі 61,65 грн., пеню в розмірі 1243,91 грн., заборгованість перевищення договірної величини в розмірі 11 475,52 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.01.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.01.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 23.01.2012р., 26.01.2012р., 20.02.2012про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором  № 186 від 30.01.2006р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі  28 416,79  грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду  із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 234,57 грн. – 3% річних, 61,65 грн. – інфляційних втрат, 1243,91 грн. – пені, перевищення договірної величини – 11475,52 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим  від 05.03.2012р. замінено відповідача на його правонаступника Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУМНС в АР Крим .

Відповідач проти задоволення позову в частині стягнення основної суми заборгованості не заперечував, стосовно ж стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних – заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

30.01.2006 р. між  ПАТ «Крименерго» (Постачальник) (позивач) та   4 Спеціальним регіональним центром швидкого реагування оперативно – рятувальної частини громадського захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України   (Споживач) (відповідач) укладено договір   № 186  про постачання електричної енергії. (а.с. 14-18).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 1 Договору передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійсню інші платежі згідно з умовами дійсного Договору та додатків до Договору, що є невід’ємними частинами.

Відповідно до пункту  7.2 Договору перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно, та оформлюється двостороннім Актом звірки, який Споживач  зобов’язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.

Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ.  Розрахункова дата ( день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний  рахунок) встановлюється 23 числа  кожного місяця.

Відповідно до пункту 2 зазначеного додатку до Договору, розрахунковою датою встановлюється 23 число кожного  місяця, тобто  розрахунковим вважається період з 23 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 19 ПКЕЕ, в якому зазначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються на підставі показань приладів обліку, постачальником було здійснено зняття показань приладів обліку  споживача. (а.с. 21, 23, 29, 31,33, 35, 37).

На підставі показань про спожиту електричну енергію Постачальником були виставлені рахунки  № 186/45/0611А1 за спожиту електроенергію в період з 23.02.2011р. по 23.10.2011р. на суму 28416,79 грн. ( а.с. 20-36).

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 28416,79 грн., в той час  як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми за спожиту електричну енергію в розмірі 28416,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 234, 57  грн. 3% річних та 61,65  грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що сума інфляційних втрат в розмірі 61,65 грн. за період з травня 2011р. по жовтень 2011р. включно  підтверджений матеріалами справи, а отже  визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення   3% річних  у розмірі 234, 57 грн. за період з квітня 2011р. по жовтень 2011р. підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 243, 91  грн.

Відповідно до пункту 8 додатку № 4.1 до Договору,  вразі несвоєчасної  оплати Постачальник нараховує Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.  

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі  1 243, 91 грн. за період з 10.05.2011р. по 10.11.2011р. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Не можуть бути прийняті судом в якості заперечення щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені посилання на неукладеність договору між позивачем та правонаступником, оскільки заявлені до стягнення суми нараховані через несвоєчасне виконання зобов’язання відповідачем, яке останній, в свою чергу, мав би виконувати у будь-якому разі, а зволікання сторін із оформленням документації не може слугувати підставою для звільнення від обов’язку виконувати умови договору.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач є бюджетною організацією та повністю фінансується з державного бюджету України.

Беручи до уваги важливість напрямку діяльності відповідача, та виключну необхідність використання електроенергії в реалізації забезпечення своєчасного забезпечення рятування громадян від надзвичайних ситуацій, суд вважає винятковим випадком та приводом до зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Більш того, судом встановлено, що відповідач є правонаступником 4-го спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної частини громадянського захисту Міністерства надзвичайних ситуації України, та прийняло на себе вже прострочену заборгованість, що свідчить про відсутність безпосередньої вини відповідача в утворенні заборгованості.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов’язання, та те, що розміри пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача можуть суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобов’язань з боку відповідача  сталось з об’єктивних причин, наведених відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, керуючись правами, наданими пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований  розмір пені, стягнувши з відповідача 124, 39 грн. пені.

При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань за договором  не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Крім того, позивачем заявлена до сплати сума в розмірі 11 475, 52  грн. за перевищення договірної величини.

Відповідно до пункту 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідачем, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представлено доказів звернення до ВАТ «Крименерго» з відповідною заявою.

Пунктом 6.16 ПКЕЕ встановлено, що 6.16. обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно з пунктом 6 додатку № 4.2 до Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії  споживач оплачує постачальникові двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Аналогічна позиція міститься й у приписах Закону України «Про електроенергетику».

Відповідачеві були виставлені рахунки на оплату перевищення договірної величини.

Крім того, відповідач у відзиві на позов погодився із наявністю заборгованості за перевищення договірної величини.

За таких обставин, суд  вважає що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 11 475, 52 грн. за перевищення договірної величини, а отже ця сума також підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача   відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУМНС в АР Крим (97530, АР Крим, вул.. Кечкеметська, 103 ідентифікаційний код 25575457) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)  28 416, 79  грн. заборгованості за  спожиту активну електричну енергію.

3.           Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУМНС в АР Крим (97530, АР Крим, вул.. Кечкеметська, 103 ідентифікаційний код 25575457) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 61,65  грн. інфляційних втрат, 234,57 грн. 3% річних, 1 24, 39 грн. пені, 1 411, 50 грн. судового збору.

4.          Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУМНС в АР Крим (97530, АР Крим, вул.. Кечкеметська, 103 ідентифікаційний код 25575457) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 11 475, 52 грн. за перевищення договірної величини.

5.          В іншій частині позову відмовити.

6.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.03.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписана 19.03.2012р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.     

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.