У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 квітня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від            11 вересня 2007 року, якою залишено без зміни постанову Приморського районного суду м. Одеса від 4 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Цією постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,

- звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.70, ч.2 ст.165, ст.172 КК України 1960 року  у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальна справа щодо нього закрита.

Як визнав установленим суд, ОСОБА_1, будучи службовою особою -  директором фірми ПКФ "Модус Ко ЛТД" м. Одеса, вчинив такі злочини.

28.08.1993 року, 04.10.1993 року та 22.12.1993 року фірмою ПКФ "Модус Ко ЛТД" було експортовано 17220,075 тон  металопрокату з України на адресу болгарської фірми "Нефрит", митне оформлення якого проведено на підставі контрактів від 12.05.1993 року та від 05.07.1993 року, які за характером були експортними та передбачали розрахунок з українським підприємством у валюті. Фактично металопрокат був поставлений на адресу в'єтнамських фірм без відповідної ліцензії МЗЕЗторгу України, проте валютна виручка в Україну за проданий металопрокат не була повернута, що ОСОБА_1 було приховано.

ОСОБА_1 з метою незаконного митного оформлення завезення в Україну деревообробного обладнання як такого, що надійшло по бартеру від болгарської фірми "Нефрит", а також оформлення частини цього обладнання під видом обладнання по обробці металу, використовуючи своє службове становище, підписав  до контрактів з фірмою "Нефрит" додатки, які містили завідомо неправдиві відомості про зміну умов указаних контрактів з експорту на бартер та про інші дати їх оформлення. На їх підставі деревообробне обладнання на суму 2503515 доларів США (1976430 грн.) було незаконно переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. У зв'язку з ввезенням в Україну частини деревообробного обладнання під назвою обладнання по обробці металу, ПКФ "Модус Ко ЛТД" не був сплачений митний збір в розмірі 49937,5 доларів США (53882грн.), що потягло тяжкі наслідки у вигляді контрабандного ввезення в Україну обладнання на суму 2503515 доларів США, що складало 1976430 грн., і несплати митного збору в розмірі 49937,5 доларів США (53882грн).

ОСОБА_1 також учинив службовий підлог, склавши та направивши до податкової інспекції Приморського району м. Одеси лист №140 від 21.11.1994 року, що є офіційним документом, в якому вказав завідомо неправдиві відомості про зміну контрактів з фірмою "Нефрит" з експорту на бартер і про надходження по бартеру обладнання на адресу ПКФ "Модус Ко ЛТД",  у зв'язку з чим просив звільнити від виставлених штрафних санкцій за порушення строків повернення валютної виручки.

05.02.1995 року ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, склав, підписав і подав до Арбітражного суду Одеської області офіційний документ - позов до податкової інспекції Одеської області про зняття виставлених ПКФ "Модус Ко ЛТД" штрафних санкцій за порушення строків повернення валютної виручки за експортними контрактами з фірмою "Нефрит", який містив завідомо неправдиві відомості про зміну умов контрактів з експорту на бартер та виконання сторонами умов цих контрактів. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 долучив підроблені нібито оформлені в Ізмаїльській митниці вантажні декларації з тими ж датами оформлення і під тими ж номерами, що й дійсні декларації, але з іншим кодом угоди - 051 (бартер). На підставі наданих ОСОБА_1 завідомо неправдивих документів суд задовольнив позов і звільнив ПКФ "Модус Ко ЛТД" від сплати до бюджету пені на суму 2216366 грн.

ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем та маючи умисел на контрабандний вивіз з України деревообробного обладнання на суму 998750 доларів США під назвою обладнання по обробці металу, яке було ввезене в Україну 28.12.1994 року, підписав договір про спільну діяльність від 25.01.1995 року з російською фірмою АТЗТ "Реал-АМ" з додатками-специфікаціями від 25.01.1995 року. Вказані офіційні документи - додатки №№1, 2 містили завідомо неправдиві відомості про вивезення ПКФ "Модус Ко ЛТД" в Росію складових частин обладнання з числовим програмним керуванням по обробці металу, які в дійсності були частинами деревообробного обладнання. Для митного оформлення тимчасового вивезення з України за вказаним договором про спільну діяльність деревообробного обладнання під назвою обладнання по обробці металу ОСОБА_1 підписав офіційні документи - три рахунки-фактури  ПКФ "Модус Ко ЛТД" з внесеними в них неправдивими відомостями про найменування обладнання і коду ТНЗЕД на загальну суму 998750 доларів США. На підставі вказаних документів, наданих в Одеську митницю, 23.02.1995 року були оформлені в митному відношенні вантажні декларації і деревообробне обладнання під назвою обладнання по обробці металу (токарні станки) було незаконно переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Постановою Приморського районного суду м. Одеса від 4 квітня 2007 року  на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.70, ч.2 ст.165, ст.172 КК України 1960 року  у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальна справа щодо нього закрита.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2007 року зазначену постанову щодо ОСОБА_1  залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що ухвала апеляційного суду Одеської області від 11.09.2007 року не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не містить змісту постанови Приморського районного суду м.Одеси від 04.04.2007 року, суті апеляції та докладних мотивів прийнятого рішення про відмову в задоволенні апеляції захисника  ОСОБА_1 -ОСОБА_2. Посилається на те, що апеляційний суд порушив його право на захист. Доводить, що його дії не містять  складу злочинів, передбачених ч.1 ст.70, ч.2 ст.165, ст.172 КК України 1960 року,  та зазначає про те, що висновки судів зроблені без належного дослідження доказів і не відповідають фактичним обставинам справи. Просить ухвалу Апеляційного суду Одеської області скасувати, а справу щодо нього провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочинів чи за недоведеністю участі у вчиненні злочинів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який просив ухвалу Апеляційного суду Одеської області  щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.7-1 КПК України провадження у справі може бути закрито судом у зв'язку із закінченням строків давності. У разі, коли підсудний проти цього заперечує, провадження у справі продовжується у звичайному порядку.

Такі ж роз'яснення щодо порядку звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності лише за згодою особи на закриття кримінальної справи із зазначеної підстави надані в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності".

Як убачається з матеріалів справи, справа щодо ОСОБА_1 надійшла до суду з обвинувальним висновком. Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_1 заперечував проти пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.70, ч.2 ст.165, ст.172 КК України (1960 року), доводив свою невинуватість у їх вчиненні, заявляючи неодноразові клопотання про закриття кримінальної справи щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складів злочинів, у тому числі наголошував на цьому й при обговоренні клопотання прокурора про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності.

Тобто, він не давав згоди на закриття справи з підстав, передбачених ст.49 КК України.

Проте, суд, усупереч вимогам ст.7-1 КПК України, без згоди підсудного ОСОБА_1 на закриття кримінальної справи щодо нього у зв'язку із закінченням строків давності, задовольнив клопотання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.70, ч.2 ст.165, ст.172 КК України (1960 року), звільнив його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закрив кримінальну справу, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Апеляційний суд Одеської області розглянув справу щодо ОСОБА_1 формально, не звернувши уваги на зазначені порушення, допущені місцевим судом, та виніс ухвалу, яка не відповідає вимогам ст.377 КПК України, оскільки не містить змісту постанови Приморського районного суду м.Одеси від 04.04.2007 року, суті поданої апеляції захисника ОСОБА_2 та докладних мотивів прийнятого рішення про відмову в задоволенні цієї апеляції.

З огляду на вищевикладене, підлягають скасуванню ухвала Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2007 року та у порядку ст. 395 КПК України постанова Приморського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1, як постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.

При новому судовому розгляді суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку, дати їм  та доводам ОСОБА_1 на свій захист належну оцінку та прийняти законне та обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі з дотриманням закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2007 року та у порядку ст.395 КПК України постанову Приморського районного суду м. Одеса від         4 квітня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.70, ч.2 ст.165, ст.172 КК України (1960 року), у зв'язку з закінченням строків давності та про закриття кримінальної справи щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.  

Судді:

Кармазін Ю.М.                           Кліменко М.Р.                     Вус С.М.