Справа №  2-363/11      

                                                                        Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 року    Алуштинський міський суд Автономної Республіки  Крим, у складі:

Головуючого судді Хотянової В.В.

При секретарі Мельниковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною домоволодіння шляхом зобов’язання убрати санвузол із коридору,

за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про  усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом  знесення  незаконно реконструйованих , самочинно побудованих споруд,  приведення проходу в первісний стан, зобов’язання  убрати котельню із підвалу житлового будинку,

                                                                       ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила суд зобов’язати відповідачів відновити стан дерев’яного коридору площею 11,7 кв.м. (в технічному паспорті на домоволодіння зазначений під літерою «а2»), розташованого у будинку АДРЕСА_1 в м. Алушті, який існував до початку самовільної реконструкції зазначеного коридору. Стягнути з відповідачів на її користь понесені нею судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що їй на підставі рішення Алуштинського міського суду від 21.11.1983 року на праві власності належить ? частка житлового будинку АДРЕСА_1 м. Алушти. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також належить ? частка зазначеного будинку. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, він складається з коридору площею 11,4 кв.м., амбару площею 2,8 кв.м., житлової кімнати площею 9,4 кв.м., житлової кімнати площею 13,8 кв.м., ванної площею 1,8 кв.м., кухні площею 6,5 кв.м., прихожої площею 5,4 кв.м., дерев’яного коридору площею 11,7 кв.м., кухні площею 5,8 кв.м., житлової кімнати площею 10,7 кв.м., коридору площею 9,5 кв.м., кухні площею 8,5 кв.м., житлової кімнати площею 14,7 кв.м., амбару площею 4,7 кв.м., підвалу площею 10,2 кв.м., підвалу площею 18, 4 кв.м. Загальна площа будинку складає 145,3 кв.м., житлова площа –48,6 кв.м. В її фактичному користуванні знаходяться дві житлові кімнати площею 13,8 кв.м. та 9,4 кв.м., а також підвал площею 18,4 кв.м. В користуванні відповідачів знаходяться дерев’яний коридор площею 11,7 кв.м., кухня площею 5,8 кв.м., а також житлова кімната площею 10,7 кв.м. При цьому дерев’яний коридор площею 11,7 кв.м. (в технічному паспорті на домоволодіння зазначений під літерою «а2») має суміжну стіну з її житловою кімнатою площею 13,8 кв.м., а вхід до її підвалу знаходиться під зазначеним коридором. Відповідачі без отримання будь-яких дозвільних документів на реконструкцію та без погодження із сусідами, у тому числі з нею, провели реконструкцію дерев’яного коридору площею 11,7 кв.м. у санвузол, з влаштуванням в ньому ванної і туалету, заміною дерев’яних стін на кам’яні, заміною кровлі. Позивач вважає зазначені дії відповідачів незаконними та такими, що порушують її права як співвласника житлового будинку. Так при використанні коридору у якості санвузла є загроза зруйнування суміжної стіни у наслідок підвищення вологості у приміщенні, протікання води у підвал і його затоплення. Крім того, при реконструкції коридору існує загроза блокування входу до її підвалу і неможливості користування ним. Таким чином, здійснення відповідачами реконструкції коридору, без погодженого, у тому числі з нею, проекту реконструкції порушило санітарно-технічні вимоги та правила експлуатації будинку. З приводу самовільної реконструкції коридору вона зверталася до виконавчого комітету Алуштинської міської ради та відповідно до листа заступника міського голови №2481 від 29 жовтня 2008 року ОСОБА_2 було рекомендовано погодити зі мною акт встановлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку відповідно до плану поділу земельної ділянки, розробити і погодити в установленому порядку проектну документацію на реконструкцію веранди, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції веранди. В цьому ж листі зазначено, що за самовільно почату реконструкцію веранди ОСОБА_2 попереджена, що вона понесе відповідальність відповідно діючому законодавству, а їй було запропоновано звернутися до Алуштинського міського суду, якщо ОСОБА_2 почне виконувати роботи по реконструкції без її згоди. За думкою позивача, єдиним способом захисту її порушеного права власності є зобов’язання відповідачів відновити стан коридору площею 11,7 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1 в м. Алушті.

16 грудня 2010 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просили суд зобов’язати ОСОБА_1 за її рахунок знести всі незаконно реконструйовані і побудовані споруди. Стягнути з відповідача на їх користь, понесені ними судові витрати.

Свої вимоги мотивували тим, що вони є спадкоємцями майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в рівних частках кожний. Спадкове майно складається з ? частки будинку з відповідною частиною господарських і побутових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, яке належало спадкодавцю на підставі рішення народного суду м. Алушти від 12 грудня 1955 року. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, він має загальну площу 145,3 кв.м., у тому числі житлову –48,6 кв.м. У їх користуванні знаходяться приміщення площею 28,2 кв.м., із них житлова - 10,7 кв.м., а у ОСОБА_1 –загальною площею 69,5 кв.м., із них житлова –23,2 кв.м. ОСОБА_1 без отримання будь-яких дозвільних документів на будівництво та реконструкцію приміщень та без погодження із співвласниками будинку провела улаштування котельної у підвалі, що розташовується під будинком загального користування, який має дерев’яні перекриття, що несе загрозу життю всіх співвласників. Здійснила надбудову другого поверху над гаражем літер «И», над господарським блоком літера «Е»та літер «Ж». При возведенні другого поверху були проведенні укріплення стін, що призвело до зменшення розмірів проходу до їх частини домоволодіння. Крім цього відповідач самовільно без їх згоди здійснила прибудову коридору до їх веранди, провела збільшення площі своїх приміщень. Вважають зазначені дії ОСОБА_1 незаконними та такими, що порушують їх права, як співвласників житлового будинку. Таким чином, здійснення відповідачем самовільної реконструкції та надбудов порушило санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку. За їх думкою, єдиним способом захисту своїх порушених прав власності є зобов’язання відповідача ОСОБА_1 знести її незаконно зведені будівлі, убрати котельну із підвального приміщення, збільшити їх прохід до домоволодіння, убрати самовільно прибудований коридор до їх веранди.

У грудні 2011 року позивач ОСОБА_1 надала до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просила суд зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні її частиною домоволодіння, шляхом зобов’язання убрати з коридору літер «а2»санвузла, що належить відповідачам, додатково мотивуючи свої вимоги тим, що самовільне улаштування санвузлу (туалет, ванна, умивальник), який примикає до її суміжної стіни, створило умови неможливі для приживання в її квартирі, таке улаштування санвузлу грубо протирічить правилам СНіПа та санітарно-технічним нормам, а також загрожує зруйнуванням її частини будинку. Також стіна її житлової кімнати постійно волога і з поганим запахом від фекалій відповідачів.

У березні 2012 року представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду клопотання про уточнення позовних вимог та просив суд зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме частиною домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом знесення самовільно збудованого другого поверху із дерев’яного брусу, площею 35 кв.м., над господарським блоком літер «Е», літньою кухнею літер «Ж», уборної літер «З», самовільно прибудованого коридору до веранди літер «а2», зобов’язати привести прохід у первісний стан та убрати котельну із підвалу житлового будинку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 свій первісний позов підтримали та просили його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_6 у судовому засіданні проти первісного позову ОСОБА_1 заперечував та просив у його задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, пояснення експерта ОСОБА_7, яка в судовому засіданні підтвердила свої висновки, дослідивши матеріали справи, та враховуючи огляд спірних приміщень судом з виходом на місце, суд прийшов до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_1) на підставі рішення Алуштинського міського суду від 21.11.1983 року належить ? частка домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Алушті (а.с.10).  

Відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 28.07.1994 року та від 23.08.1994 року належить ? частка домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Алушті у рівних частках кожному (а.с.40,41).       

          Між даними співвласниками склалися неприязнені відносини щодо користування домоволодінням, яке належить їм на праві спільної часткової власності.

          Відповідно до пояснень сторін, технічного паспорту СМ БРТІ станом на 20.04.2010 року (а.с.46-49), матеріалів судової будівельно-технічної експертизи №230 від 31 жовтня 2011 року( а.с.93-108) за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літер «А», який фактично поділений на три ізольовані квартири з окремими входами (виходами). У власності позивача ОСОБА_1 знаходиться квартира №1 загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 23,2 кв.м. та складається з наступних приміщень: №1-1 –коридор площею 11,4 кв.м., №1-2 –комора площею 2,8 кв.м., №1-3 –житлова площею 9,4 кв.м., №1-4 –житлова площею 13,8 кв.м., №1-5 –ванна площею 1,8 кв.м., №1-6 –кухня площею 6,5 кв.м., №1-7 передпокій площею 5,4 кв.м., №1-І –підвал площею 18,4 кв.м. У власності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться квартира №2 загальною площею 28,2 кв.м., житловою площею 10,7 кв.м. та складається з наступних приміщень: №2-1 –коридор площею 9,2 кв.м., №2-1а –санвузол площею 2,5 кв.м., №2-2 кухня площею 5,8 кв.м., №2-3 –житлова площею 10,7 кв.м.

          В приміщенні №2-1а (санвузол) відповідачами встановлено сантехнічне устаткування: душова кабінка, умивальник, унітаз.

          Позивач ОСОБА_8 стверджує, що відповідачі встановили сантехнічні прилади на суміжній з її житловою кімнатою стіні, у зв’язку з чим порушуються її права як співвласника домоволодіння. Однак дане твердження позивача спростовується висновками судової будівельно-технічної експертизи №230 від 31 жовтня 2011 року, відповідно до яких кріплення сантехнічних приладів в приміщенні №2-1а (санвузол) влаштовано до перегородки, віддаленої від стіни суміжної  з приміщенням №1-7 квартири №1, на 30 см, та до перегородки суміжної з приміщенням №2-1 (коридор). Труби водопідведення і каналізаційна прокладені в рівні підлоги приміщення №2-1а, у тому числі уздовж стіни суміжної з приміщенням №1-7 (передпокій) квартири №1, що відповідає вимогам п.2-28 ДБН В.2.2.-15-2005.

          Відповідно до висновків зазначеної експертизи у виділеному з приміщення №2-1 (коридор) квартири №2 приміщення №2-1а з улаштуванням санвузла відповідає будівельним і санітарно-гігієнічним нормам, що діють для житлових будівель згідно з вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі», в тому що в квартирах мають бути передбачені такі приміщення, як санвузли, в місцях кріплення санітарних приладів і проходження трубопроводів. Не відповідає будівельним і санітарно-гігієнічним нормам, що діють для житлових будівель згідно вимогами БДН В2.2-15-2005 «Житлові будівлі»в площі приміщення №2-1а.

          Таким чином само улаштування відповідачами санвузла у виділеному з приміщення №2-1 (коридор) квартири №2 приміщенні №2-1а не порушує права ОСОБА_1, співвласника домоволодіння.

          Крім цього при проведенні зазначеної експертизи експертом зазначено, що роботи по пристрою перегородки в приміщенні веранди літер «а2»з пристроєм санвузла в одному з приміщень не відноситься до реконструкції, а є переплануванням і переобладнанням та не відносяться до самовільних.

          Також експертом встановлено, що у порушення вимог 5.31 і п. 5.32 ДБН В.2.2-15.2005 приміщення №2-1а (санвузол) не обладнано вентиляційною системою з природним спонуканням та відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 рекомендовано обладнати зазначене приміщення витяжною вентиляційною системою з природнім імпульсом. Разом з тим позивач ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди в користуванні її частиною домоволодіння шляхом зобов’язання відповідачів убрати санвузол із коридору, а позовних вимог щодо зобов’язання відповідачів обладнати санвузол витяжною вентиляційною системою з природнім імпульсом не заявляла.

          Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          Постановою Алуштинського міського суду від 27.01.2006 року (а.с.58) визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0322 га, яка прилягає до домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Алушті, в межах встановлених технічним звітом. Встановлено право загальної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0001 га, в межах встановлених технічним звітом.

Відповідно до судової будівельно-технічної експертизи №230 від 31 жовтня 2011 року у власності ОСОБА_1 знаходиться частина житлового будинку літер «А», веранда літер «а»та прибудова літер «а4»(квартира №1), підвал літер «п/А», двохповерховий господарський блок літер «Е», двохповерхова літня кухня літер «Ж», двохповерхова вбиральня літер «З», гараж літер «И»з мансардним поверхом та балконом.          

Співвласником ОСОБА_1 самовільно реконструйовані будови літер «Е», «Ж», «З», а саме проведені будівельні роботи по будуванню других поверхів над вказаними будовами без дозвільних документів на початок проведення будівельних робіт та без належно затвердженого проекту.

Експертом в присутності сторін встановлено, що лінійні розміри будов літер «Е», «Ж», «З»не змінилися. Згідно з планом поділу земельної ділянки, а також у ході проведення виїзного судового засідання судом встановлено, що будови літер «Е», «Ж»і «З»розташовані на частці земельної ділянки, що належить позивачу ОСОБА_1

Відповідно до висновків експертизи самовільно реконструйовані будови літер «Е»(господарський блок), «Ж»(літня кухня), «З»(вбиральня) з технічної точки зору не створюють перешкод у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх власністю, як власників у рівних частках ? часткою домоволодіння АДРЕСА_1 м. Алушти.

Відповідно до положень ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_1 і її представником, відповідачем ОСОБА_2, її представником та відповідачем ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення їх прав, як співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 м. Алушти, а їх твердження про порушення своїх прав спростовуються висновками судової будівельно-технічної експертизи №230 від 31 жовтня 2011 року.

Інших доказів, які б спростували вищенаведені висновки суду сторонами не надано.

За таких обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 не довели порушення своїх прав, як співвласників домоволодіння, а тому їх позови, в межах заявлених позовних вимог, задоволенню не підлягають.  

      Керуючись ст.ст. 15,16, 316,317,319, 376 ЦК України, ст.ст.  10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд   

                                                                          В И Р І Ш И В :   

   У задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною домоволодіння шляхом зобов’язання убрати санвузол із коридору –відмовити.

    У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про  усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом  знесення  незаконно реконструйованих , самочинно побудованих споруд,  приведення проходу в первісний стан, зобов’язання  убрати котельню із підвалу житлового будинку –відмовити.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Алуштинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.       

    Суддя