АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/2390/148/12 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст.185 ч.3 КК УкраїниСуходольський О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Тапал Г.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Тапала Г.К.
суддів Ятченка М.О., Літвінцева В.М.
за участю прокурора Ємельянової О.В.
адвоката ОСОБА_3
розглянула кримінальну справу за апеляціями прокурора Шмітька Р.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2011 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий
вироком Черкаського районного суду
Черкаської області від15.10.2010 р.
за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді
штрафу в сумі 850 грн., штраф не сплачено,
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Вирішені питання про речові докази.
ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 15.06.2011 р. о 5 годині 30 хвилин, маючи не зняту та непогашену судимість за ч.1 ст.185 КК України, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, через незачинену хвіртку паркану проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1, де таємно, умисно, з корисливих мотивів заволодів майном ОСОБА_5, скориставшись відсутністю останнього. ОСОБА_4 викрав електричний насос для води марки «БЦ-1, 2-20-У1.1», вартістю 650 грн., який стояв за будинком на території домоволодіння, що є місцем зберігання майна потерпілого, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на зазначену суму, після чого з викраденим з місця злочину зник.
Прокурор Шмітько Р.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, просив вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості та постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання за ст.185 ч.3 КК України – 4 роки позбавлення волі.
Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 прокурор посилається на те, що при призначенні надто м’якого покарання суд не в повній мірі врахував, що засуджений вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, раніше засуджений за вчинення аналогічного злочину, однак відповідних висновків для себе не зробив і вчинив умисний злочин.
Засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію і просив вирок суду скасувати та застосувати ст.69 КК України. Вказує, що призначене йому покарання є надто суворим, його дії слід було кваліфікувати за ст.185 ч.2 КК України, розгляд справи відбувся без захисника та без участі потерпілого, просив призначити йому покарання не пов’язане із позбавленням волі, зазначав, що викрадений насос він повернув потерпілому в день викрадення, вчинив злочин через те, що працюючи у потерпілого три місяці не отримував заробітну плату, гроші йому були необхідні для придбання осіннього одягу, потерпілий написав заяву дільничному щоб не розраховуватися за виконану роботу.
До початку розгляду справи прокурор змінив апеляційні вимоги, просив вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Він посилається на те, що згідно медичних даних ОСОБА_4 мав травму голови, хворий на епілепсію. Проте судово-психіатрична експертиза з метою встановлення здатності ОСОБА_4 усвідомлювати свої дії та керувати ними, приймати участь в слідчих діях і судовому процесі, самостійно реалізувати своє право на захист проведена не була.
Засуджений ОСОБА_4 подав зміни до апеляції, просить вирок скасувати, справу направити на додаткове розслідування. Він посилається на наявність у нього психічного захворювання – посттравматична епілепсія. Через цю психічну ваду він не міг сам реалізувати право на захист, а на досудовому слідстві і в суді захисника у нього не було. Судово-психіатрична експертиза проведена не була, стан його осудності не з’ясований.
Вказує на те, що у двір був вільний доступ для сторонніх осіб і він не може вважатися сховищем.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляцію засудженого в зміненій редакції, думку прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора Шмітька Р.І. із зміненими вимогами, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, а вирок суду відповідно до ст.323 КПК України повинен бути законним і обґрунтованим.
Слідчий вказані вимоги закону не виконав, на порушення ст.64 п.3 КПК дані про особу обвинуваченого, про його психічний стан, наявність психічних вад в повній мірі не з’ясував.
Між тим, апеляційному суду надані дані, що ОСОБА_4 3.09.2001 року отримав закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеня, знаходився на стаціонарному лікуванні у психоневрологічному відділенні військового госпіталю, у липні 2009 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Черкаській центральній районній лікарні з діагнозом посттравматична епілепсія.
Наявність такого захворювання свідчить про психічні вади у ОСОБА_4, що відповідно до ст. 45 ч.1 п.2 КПК передбачає обов’язкову участь захисника при провадженні досудового слідства і в розгляді справи в суді першої інстанції, а при необхідності і призначення судово-психіатричної експертизи відповідно до ст.76 п. 3 КПК.
Вказані вимоги закону орган досудового слідства і суд не виконали, чим порушили право на захист ОСОБА_4 і що відповідно до ст.370 ч.2 п.3 КПК є безумовною підставою для скасування вироку.
Оскільки право на захист обвинуваченого порушено з стадії досудового слідства, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Під час якого необхідно перевірити доводи ОСОБА_4, що подвір’я, з якого була вчинена крадіжка, не може вважатися сховищем.
Крім того, відповідальність за ст.185 ч.3 КК України наступає за умови, що проникнення у житло, інше приміщення чи сховище було вчинено з умислом викрадення майна. Між тим, згідно показань ОСОБА_4, на подвір’я ОСОБА_5 він прийшов з іншою метою.
В пред’явленому йому обвинуваченні та вироку суду відсутні будь-які висновки, що ОСОБА_4 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1 з метою викрадення майна.
Таким чином, кваліфікація дій засудженого як крадіжка, поєднана з проникненням у сховище, за ст.185 ч.3 КК України, не підтверджена матеріалами справи. Зазначені обставини підлягають перевірці при додатковому розслідуванні.
Оскільки на досудовому слідстві ОСОБА_4 була обрана міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд, під варту він взятий вироком суду, який скасовується, то підлягає і зміні міра запобіжного заходу на підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора Шмітька Р.І. задовольнити частково. Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2011 року відносно ОСОБА_4 скасувати, справу направити на додаткове розслідування прокурору Черкаського району.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
ОСОБА_4 з-під варти звільнити негайно в залі суду.
Головуючий
Судді