ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2012 року справа № 5020-50/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю:
прокурора –Почки А.А. (посвідчення від 02.02.2012 № 17);
представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність від 06.01.2012 б/н);
представника відповідача –Сипка А.П. (директор, паспорт НОМЕР_1 від 24.12.1997)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя
(99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)
в інтересах держави в особі
Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Науково-виробнича комерційна фірма «Теко»
(99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 24, кв. 2)
про стягнення 8 225,11 грн,
ВСТАНОВИВ:
10.01.2012 Прокурор Нахімовського району міста Севастополя (далі –прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі –позивач) до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Теко»(далі –відповідач, ТОВ «НВКФ «Теко») про стягнення 8 225,11 грн. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закон України «Про оренду державного та комунального майна»та вказує на порушення з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині повного і своєчасного внесення орендної плати.
Ухвалою суду від 11.01.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст.65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зобов’язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Черговий розгляд справи призначений на 05.03.2012.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Під час судового засідання 05.03.2012 представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі. Несвоєчасне внесення орендної плати пояснює, зокрема, тяжким фінансовим становищем підприємства, про що свідчать долучені ним до матеріалів справи документи (а.с. 74-78).
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
19.09.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (орендодавець) та ТОВ «НВКФ «Теко»(орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 210-02 (далі –Договір, а.с.6-7), відповідно до умов якого, зокрема, п.1.1, орендодавець зобов’язався передати, а орендар –прийняти в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення площею 137,6 кв.м, розташоване на першому поверсі за адресою: м. Севастополь, пр. Перемоги, 12, яке перебуває на балансі РЕП-2 (надалі –об’єкт оренди).
Відповідно до п.3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до методики, визначеної рішенням Севастопольської міської ради від 19.08.1999 № 320 та складає 3 485,40 грн на рік. Орендна плата визначена, виходячи з 6 % від вартості об’єкта оренди.
Згідно з п.3.2 Договору, орендна плата складає 289,62 грн за перший місяць оренди і перераховується орендарем на відповідний рахунок орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню орендатором при внесені чергового платежу у відповідності з індексом інфляції, що визначається Мінстатом України (п.3.3 Договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення (п.3.5 Договору).
За невиконання або неналежне виконання обов’язків до договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 6.1 Договору).
19.09.2002 сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі зазначеного у Договорі майна (а.с. 12).
Протоколом узгодження змін до Договору від 24.11.2003 (а.с.8) сторони змінили п.7.1 Договору та погодили, що договір діє до 06.05.2007.
Із змісту протоколу узгодження змін до Договору від 06.06.2007 про внесення змін до Договору вбачається, що орендодавець - Управління з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації змінений на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (преамбула Договору у редакції протоколу узгодження змін) та погоджено розмір орендної плати, який визначається відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 13.03.2007 № 1617 та складає 25 785,60 грн на рік. Орендна плата визначена, виходячи з 8 % від вартості об’єкта оренди (п.3.1 Договору у редакції протоколу узгодження змін). Орендна плата складає 2 148,80 у місяць (п.3.2 Договору у редакції протоколу узгодження змін). Договір діє до 06.05.2012 (п.7.1 Договору у редакції протоколу узгодження змін). Проте, 31.03.2011 орендар повернув орендоване майно орендодавцю за відповідним актом приймання-передачі (а.с. 14).
Так, орендна плата з урахуванням індексу інфляції становила: за січень 2011 рік –3 713,47 грн, за лютий 2011 рік –3 750,61 грн, за травень 2011 рік –3 662,28 грн. Всього –11 126,36 грн, з яких 3 721,04грн були відповідачем сплачені.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором щодо внесення орендної плати, у останнього перед орендодавцем за період з січня 2011 по березень 2011 року утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 7 405,32 грн (11 126,36 грн –3 721,04 грн = 7 405,32 грн).
За прострочення виконання зобов’язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 648,77 грн та 3% річних у розмірі 171,02 грн.
Зазначена заборгованість не була погашена відповідачем у добровільному порядку, а тому позивач звернувся із відповідним позовом до суду для стягнення її в судовому порядку.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) визначає зобов’язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України (далі –ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є договором оренди нерухомого майна.
Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Крім того, правові засади організаційних відносин, пов’язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна»вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі –Закон № 2269-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 19 Закону № 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону № 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.
Ураховуючи те, що своєчасне внесення орендних платежів є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також те, що доказів внесення орендної плати відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача у розмірі 7 405,32 грн (за період з січня 2011 по березень 2011 року) є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.2 Договору).
У силу ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, за умовами Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується в розмірах та з урахуванням санкцій, вказаних у п.3.5, п.6.1 Договору.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за Договором виконував не своєчасно та не в повному обсязі, тобто є таким, що прострочив виконання зобов’язання. Вищевикладені обставини відповідачем спростовані не були.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов’язання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов’язання.
У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 № 543/9-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначені положення законодавства сторони відобразили у п. 3.5 Договору.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с.13) зазначає, що він здійснений з урахуванням наведених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 648,77 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач також просить суд стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 171,02 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором інший розмір процентів не визначений, а отже нарахування 3 % річних від простроченої суми є правомірним.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем (а.с.13), суд вважає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 171,02 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ч.4 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З урахуванням викладеного, оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а сама заборгованість є доведеною та обґрунтованою, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього в доход державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 49, 78, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Теко»(ідентифікаційний код 13794556; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 24, кв. 2; з будь-якого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) 8 225,11 грн (вісім тисяч двісті двадцять п’ять грн. 11 коп.), з яких 7 405,32 грн –основна заборгованість, 648,77 грн –пеня та 171,02 грн –3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Теко»(ідентифікаційний код 13794556; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 24, кв. 2; з будь-якого рахунку) у доход державного бюджету України (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) судовий збір у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев’ять грн 50 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.С. Янюк
Повне рішення в порядку статті 84 ГПК України
оформлено і підписано 12.03.2012.